Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - судді Литвиненко I.В. Суддів - Скрипки А.А., Смаглюк Р.I.

при секретарі - Мехед Т.О.

з участю - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 червня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна, належного померлому IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2005 року позивачка звернулась з даним позовом до відповідачки, посилаючись на те, що її мати - ОСОБА_4 з 15 грудня 1987 року по IНФОРМАЦIЯ_2 - по день смерті перебувала в юридичному шлюбі з ОСОБА_3 і, що за період шлюбу вони набули майно, яке є спільною сумісною власністю. Зокрема, позивачка вказує, що за спільні кошти вони побудували : садовий будинок НОМЕР_1, гараж НОМЕР_2 в автокооперативі "Мотор", придбали легковий автомобіль марки "ГАЗ-М-20" та причіп саморобний, 1994 року виготовлення.

Позивачка вказує на те, що вона фактично впродовж 6 місяців з дня смерті матері прийняла спадщину за домовленістю з ОСОБА_3, але їй на той час нічого не було відомо про вказане в цьому позові майно в зв'язку з відсутністю його реєстрації.

Після смерті ОСОБА_3 IНФОРМАЦIЯ_1, який перебував у шлюбі з відповідачкою з 20 травня 2003 року, як вважає позивачка, вона має право на 1/3 частину спадкового майна, що залишилося після смерті її матері, але в даний час зареєстроване за ОСОБА_3 в цілому, а саме: 1) легкового автомобіля марки "ГАЗ-М-20 ", 1947 року випуску, держномер НОМЕР_3; 2) причіпа, саморобного, реєстраційний номер НОМЕР_4; 3) гаража НОМЕР_1 в автокооперативі "Мотор"; 4) садового будинку НОМЕР_2 в садовому товаристві "Квітучий сад".Дійсна вартість садового будинку складає 11910 грн., гаража 3406 грн.

В позові позивачка просила суд винести ухвалу про заборону видачі Ніжинською міською держконторою свідоцтв про право на спадщину, на спадкове майно, що належить померлому IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_3; призначити судову автотоварознавчу експертизу для визначення дійсної вартості автомобіля " ГАЗ-М-20" та автопричіпу. Також позивачка ставила питання щодо визнання за нею права власності на: - 1/3 частину садового будинку НОМЕР_1, розташованого в садовому товаристві "Квітучий сад"; - визнання за нею права власності на 1/3 частину гаража НОМЕР_1 в автокооперативі "Мотор"; - визнання за нею права власності на 1/3 частину легкового автомобіля " ГАЗ-М-20" та визнання за нею права власності на 1/3 частину автопричіпу, а також стягнути з відповідача судові витрати на її користь.

Оскаржуваним рішенням Ніжинського міськрайонного суду

Чернігівської області від 22 червня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності: - на 1/3 частину садового будинку НОМЕР_2 в садовому товаристві "Квітучий сад" с. Хвилівка, Ніжинського району, Чернігівскої області, - на 1/3 частину гаража НОМЕР_1 в автокооперативі "Мотор", розташованому в м. Ніжині, вул. Шикерогринівська ; - на 1/3 частину легкового автомобіля "ГАЗ-М-20 ", реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрованого на померлого ОСОБА_3; - на 1/3 частину автомобільного причіпу " Саморобний", реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 68 грн. 18 коп. в рахунок повернення сплаченого держмита, 216 грн. в рахунок повернення витрат за проведення автотехнічної експертизи, 500 грн. в рахунок повернення витрат на юридичні послуги, а всього стягнуто 784 грн. 18 коп. Також суд стягнув з ОСОБА_1 30 грн. на користь ДП "Iнформаційний центр" витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції і про ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог лише в частині визнання за позивачкою права власності на 1/3 частину автопричіпа вартістю 342грн. 24коп., а позовні вимоги щодо автомобіля, гаража та садового будинку апелянт просить залишити без задоволення. ОСОБА_1 зазначає, що автомобіль був придбаний ОСОБА_3 в 1977 році, тобто за 10 років до укладення шлюбу з матір'ю позивачки; гараж був побудований також до укладення шлюбу з матір'ю позивачки, правові документи (свідоцтво про право власності на гараж ) ОСОБА_3 отримав більше ніж через рік після смерті матері позивачки ; щодо садового будинку, то ОСОБА_3 здав в експлуатацію і зареєстрував як власність лише у грудні 2003 року, після смерті матері позивачки. Апелянт зазначає, що згідно положень статті 22 КЗпШС України (2006-07) майно, придбане одним з подружжя до вступу в шлюб, є його особистим майном . А згідно положень статті 1218 Цивільного Кодексу України (435-15) основним елементом спадщини є право власності, і без права власності на майно немає і спадкової маси. За даних обставин апелянт вважає незаконним рішення суду першої інстанції в оскаржуваній ним частині.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції,- скасуванню, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та судом першої інстанції при вирішенні справи по суті неправильно застосовані норми матеріального права. Дані обставини, відповідно до положень ч. 1 п.1 та п. 4 статті 309 ЦПК України (1618-15) , є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення. З урахуванням положень статті 303 п. 3 ЦПК України (1618-15) , яка регламентує, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, апеляційний суд вважає за необхідне оскаржуване рішення скасувати в повному обсязі і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2.

