Справа № 22- 9578 Головуючий в 1 інстанції- Зайченко С.В.
Категорія-21 Доповідач- БабенкоП.М.
УХВАЛА іменем України
17 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в
складі:
головуючого- судді Пономарьової О.М..
суддів- Бабенка П.М.,Бондаренко Л.I.
при секретарі - Ставріновій Ю.М.
за участю: прокурора Мозгової I.М. представника відповідача
Губарєвої О. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в
м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на
рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької
області від 20 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у
Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про
відшкодування шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я,
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2001 року позивачка звернулася до суду з позовом до
відповідача, посилаючись на те, що під час виконання трудових
обов'язків у КП "Промвутілля"" через каліцтво на виробництві вона
втратила 80% професійної працездатності.
За рішенням Калінінського районного суду м.Горлівки від 29
грудня 1997 року їй встановлено середній заробіток за вересень
2003 року в сумі 291524 крб. Вважала, що відповідач не застосував
до щомісячної суми відшкодування шкоди коефіцієнти підвищення
тарифних ставок і окладів на підприємстві, тому відшкодування
сплачувалось їй у заниженому розмірі. Крім того, відповідач мав
перед нею заборгованість із сплати призначених сум в розмірі
1513,32 грн.
Просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість з
одноразової допомоги, компенсацію втраченої частини одноразової
допомоги у зв'язку з несвоєчасною її виплатою, заборгованість з
виплати щомісячних сум на відшкодування шкоди в сумі 1513,32 грн.,
компенсацію втраченої частини цієї суми у зв'язку з несвоєчасною
виплатою.
Надалі позивачка змінила свої вимоги.
Вважала, що відповідач невірно визначив середній заробіток
для нарахування щомісячної суми відшкодування. Необхідно було
обчислювати суми відшкодування виходячи з середнього заробітку за
повні 3 місяці, що передували каліцтву в сумі 1236129,09 крб, з
урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок на
підприємстві - 234,83 грн.
Також вважала, що з 01 жовтня 1996 року підприємство повинно
було застосувати до щомісячної суми відшкодування коефіцієнт
підвищення тарифних ставок - 2,38.
Просила стягнути з відповідача на її користь суму недоплати
по щомісячних сумах -23 674,29 грн., компенсацію втраченої частини
цих виплат через несвоєчасну їх виплату в сумі 7073,74 грн.,
недоплачену суму одноразової допомоги - 9 263, 90 грн. та
зобов'язати відповідача щомісячно сплачувати їй по 447,12 грн. на
відшкодування шкоди.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 18
жовтня 2002 року з КП "Промвутілля" на користь позивачки було
стягнуто недоплати з щомісячних сум відшкодування в сумі 23 674,29
грн., компенсація витраченої частини цих виплат у зв'язку з
порушенням строків їх виплати в сумі 7073,74 грн., недоплату
одноразової допомоги в сумі 9 263,90 грн та була встановлена сума
щомісячної виплати на відшкодування шкоди, завданої здоров'ю
позивачки- 447,12 грн.
Ухвалою цього ж суду від 19 листопада 2004 року при виконанні
рішення суду у зв'язку з ліквідацією КП "Промвугілля" без
правонаступництва була проведена заміна сторони виконавчого
провадження з КП "Промвугілля" на відділення виконавчої дирекцію
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань у Калінінському районі м.Горлівки
Донецької області (далі- відділення Фонду).
20.01.05 року відділення Фонду звернулося до суду з заявою
про перегляд рішення Центрально-міського райсуду м.Горлівки від
18.10.02 року за нововиявленими обставинами .
Ухвалою Центрально-Міського суду м.Горлівки Донецької області
від 23 лютого 2005т року вказана заява була задоволена. Рішення
цього ж суду від 18 жовтня 2002 року за позовом ОСОБА_1 до КП
"Промвугілля" було скасоване.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки
Донецької області від 20 липня 2006 року в задоволенні позову
ОСОБА_1 про перерахунок відшкодування шкоди, спричиненої її
здоров'ю каліцтвом було відмовлено.
З вказаним рішенням не погодилась позивачка, яка подала
апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що ухвала про
скасування рішення суду від 23.02.05 року у зв'язку з ново
виявленими обставинами та рішення ухвалено з порушенням норм
матеріального та процесуального права,просить це рішення та ухвалу
скасувати.
Зазначила, що суд не повинен був приймати від відділення
Фонду заяву про перегляд судового рішення, оскільки в ньому не
вказані докази на підтвердження ново виявлених обставин і в заяві
відділення Фонду посилалось на норми ЦПК, який втратив чинність з
31.12.04 року, та що обставини, на які посилався заявник, були
відомі суду та відповідачу.
В судовому засіданні прокурор доводи апеляційної скарги
позивачки підтримала.
Представник відповідача просив апеляцію відхилити, а рішення
суду та ухвалу залишити без змін зазначивши, що вказане рішення
ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального
закону.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши
матеріали цивільної справи ,перевіривши доводи апеляційної скарги,
апеляційний суд вважає,що апеляційну скаргу слід відхилити, а
рішення та ухвали суду слід залишити без змін з наступних
підстав:
Згідно із п.22,43 Правил відшкодування власником
підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом
шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з
виконанням ним трудових обов'язків" затверджених Постановою
Кабінету Міністрів України № 472 ( 472-93-п ) (472-93-п)
в редакції від
23.06.1993 року, які діяли на час виниклих правовідносин,
середньомісячний заробіток для обчислення розмірів відшкодування
потерпілому втраченого заробітку (чи його частини) береться за 12
останніх або за бажанням потерпілого за 3 останні календарні
місяці роботи ,що передували ушкодженню здоров'я.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування
шкоди з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено
відшкодування шкоди, то ці суми виплачуються без обмеження
протягом будь - якого терміну і підлягають коригуванню відповідно
до коефіцієнтів підвищення розміру мінімальної заробітної плати за
відповідний період згідно із законодавством.
