Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Харчука В.М. суддів: Карпусь С.А., Кізюн О.Ю. при секретарі Степчук І.В.

з участю: з участю адвоката ОСОБА_1., позивача ОСОБА_2. та представника відповідача Домбровської Г.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц-1703/6 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старокостянтинівського районного суду від 22 червня 2006 року за позовом ОСОБА_2. до Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" про поновлення на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, визнання незаконними наказів № НОМЕР_1 від 27 березня 2003 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани, та № НОМЕР_2 від 25.03.2004 року про звільнення його з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 9 грудня 2003 року по день постановлення рішення у справі, моральної шкоди, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судова колегія,

ОСОБА_2. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, наказом № НОМЕР_3 від 2 листопада 2000 року був призначений на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 державного підприємства "Шепетівське лісове господарство".

Наказом № НОМЕР_1 від 27 березня 2003 року за порушення правил охорони праці в Мальованському лісництві йому оголошено догану. З дисциплінарним стягненням він не погоджується, з розпорядженням про покладання на нього обов'язків майстра лісу його ніхто не ознайомлював, на це переведення згоди не давав. До службових обов'язків помічника лісничого питання охорони праці не відносяться, за них відповідає майстер лісу.

Головуючий у першій інстанції -Доповідач - Харчук В.М.

Завадська О.П. Справа № 22-ц-1703/6

Категорія № 40

2.

Наказом № НОМЕР_4 від 9 грудня 2003 року він також незаконно звільнений з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 40 ч. 1 п. 3 КЗпП України за систематичне невиконання ним своїх трудових обов'язків. Дисциплінарних проступків він не вчиняв, звільнення проведено в період перебування його на лікарняному. Просив скасувати та визнати незаконними обидва накази, поновити його на роботі на зазначеній посаді, стягнути заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день постановлення рішення, компенсацію за невикористану відпустку, стягнути моральну шкоду. Адміністрацією також порушено порядок накладання на нього дисциплінарних стягнень.

В судовому засіданні позивач доповнив позовні вимоги, пояснив, що наказом № НОМЕР_2 від 25.03.2004 року відповідач сам скасував свій наказ від 9 грудня 2003 року у зв'язку з тим, що він перебував на лікарняному і його звільнено повторно за ті ж порушення, просить визнати незаконним також наказ № НОМЕР_2 від 25.03.2004 року.

Представник відповідача позову ОСОБА_2. не визнав, пояснив, що звільнення позивача було проведено з дотриманням трудового законодавства. У зв'язку з тим, що наказ від 9 грудня 2003 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи було видано в період перебування позивача на лікарняному, то адміністрація його скасувала і видала новий наказ про звільнення позивача від 19 березня 2004 року.

Рішенням від 22 червня 2006 року Старокостянтинівського районного суду у позові ОСОБА_2. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2. посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність по справі обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, судом порушено ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року з відповідними поправками, так як справа розглядалась із 2004 року поза межами розумного строку. Судом порушено ст. 40 ч. 3 КЗпП України -його звільнено в період тимчасової непрацездатності. Повторно його звільнили ще й за прогули і крадіжку деревини, проступки, яких він не вчиняв. Йому незаконно оголосили догану наказом № НОМЕР_1 від 27.03.2005 року. Не відповідають дійсності висновки суду про те, що він не оскаржував наказу № НОМЕР_1 та наказу № НОМЕР_5. Саме з цього приводу він звернувся з позовом до суду, відповідач фактично визнав його вимоги, скасувавши наказ № НОМЕР_4.

Він також оскаржив до суду і наказ № НОМЕР_2 від 25.03.2004 року про його повторне звільнення. При його звільненні з роботи порушено також вимоги ст.ст. 148, 149, 140 КЗпП України. Суд не дав оцінки цим порушенням. В наказах про звільнення не вказано конкретно, за що його звільнили. Суд не дав оцінки тому факту, що він 19 листопада 2003 року перебував у відпустці і не міг вчиняти самовільної порубки деревини, хоча саме за це його і звільнили з роботи. Суд необгрунтовано застосував закон, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин - ст. 267 ч.ч. 3 і 4 ЦК України щодо пропуску строків позовної давності. Рішення суду постановлене з порушенням ст.ст. 213, 214, 215 ЦПК України. Тому просить скасувати рішення Старокостянтинівського районного суду від 22 червня 2006 року, ухвалити нове рішення, задоволивши його позовні вимоги.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2. задоволенню не підлягає.

3.

Відповідно до ст.ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу апелянта і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо це рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 3 листопада 2000 року працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 Шепетівського держлісгоспу, тепер державне підприємство "Шепетівське лісове господарство".

Наказом № НОМЕР_1 від 27 березня 2003 року ОСОБА_2. під час виконання покладених на нього наказом № НОМЕР_6 від 28 лютого 2003 року обов'язків майстра по лісосіці за неналежний контроль за дотриманням правил по охороні праці, відсутність з його боку організаційного і технічного контролю за проведенням лісозаготівельних робіт, що призвело до нещасного випадку з лісорубом ОСОБА_3., отримання ним виробничої травми 25 березня 2003 року, оголошено догану.

Наказом директора держлісгоспу № НОМЕР_4 від 9 грудня 2003 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2. звільнено з роботи за п. З ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання покладених на нього трудовим договором обов'язків, а саме за виявлені в жовтні-листопаді 2003 року самовільну порубку дерев, заниження загальної маси дерев, що зрубані, непроведення належного відбору дерев для рубки, які пошкоджені грибковими хворобами, відсталі в рості, за відсутні чіткі візіри.