Судом встановлено, що мати позивачки та ОСОБА_3 з 1967 року по 15.12. 1987 року перебували в фактичних шлюбних відносинах. Як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні,- за вказаний період вони придбали автомобіль ГАЗ- 20 " Победа" в 1977 році та побудували гараж НОМЕР_1 в автокооперативі " Мотор" м. Ніжина в 1981 році. З 15.12. 1987 року вони зареєстрували шлюб, про що в відділі ЗАГСу м. Ніжина було зроблено запис НОМЕР_5 ( а. с.9). В період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4,- як зазначив суд в оскаржуваному рішенні,- побудували садовий будинок в товаристві " Квітучий сад" в 1992 році та придбали автопричіп "Саморобний" в 1994 році. Суд зазначив, що відповідно до положень статтей : 22, 28 КпШС України (2006-07) , який діяв до 01.01. 2004 року, ОСОБА_4 має право на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя, придбаного під час шлюбу спільно з ОСОБА_3 (1/2 частина : садового будинку НОМЕР_1 в садовому товаристві "Квітучий сад" та автопричіпу " Саморобний"). Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_4 мала право на придбаний автомобіль та побудований гараж (1/2 частина цього майна) в період фактичного шлюбу, як на спільну сумісну власність, яка була придбана з ОСОБА_3,- відповідно до статті 112 ЦК України (435-15) , який діяв до 01.01. 2004 року

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачка фактично на протязі шести місяців з дня смерті матері прийняла спадщину, оскільки у ОСОБА_2 знаходиться належна її матері частина меблів та побутової техніки. I відповідно до статтей : 1223 ч. 1, 1261, 1268 ЦК України (435-15) позивачка, як спадкоємиця по заповіту після смерті своєї матері ОСОБА_4 має право на спадкове майно, належне при житті її матері, а саме : на 1/3 частину садового будинку, гаража, автомобіля, автопричіпу, оскільки її спадкові права виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України 01.01.2004 року і продовжують існувати після набрання ним чинності.

Апеляційний суд вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до невірного вирішення даної справи по суті.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з наступних підстав. Апеляційний суд погоджується з доводами позивачки відносно того, що вона є спадкоємицею згідно заповіту своєї матері ОСОБА_4 ( а. с. 11), і що позивачка, відповідно до положень статті 549 Цивільного Кодексу України (1540-06) ( в редакції 1963року) прийняла спадщину, про даний факт свідчить надана в судове засідання апеляційного суду позивачкою та оглянута апеляційним судом ощадна книжка її покійної матері ( рахунок IНФОРМАЦIЯ_3), яка знаходиться у позивачки. Проте, як регламентують положення статті 112 Цивільного Кодексу України (1540-06) ( в редакції 1963 року), майно може належати на праві спільної власності двом чи кільком громадянам. Стаття 115 Цивільного Кодексу України (1540-06) ( в редакції 1963 року) зазначає, що кожний з учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї частки з спільного майна. Таким чином, тільки учасники спільної власності можуть ставити питання про виділ своєї частки з спільного майна. Як встановлено по справі та вбачається з її матеріалів,-учасники вищезазначеної спільної власності померли ( ОСОБА_4 -IНФОРМАЦIЯ_2 ( а. с. 10), ОСОБА_3- IНФОРМАЦIЯ_1 ( а. с. 68) ). За даних обставин, на думку апеляційного суду, виділити частки спадкоємцям без узгодження хоча б з одним з учасників спільної часткової власності є неможливим. Таким чином, коли немає власників спільного майна, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки законодавство не передбачає права спадкоємців на виділ частки з спільного майна.

Крім того, ОСОБА_2 мала змогу за життя ОСОБА_3 звернутися до нього з позовом про виділ частки майна, яке на її думку, належало її покійній матері ОСОБА_4. Проте, з таким позовом ОСОБА_2 до суду не зверталася, оскільки погодилася з тим, що майно повинно залишитись у ОСОБА_3, і претензій до нього вона не мала.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна.

Керуючись статтями : 112, 115, 524, 525, 526, 527, 534, 548, 549 Цивільного кодексу України ( в редакції 1963 року), статтями : 303 п. З ; 304, 307, 309 ч. 1, п. 1, п. 4 ; 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України,- (1618-15) апеляційний суд,-

ВИРIШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 червня 2006 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.