Судова колегія

судової палати у цивільних .справах Апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі:

судді-головуючої - ТАМАКУЛОВОЇ В.О.

суддів - ЧУБУКОВА О.П.

- ГОКОВА П.В. при секретареві - СИДОРЕНКО А.С. та за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань

України в м. Тернівці Дніпропетровської області

на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області

від 08 червня 2006 року

по цивільній справі

за позовом ОСОБА_1

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань

в м. Тернівці Дніпропетровської області

про стягнення страхової виплати на відшкодування моральної

шкоди, заподіяної наслідками професійного захворювання, -

Справа №22ц-5128 Суддя-головуючий

Категорія: 21 у суді першої інстанції

МОРОЗОВА Л.М. Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції ЧУБУКОВ О.П.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 червня 2006 року частково: на суму 31500 (тридцять одна тисяча п'ятсот) гривень, - задоволено позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в м. Тернівці Дніпропетровської області про стягнення на його користь за рахунок відповідача відшкодування завданої йому наслідками професійного захворювання моральної шкоди.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції як безпідставного: Законом України "Про бюджет 2006 року" призупинена дія Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди. Окрім того відповідач вважає, що наявність самого факту спричинення позивачу наслідками набутого ним професійного захворювання не є доведеною за відсутністю висновків відповідної судово-медичної експертизи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, який просив рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні з слідуючих підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1, після тривалого лікування, за висновком МСЕК (медико-соціальної експертної комісії) від 15 грудня 2003 року встановлено 45% стійкої втрати Професійної працездатності, як наслідок професійного захворювання, а також визнано інвалідом третьої групи безстроково.

Вказаний медичний висновок не є єдиним доказом спричинення позивачу наслідками його професійного захворювання ще й моральної шкоди.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 зазнає від набутого на. виробництві професійного захворювання також і моральних страждань, тому що постійно відчуває його негативні психічні та фізичні наслідки: стан його здоров'я залишається незадовільним, він втратив впевненість у своєму майбутньому, відчуває депресивний стан, змушений відмовитися від звичного йому активного способу життя.

Вказані ознаки спричиненої позивачу моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано визнані як наявні, а також як такі, що безсуперечно зумовлюють для нього необхідність по новому організовувати своє повсякденне життя, по новому пристосовуватись до нього, зазнаючи при цьому відповідних моральних страждань.

Однак розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди, вважає судова колегія, судом першої інстанції встановлено з без достатнього до того урахування характеру та тяжкості наслідків його професійного захворювання, ступеня втрати ним професійної працездатності та загального стану його здоров'я, характеру та обсягу фізичних та моральних страждань: втрата професійної працездатності складає 45%, група інвалідності третя, - що дає йому можливість займатис я продуктивною працею та вести відносно активний спосіб життя.

А тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості при вирішення цього питання, судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити: відшкодування моральної шкоди на користь позивача за рахунок відповідача зменшити до відповідного розміру.

Посилання апелянта на те, що дія ч.З ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" призупинена на період 2006 року Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік і тому у Фонду обов'язку щодо відшкодування моральної шкоди по заяві позивача немає, судова колегія визнає безпідставним, тому що у відповідності до положень ст. 22 Конституції України право у позивача на відшкодування спричиненої йому професійним захворюванням моральної шкоди зберігається і на вказаний період часу, тому що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод людини і громадянина не допускається.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 317і 319 ЦПК України, -

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду "соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 червня 2006 року змінити: розмір стягнення відшкодування в рахунок страхової виплати за спричинення моральної шкоди з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 зменшити до 22000 (двадцяти двох) тисяч гривень.

В решті ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.