22ц-14034/10

Головуючий у 1 й інстанції - Сорока О.В.

Доповідач - Григорченко Е.І.

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого –Костюченко Н.Є.

суддів –Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.

при секретарі –Лещинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кредитної спілки "Фінансово-кредитної компанії "Українські кредити", треті особи ОСОБА_4, приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки та за позовом ОСОБА_4 до Кредитної спілки "Фінансово-кредитної компанії "Українські кредити", про визнання недійсним кредитного договору, стягнення грошової суми,

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до КС "Фінансово-кредитної компанії "Українські кредити"з позовом, де просили суд визнати недійсним іпотечний договір від 28.03.2008 року, укладений між ними і КС "ФКК "Українські кредити", визнати недійсним кредитний договір № 258 від 28.03.2008 року, укладений між КС "ФКК "Українські кредити" та ОСОБА_4, визнати недійсним договір поруки від 28.03.2008 року, укладений між КС "ФКК "Українські кредити"та ОСОБА_2, зняти заборону на відчуження з предмета іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3 посилалися на те, що ОСОБА_2 з 01.11.2007 року працював на посаді начальника Новомосковського відділення № 7 КС "ФКК "Українські кредити". В його обов'язки входило зокрема пошук клієнтів на видачу кредитів та прийняття депозитних вкладів, а рішення про видачу кредитів приймав кредитний комітет.

На початку 2007 року він познайомився з ОСОБА_4, яка приводила клієнтів, а останні за рішенням кредитного комітету, отримували кредити на різні суми. На початку березня 2008 року ОСОБА_4 познайомилася з головою правління КС "ФКС "Українські кредити"ОСОБА_6 та іншими членами керівництва, а 27.03.2008 року кредитна комісія прийняла рішення та підписала протокол, відповідно до якого ОСОБА_4 було надано, без її заяви, кредит на суму 1000000 грн., її письмова заява поступила лише 28.03.2008 року, і в той же день з нею був підписаний кредитний договір № 258, згідно якого ОСОБА_4, начебто, отримала кредит на суму 1000000 грн.

Під впливом тиску з боку керівництва КС "ФКК "Українські кредити", а також, перебуваючи в хворобливому стані, ОСОБА_2, в забезпечення зобов'язань по кредитному договору між КС "ФКК "Українські кредити"і ОСОБА_4, змушений був укласти іпотечний договір від 28.03.2008 року, який був посвідчений приватним нотаріусом.

Зазначений іпотечний договір позивачі вважають недійсним, оскільки він і був укладений з метою забезпечення зобов'язань по кредитному договору № 28 від 28.03.2008 року, а насправді був підписаний кредитний договір № 258. Крім того, кредитний договір № 258, укладений від імені ОСОБА_2, а підписав його голова правління КС "ФКК "Українські кредити"ОСОБА_6

Також позивачі вважають, що кредитний договір не відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про банки та банківську діяльність", оскільки кредитна спілка не має ліцензію Національного Банку України на здійснення такого виду діяльності, як залучення внесків чи інших грошових коштів та на видачу кредитів, а також ведення рахунків.

Крім того, позивачі зазначають, що іпотечний договір укладено під впливом тяжкої для них обставини, і на вкрай невигідних умовах, як для них так і для кредитної спілки, оскільки позивач ОСОБА_2 хворів. Також договір укладений в порушення вимогам ст. 203 ЦК України щодо вільного волевиявлення учасника та в порушення вимог ст. 43 Закону України "Про нотаріат", оскільки не вказані повні анкетні дані боржника, відсутні дані про її місце проживання, місце реєстрації, паспортних даних тощо.