Однак, у зв'язку із тим, що ОСОБА_2. 9 грудня 2003 року звернувся до Полонської центральної районної лікарні і з цього дня знаходився на амбулаторному лікуванні, наказом директора лісгоспу № НОМЕР_7 від 19 березня 2004 року наказ № НОМЕР_4 визнаний недійсним.

Наказом директора лісгоспу № НОМЕР_2 від 25 березня 2004 року за згодою профкому ОСОБА_2. звільнено з роботи за п. З ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання ним своїх трудових обов'язків, а саме, що при відведенні помічником лісничого ОСОБА_2. лісових насаджень в рубку ним не забезпечено чітких візирів ділянок рубки, не намічено в рубку дерев, вражених грибковими хворобами, відсталих в рості, за заниження загальної маси зрубаних дерев, допущену самовільну порубку дерев дуба, інші порушення.

Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженимидоказами: копією трудової книжки ОСОБА_2. (а.с. 3), поданнями адміністрації підприємства до профкому та наказами директора лісгоспу (а.с. 5-6, 10, 12-14, 15-16, 44-45, 47, 48, 49-50), посадовою інструкцією помічника лісничого Шепетівського держлісгоспу ( а.с. 61-62), з якої вбачається, що помічник лісничого здійснює оперативний адміністративно-громадський контроль по охороні праці, контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, здійснює інші обов'язки по забезпеченню виробничих процесів.

З письмового пояснення ОСОБА_2., розпоряджень №№ 12 від 28.11.2003 роуц, НОМЕР_6 від 28.02.2003 року, акту та копії наказу № НОМЕР_1 від 27 березня 2003 року вбачається, що наказами директора держлісгоспу на ОСОБА_2. покладались обов'язки майстра лісу, він виконував ці обов'язки і ознайомлювався з наказами (а.с. 17-18,19,65-67).

З листка непрацездатності (а.с. 35) та повідомлення Полонської ЦРЛ (а.с. 72-73) вбачається, що ОСОБА_2. хворів і закінчив ликування в дікарні лише 10 березня 2004

4.

року. Саме це було підставою до скасування наказу про звільнення ОСОБА_2 . 9 грудня 2003 року та винесення нового наказу про його звільнення від 25 березня 2004 року.

Свідок ОСОБА_4. (а.с. 95) пояснив, що 8 грудня 2003 року в 93 кварталі Мальованського лісництва дійсно було встановлено самовільну порізку деревини і складено відповідний акт. Службовим розслідуванням було встановлено, що самовільну порубку за розпорядженням помічника лисничого ОСОБА_2. провів лісник Франчук.

Вироком Шепетівського міськрайсуду від 25 березня 2005 року встановлено, що помічник лісничого ОСОБА_2. 19 листопада 2003 року всупереч інтересам служби, зловживаючи службовим становищем, власним клеймом провів клеймування трьох сироростучих дерева дуба діаметрами 74, 55 та 34, які не підлягали рубці. ОСОБА_2. дав розпорядження підпорядкованому йому ліснику ОСОБА_5. зрізати ці дерева і передати їх стовбури гр. ОСОБА_6., що лісник і зробив. Цими діями ОСОБА_2 держлісгоспу заподіяно майнову шкоду на суму 2579,71 грн.

ОСОБА_2. визнаний винним за ст.ст. 364 ч.1, 246 КК України за незаконну порубку лісу, зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби до двох років обмеження волі з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків строком на два роки. Від виконання покарання у вигляді обмеження волі ОСОБА_2. звільнений з іспитовим строком в один рік. З ОСОБА_2. також стягнуто заподіяну майному шкоду ( а.с. 125-129).

Відповідно до Правил видачі та користування відпускними, порубочними, контрольними і відбірковими клеймами на лісогосподарських підприємствах системи держлісгоспу СРСР, затверджених наказом Держлісгоспу СРСР № 192 від 30.08.1967 року, що діють до прийняття українських підзаконних нормативних актів, (а.с. 138-142) на помічника лісничого також покладені обов'язки по клеймуванню лісу і ОСОБА_2. таке клеймо було видане і саме цим клеймом були помічені самовільно порубані дерева.

Відповідно до ст.ст. 139, 147- 149 КЗпП України працівник повинен добросовісно виконувати свої службові обов'язки. За порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовані слідуючі дисциплінарні стягнення: догана і звільнення. Дисциплінарне стягнення застосовується адміністрацією підприємства безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до ст. 40 ч. 1 п. 3 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Систематичне невиконання своїх трудових обов'язків носить триваючий характер.

Судом встановлено, що наказом № НОМЕР_1 від 27.03.2003 року на ОСОБА_2 за порушення трудової дисципліни накладено догану. При цьому адміністрація підприємства

дотрималась всіх вимог трудового законодавства і ОСОБА_2. не оскаржував в передбачені ст. 233 КЗпП України строки наказу, хоча давав по поводу допущеного порушення письмове пояснення і ознайомлений з наказом під розписку (а.с. 65, 17). З протоколу № 10 спільного засідання адміністрації і профкому від 09.12.2003 року (а.с. 68-69) вбачається, що ОСОБА_2. давав пояснення по поводу самовільної порубки, окремих письмових пояснень не надав і свою вину у порубці заперечив.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про дотримання вимог трудового законодавства при звільненні ОСОБА_2 з роботи і підстав до скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апелянта не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Старокостянтинівського районного суду від 22 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.