Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді: Дралла І.Г.,

суддів: Павловської І.Г., Пономаренко А.В.,

секретар: Ломовський І.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні дитини, визначення порядку та ступеня участі батьків у вихованні дитини, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні онука, визначення порядку та ступеня участі бабусі у вихованні онука, треті особи: Управління у справах дітей, сім’ї та молоді Київського району м. Сімферополя, Управління у справах дітей, сім’ї та молоді Центрального району м. Сімферополя, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя АР Крим від 10 грудня 2010 року, -

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом з матір’ю.

Вимоги мотивовані тим, що з лютого 2008 року до 18 жовтня 2010 року з відповідачем проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу у будинку матері відповідача. За цей час у неї народилася дитини ОСОБА_4 вихованням та доглядом якого вона займалася особисто, а ОСОБА_2 також допомагав та матеріально утримував їх. Навесні 2010 року їх взаємовідносини погіршилися, а 22 вересня 2010 року відповідач умовив її нотаріально оформити угоду про місце проживання дитини в домі бабусі. Просить визначити місце проживання своєї дитини ОСОБА_4 з нею.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні дитини, визначення порядку та ступеня участі батька у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини разом з батьком, відібрання дитини.

Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 як мати не виконувала своїх обов’язків з утримання та виховання їх дитини, а забравши дитину 18 жовтня 2010 року з будинку його матері, де за їх спільною згодою був зареєстрований і проживав ОСОБА_4, відповідачка порушила його право на участь у вихованні дитини. Просить суд визначити графік свого спілкування з сином, щоб ОСОБА_5 бачилась з дитиною в середу – п’ятницю з 08 до 20 години та в суботу з 08 до 14 години, також просить суд визначити його право на проведення з дитиною щорічної відпустки протягом 21 дня влітку та той же строк взимку безперервно, просить визначити місце проживання дитини разом з батьком за адресою, яка визначена у спільній заяві батьків дитини, та просить відібрати дитину у матері та передати її за попереднім місцем проживання.

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні онука, визначення порядку та ступеня участі бабусі у вихованні онука.

Вимоги мотивовані тим, що з народження по 18 жовтня 2010 року її онук ОСОБА_4 проживав з нею в АДРЕСА_1. Вона створила всі необхідні умови для виховання дитини, дитина знаходилась під наглядом досвідчених вихователів та лікарів. 18 жовтня 2010 року відповідачка ОСОБА_1 забрала свою дитину, чим погіршила умови його проживання, та сама не займається вихованням дитини. Просить суд визначити час для спілкування з онуком по робочим дням з 19 до 20 годин, а на свята з 08 години до 08 години наступного дня. Вважає, що має право на проведення з онуком влітку та взимку відпустки протягом 21 дня безперервно.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Визначено місце проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір’ю ОСОБА_1

Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задоволені частково.

Встановлено порядок спілкування ОСОБА_7 з сином ОСОБА_8 в середу з 18 до 20 години та в неділю з 17 до 19 години у присутності матері.

Встановлено порядок спілкування ОСОБА_3 з онуком ОСОБА_4 кожну другу та четверту п’ятницю з 18 години до 20 години у присутності матері.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, по неповно з’ясованим обставинам, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про визначення місця проживання дитини з матір’ю суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що мати позитивно характеризується, має роботу, місце постійного проживання та створила необхідні умови для життя та розвитку дитини. Також судом враховано вік дитини та інші обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи.

Встановлюючи порядок та спосіб спілкування батька та бабусі з дитиною, та визначаючи графік їх зустріч з дитиною, суд першої інстанції виходив з інтересів батька та бабусі дитини, а також з інтересів дитини та її матері, зокрема з віку дитини і можливості пристосуватися до нових умов життя.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам у справі та наданим особами, які беруть участь у справі, доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

ОСОБА_3 рішення суду не оскаржила.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так, довід апеляційної скарги проте, що судом не враховано нотаріально посвідчену згоду батьків про визначення місця проживання дитини у будинку ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки з заяви не вбачається з ким саме з батьків за зазначеною адресою буде проживати дитина. З матеріалів справи вбачається, що в будинку у ОСОБА_3 проживала ОСОБА_1 разом із дитиною, а коли її проживання в будинку стало неможливим вона забрала дитину разом із собою та поселилася за місцем своєї реєстрації.

Стаття 161 СК України визначає, що місце проживання дитини може бути визначено тільки з одним з батьків. Визначати місце проживання дитини з бабусею неможливо в судовому порядку.

Оскільки ОСОБА_1 не проживає у будинку ОСОБА_3, а ОСОБА_2 на час укладання угоди не був зареєстрований в будинку матері, то суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги нотаріально посвідчену заяву про визначення місця проживання дитини у ОСОБА_3 по АДРЕСА_1

Довід апеляційної скарги проте, що у батька за місцем проживання його матері створені більш сприятливі умови для виховання дитини, суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має роботу, стан її здоров’я дозволяє їй виховувати дитину, орган опіки та піклування за місцем реєстрації та фактичного проживання дитини у своєму висновку погоджується з тим, що дитині буде краще з матір’ю, яка створила необхідні умови для виховання дитини.

Інші доводи апеляційної скарги не свідчать про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та не є підставами вважати його таким, що не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з врахуванням віку дитини йому краще бути саме з матір’ю, а батько та бабуся дитини мають право брати участь у вихованні та зустрічах з дитиною у визначений судом спосіб та порядок.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.