Після цих подій ОСОБА_2 змусили укласти договір поруки від 28.03.2008 року, який укладений під виливом тяжких обставин, без добровільного волевиявлення, а також без згоди іншого співвласника предмету поруки - ОСОБА_3

Позивачі також вважають, що договір іпотеки, на думку позивачів, укладений в порушення вимог ч. 6 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", оскільки іпотечний договір не містить істотних умов щодо розміру основного зобов'язання, строку і порядку його виконання боржником ОСОБА_4

ОСОБА_4 також звернулася з позовом до КС "ФКК "Українські кредити", в якому просила суд визнати недійсним кредитний договір № 258 від 28.03.2008 року, а також стягнути на її користь сплачені нею кошти у розмірі 70000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилається на те, що вона була знайома з ОСОБА_2 і отримувала кредити в Новомосковському відділенні КС "ФКК "Українські кредити", куди також приводила своїх знайомих, і вони отримували кредити.

До початку 2008 року всі її знайомі своєчасно сплачували кошти по наданим їм кредитним договорам, однак на початку березня 2008 року її знайомі перестали своєчасно сплачувати кредити, тому керівництво компанії почало погрожувати їй та її родичам притягненням до кримінальної відповідальності. В результаті такого тиску ОСОБА_4 погодилася підписати протокол № 3 від 27.03.2008 року та кредитний договір № 258 від 28.03.2008 року.

ОСОБА_4 також вважає недійсним кредитний договір, оскільки цей договір підписаний не ОСОБА_2, а ОСОБА_6, до того ж у КС "ФКК "Українські кредити"відсутня спеціальна ліцензія.

Крім того, позивач зазначає, що дійсно кредитний договір з нею було укладено вже після того, як був посвідчений іпотечний договір, тому вона вважає недійсним як кредитний та і іпотечний договір.

Також ОСОБА_4 зазначає, що кредитний договір підписала, але кошти не отримувала. Частково сплатила кошти за кредитним договором у розмірі 70000 гри. під тиском керівництва кредитної спілки.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволені частково, визнаний недійсним іпотечний договір від 28.03.2008 року, укладений між Кредитною спілкою "Фінансово-кредитною компанією "Українські кредити"та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено. З Кредитної спілки "Фінансово-кредитної компанії "Українські кредити"на користь ОСОБА_2 стягнено судові витрати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з апеляційною скаргою на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2010 року, де ставлять питання про зміну рішення, задовольнивши позов в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду від 04 жовтня 2010 року, де ставлять питання про його скасування, задовольнивши її позов, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що скарги підлягають відхиленню, рішення суду в частині визнання недійсним договір іпотеки - скасуванню, з ухваленням нового рішення в цій частині, згідно п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.03.2008 року між КС "Фінансово-кредитна компанія "Українські кредити"та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 258, згідно якого позичальник отримала в тимчасове користування на умовах строковості, платності, зворотності, забезпеченості та цільового використання грошових коштів (кредит) у сумі 1000000 грн., строком до 28.03.2011 року, зі сплатою відсотків у розмірі 36% річних. Зазначений договір від імені кредитної спілки підписав голова правління ОСОБА_6, який мав право відповідно до Статуту укладати такі договори /т.1 а.с. 16, 230, 239-240/.

Відповідно ліцензії, виданої державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, КС "ФКК "Українські кредити"на момент укладення кредитного договору мала право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг, а саме діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки /т.1 а.с. 211, 235/.

В забезпечення виконання зазначеного кредитного договору 28.03.2008 року між Кредитного спілкою "Фінансово-кредитною компанією "Українські кредити" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладений іпотечний договір /т.1 а.с. 10-15/.

Згідно касових книг 28.03.2008 року головним управлінням КС "ФКК "Українські кредити"в м. Красний Луч виданий 1000000 грн. з каси підприємства, і того ж дня оприбуткований Новомосковським відділенням керуючим відділенням ОСОБА_2 та бухгалтером, після чого ОСОБА_4 отримала готівкою кредит у розмірі 1000000 грн. /т.1 а.с. 220, 221/.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 28.03.2008 року між Кредитного спілкою "Фінансово-кредитною компанією "Українські кредити"та ОСОБА_2, ОСОБА_3, суд першої інстанції прийшов до висновку, що цей договір вчинений на вкрай невигідних умовах, оскільки суду не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що сторони іпотечного договору дійшли згоди щодо вартості предмета іпотеки.