Виплата зазначеної суми відшкодування шкоди, яку своєчасно не
одержав потерпілий чи особи, які мають на це право, провадиться за
минулий час, але не більше як за три роки до додання заяви про
відшкодування шкоди.
Судом встановлено, що позивачка перебувала в трудових
відносинах з відповідачем КП "Промвугілля", яке ліквідоване без
правонаступника 20.08.04 року за рішенням арбітражного суду
(а.с.98)., стропальником-вантажником з 1984 року по 28.02.1997
року.
16.12.1993 року вона при виконанні трудових обов'язків
отримала каліцтво.
За висновком МСЕК від 12 листопада 1996 року їй вперше
встановлена стійка втрата професійної працездатності через вказане
каліцтво в розмірі 40% з 05.08.1996 року висновком MCEK від
31.01.1997 року їй встановлена втрата професійної працездатності з
01.08.1996 року в розмірі 60%,а висновком МСЕК від 15.12.2000
року - 80% і вона визнана інвалідом 2 групи.
Наказами відповідача- ДIЇ "Промвугілля" НОМЕР_1 позивачці
призначені одноразова допомога в сумі 4 825 грн. та щомісячні
виплати на відшкодування втраченого заробітку по 48,25 грн., які
відповідач своєчасно не сплатив, через що позивачка зверталась з
позовом до суду,вказуючи що відповідач^ неправильно визначив
середній заробіток позивачки для відшкодування шкоди,не корегував
на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та окладів.
Рішенням Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької
області від 29.12.1997 року , яке набрало законної сили,
перевірена правильність нарахувань одноразової допомоги та
щомісячних виплат з урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних
ставок та окладів на підприємстві, встановлено її середньомісячний
заробіток за період, що передував каліцтву, в сумі 80,43 грн.,
який від кореговано на коефіцієнти підвищення тарифних ставок і
окладів, стягнуто з підприємства на користь позивачки несплачену
одноразову допомогу та щомісячні суми з компенсацією втрати
частини виплат через несвоєчасну їх сплату в загальній сумі
5207,81 грн.
Цим же рішенням встановлено, що з серпня 1997 року позивачка
повинна отримувати щомісячні виплати в сумі 64,34 грн.
Постановою арбітражного суду Донецької області від 25.09.1999
року КП "Промвугілля" визнано банкрутом, за період з 1997 року по
2000 рік заробітна плата на вказаному підприємстві не
збільшувалась(а.с. 32-33).
Наказом ліквідатора від 23.11.2000 року позивачці встановлено
щомісячне відшкодування шкоди в сумі 94,40 грн. виходячи з
мінімальної заробітної плати 118 грн.
З цієї ж суми слід виходити і відповідачеві- відділенню Фонду
при відшкодування шкоди, відкоригувавши її на коефіцієнти
зростання середньої заробітної плати в галузях економіки України.
Вимоги позивачки про застосування коефіцієнта підвищення
тарифних ставок і окладів-2,38 відповідно до наказу Мінвуглепрому
України № 72 "Про додаткові заходи матеріального стимулювання
працівників вугільної промисловості "зі вересня 1996 року не
основані на законі і не підлягають задоволенню, оскільки із
застосуванням його на підприємствах вугіль-ної промисловості
фактичного зростання заробітної плати не відбулось через те, що
застосування цього коефіцієнту було пов'язано за зміною
співвідношень (відсотку) між тарифною ставкою і іншими складовими
оплати праці, розмір якого обмежено у середньомісячній оплаті
підвищення здійснювалось в межах витрат на споживання за рахунок
здешевлення харчування, зміни порядку оплати за нормативний час
пересування по шахті від стволу до робочого місця і назад,
встановлення граничних розмірів надбавок, доплат, премій та
винагород) .
За вказаних обставин суд першої інстанції обгрунтовано
надійшов до висновку про те, що при визначенні середнього
заробітку та призначенні виплат на відшкодування шкоди, завданої
здоров'ю позивачці її права не порушені та відмовив їй в
задоволенні позову.
При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення
судом не було порушено норм процесуального права та правильно
застосовано норми матеріального права.
Суд всебічно,повно і об'єктивно дослідив надані сторонами
докази, дав їм належну оцінку та правильно дійшов до висновку про
безпідставність вимог позивачки.
Не підлягають задоволенню вимоги позивачки про скасування
ухвали цього ж суду від 25 лютого 2005 року про задоволення заяви
відповідача про перегляд рішення суду у зв'язку з ново виявленими
обставинами, оскільки відповідно до вимог ч.I ст. 366 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
така ухвала суду оскарженню не підлягає.
Виходячи з вказаного, апеляційний суд не вбачає підстав для
задоволення апеляції та скасування вказаних рішення та ухвали суду
першої інстанції
Керуючись ст.ст.ЗОЗ, п.1 ч.I ст.307, ч.I ст.308,-313-315 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд
УХВАЛ ИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки
Донецької області від 20 липня 2006 року та ухвалу цього суду від
25 лютого 2005 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але
може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до
Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання
нею законної сили.