УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
З жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в
складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі: Драгіч К.О. розглянувши у відкритому судовому
засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України у
Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на рішення
Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області
від 27 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України у
Центрально-Міськокму районі м.Горлівки Донецької області про
відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у Центрально-Міському районі
м.Горлівки просить скасувати рішення Центрально-Міського районного
суду м.Горлівки Донецької області від 27 квітня 2006 року, яким
частково задоволені позовні вимоги позивача: стягнуто з відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України у
Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на
відшкодування моральної шкоди 12 000 грн., - та постановити
рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних
вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України у
Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області
посилається на те, що висновок МСЕК є підставою для відшкодування
позивачу матеріальної шкоди і не підтверджує факт спричинення і
відшкодування моральної шкоди; судом не враховано, що відділення
виконавчої дирекції виплатило позивачу одноразову допомогу,
виплачує щомісячні страхові виплати, тим самим виконуючи свої
зобов'язання, передбачені законодавством; оскільки позивачу шкода
заподіяна умовами виробництва, то він не має права на
відшкодування моральної шкоди; судом не встановлено, які саме
негативні наслідки у зв'язку з професійним захворюванням
спричинили позивачу моральну шкоду. Крім того, Законом України
"Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
зупинена
дія статей Закону України "Про загальнообовязкове державне
соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві і
професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
. , які передбачають виплату моральної шкоди.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного
суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги,
вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. більше 23
років працював на підземних роботах у шкідливих умовах
виробництва, у зв'язку з чим отримав професійне захворювання -
хронічний радікуліт, про що складений акт розслідування хронічного
професійного захворювання. Висновком МСЕК від 7 грудня 2005 року
позивачу у зв'язку з професійним захворюванням вперше встановлено
40% втрати працездатності.
Ушкодження здоров'я, заподіяне позивачу під час виконання ним
трудових обов'язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання,
обмежує його можливість вести звичний спосіб життя. Як наслідок,
моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення
таких особистих немайнових прав позивача, як право на життя і
охорону здоров'я.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши
доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
на Фонд соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим
особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну
умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може
перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати,
встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1. є
професійним, про що складений акт розслідування професійного
захворювання від 23 листопада 2005 року. Висновком медичних
органів позивачу встановлений діагноз: хронічна вертеброгенна
попереко-крестцова радікулопатія в стадії загострення з вираженим
больовим синдромом. Висновком МСЕК від 7 грудня 2005 року позивачу
вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності у
зв'язку з професійним захворюванням безстроково, він визнаний
інвалідом третьої групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про
наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди,
заподіяної в результаті ушкодження здоров'я, а саме професійного
захворювання, за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
.
Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону визначив
розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної
шкоди у зв'язку з професійним захворюванням на користь позивача,
урахувавши при цьому всі обставини по справі, в тому числі
характер захворювання, встановлення втрати професійної
працездатності безстроково, те, що він постійно вимушений
лікуватися, глибину та ступінь моральних страждань ОСОБА_1. у
зв'язку з професійним захворюванням, порушення у зв'язку з цим
нормальних життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для
організації життя; ті обставини, що позивач звільнений з роботи за
станом здоров'я.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про
неправильне застосування судом норм матеріального чи
процесуального права, що призвело або могло призвести до
неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду.
Посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних
захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки
Донецької області на Закон України "Про державний бюджет України
на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
, яким зупинена дія норм Закону України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають
відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей не
можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке зупинення не
позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди.
Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не
було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону
здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення
страхування від нещасного випадку не включаються до складу
Державного бюджету України.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та
процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний
суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у Центрально-Міському районі
м.Горлівки відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки
Донецької області від 27 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного
Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили
ухвалою апеляційного суду.