Між тим з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки в іпотечному договорі, який підписаний сторонами, зазначена вартість предмета іпотеки за згодою сторін, та, згідно протоколу кредитного комітету № 3 від 27.03.2008 року, складає 400000 грн. /т.1 а.с. 10-14/.

Для визнання правочину недійсним у контексті статті 233 ЦК України необхідно встановлення двох обставин: наявність тяжких обставин та вкрай невигідних умов правочину.

Посилання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на те, що тяжкою обставиною був їх хворобливий стан, не можуть бути підставою для визнання іпотечного договору недійсним, оскільки під тяжкими обставинами розуміється не будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а його крайні форми.

Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у відповідності до ст. 10 ЦПК України повинні були довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені обставини.

Проте будь-які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку, що іпотечний договір уклали під впливом тяжких обставин, за відсутності яких вони правочин не укладали б взагалі, суду не надані.

Доводи ОСОБА_2, ОСОБА_3, що відповідач не мав спеціального права (ліцензії) на заставну діяльність, тому договір іпотеки та поруки є недійсними, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", на яку посилається апелянт, не передбачає ліцензування заставної діяльності.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним іпотечного договору підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, про відмову у позові в цій частині, оскільки іпотечний договір відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про іпотеку".

Вирішуючи спір, який виник між сторонами в частині визнання недійсним кредитного договору, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 203, 233 ЦК України, ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимогах щодо визнання недійсним кредитного договору, оскільки позивачі, не довели, що він укладений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивачами, що кредитний договір укладений ОСОБА_4 під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачі у відповідності до ст. 10 ЦПК України повинні були довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені обставини.

Однак будь-які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку, що у ОСОБА_4 на час укладення договору були тяжкі обставини, і вона вимушена була укласти цей договір під впливом тяжких обставин, суду не надані.

Посилання ОСОБА_4 на те, що вона не отримала кошти за кредитним договором є безпідставними, оскільки отримання коштів підтверджується видатковим касовим ордером від 28.03.2008 року, де є підпис ОСОБА_4, яка отримала 1000000 грн. /т. 1 а.с. 220/.

Крім того, отримання коштів ОСОБА_4 за кредитним договором підтверджується тією обставиною, що вона сплачувала кошти за кредитним договором.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апелянтів, що відповідачі не довели обставини доставки коштів, оскільки підтвердженням отримання коштів за кредитним договором є сам договір, який підписаний ОСОБА_4, касова книга та видатковий касовий ордер від 28.03.2008 року про отримання нею коштів за кредитним договором.

Посилання позивачів на те, що у відповідача відсутня ліцензія на кредитування, не може бути прийнято до уваги, оскільки в матеріалах справи є така ліцензія, копія якої завірена нотаріусом/ т. 1 а.с. 235/.

Доводи апелянтів, що кредитний договір підписаний головою правління, не можуть бути підставою, для визнання його недійсним, оскільки згідно статуту Кредитної спілки "Фінансово-кредитна компанія "Українські кредити"голова правління має право укладати договори /т.1 а.с. 230/.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, що з 27.03.2008р. по 28.03.2008р. кошти з банківського рахунку відповідача не знімалися, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки кошти отримані з каси, а не з банківського рахунку.

Посилання апелянтів на те, що нотаріус посвідчив іпотечний договір без кредитного договору, не може бути прийнято до уваги, оскільки в матеріалах справи є документи, направлені до суду нотаріусом, на підставі яких посвідчений іпотечний договір, де знаходиться спірний кредитний договір /т. 1 а.с. 227-250/.

Не можуть бути прийняті до уваги, посилання апелянтів на те, що спірні договори укладені під тиском та погрозами, оскільки правовою підставою для визнання спірних договорів недійсними позивачами була зазначена лише ст. 233 ЦК України.

Справа судом 1-ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Інші доводи, приведені в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення апелянтами норм права та до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити, рішення суду в частині визнання недійним іпотечного договору скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, –

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2010 року скасувати в частині визнання недійсним іпотечного договору та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_2, ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання недійсним іпотечного договору.

В іншій частині рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2010 року залишити без змін.

рішення суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з дня проголошення.