АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД
ЗАПОРIЗЬКОЇ ОБЛАСТI
Справа №22-4793 Головуючий у 1 інстанції:
2006р. Артемова Л.Г.
Доповідач: Прокопенко О.Л.
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого судді: Калашникової О.В. суддів: Денисенко Т.С.,
Прокопенка О.Л. при секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного
суду міста Запоріжжя від 14 липня 2006 року, по справі за позовом
закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією
"Запорізький автомобілебудівний завод" (ЗАТ "ЗАЗ") до ОСОБА_1 про
стягнення суми шкоди, заподіяної підприємству його неправомірними
діями,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що
09.09.2003 р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в цех складання ЗАТ
"ЗАЗ" учнем слюсаря механоскладальних робіт ділянки здачі цеха
складання без права керування транспортними засобами (записка про
прийом НОМЕР_1). 10.12.2003р. ОСОБА_1 був переведений з учнів
слюсаря механоскладальних робіт ділянки здачі цеха складання на
посаду слюсаря механоскладальних робіт ділянки здачі цеха
складання за 3-м розрядом, без права керування транспортними
засобами (записка про прийом НОМЕР_2).
26.09.2005р. ОСОБА_1 отримав змінне завдання від майстра
здачі на виконання своєї повсякденної роботи по перевірці
електрообладнання та усунення виявлених дефектів, роботи не
зв'язаної з керуванням автотранспортом. Iнших завдань ОСОБА_1 від
адміністрації не отримував.
Приблизно 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, не маючи права
керування товарними автомобілями, без дозволу, за власною
ініціативою, сів за кермо товарного автомобілю "Ланос" Т-150
(кузов НОМЕР_3) та виїхав на трек випробування. Ці дії ОСОБА_1 не
були пов'язанні з виконанням ним своїх трудових обов'язків, так як
виїзд на товарному автомобілі на трек та випробування автомобіля в
умовах треку не входило до трудових обов'язків ОСОБА_1
Позивач зазначив, що ОСОБА_1 своїми навмисними діями порушив
вимоги "Iнструкції по тимчасовому зберіганню прийнятих ВКЯ
автомобілів на накопичувальній площадці перед цехом складання" від
12.09.2005р., п.8.2., "Iнструкції по охороні праці № 300 "Для всіх
робітників та осіб, які знаходяться на території ЗАТ "ЗАЗ" (надалі
Iнструкція № 300) яка визначає, що робітник повинен виконувати
тільки ту роботу, що була йому доручена, та порушив п.8.6.
Iнструкції № 300 ("В робочий час робітник повинен знаходитися на
робочому місці, залишати робоче місце можливо лише з дозволу
керівника"), вимоги п.1.8 Iнструкції № 116 та положення ст. 139
КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
.
В подальшому ОСОБА_1, порушуючи встановлені швидкісні режими
на різних ділянках треку (до 80 км/г.), розвив швидкість більше
100 км/г., не впоровшись з керуванням автомобілем, скоїв наїзд на
перешкоду - світлофор та шлагбаум. В наслідок наїзду на перешкоду
був пошкоджений товарний автомобіль "Ланос" Т-150 (кузов НОМЕР_3),
світлофор та шлагбаум.
Згідно даних бухгалтерського обліку ЗАТ "ЗАЗ", загальна
шкода, спричинена ЗАТ "ЗАЗ" неправомірними діями ОСОБА_1, склала
32 872,36 грн.
Посилаючись на вказані обставини просили суд стягнути з
відповідача на їх користь суму збитку в розмірі 32 872,36 грн та
державне мито в сумі 328 грн. 72 коп.
Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 14
липня 2006 року, позов ЗАТ "ЗАЗ" до ОСОБА_1 задоволено частково. З
відповідача на користь ЗАТ "ЗАЗ" стягнуто суму збитку в розмірі
30000.00 грн., та суму витрат по сплаті держмита в розмірі 300.00
грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Комунарського
районного суду міста Запоріжжя від 14 липня 2006 року за позовом
ЗАТ "ЗАЗ" до ОСОБА_1 змінити, стягнувши з нього на користь ЗАТ
"ЗАЗ" середньомісячну заробітну платню, а з ЗАТ "ЗАЗ" стягнути
витрати по оплаті державного Мита у розмірі 164.36 грн. та витрати
за інформаційно технічне забезпечення.
Апелянт посилається на те, що судом, при винесені рішення,
порушені норми матеріального права. Внаслідок неправильного
дослідження та оцінки доказів судом невірно визначені обставини
правовідносин між Позивачем та Відповідачем, обгрунтовуючи це
наступним:
Після закінчення ПТУ №14 в вересні 2003 р. він прийшов
працювати на завод. В обов'язки ОСОБА_1 входила перевірка та
усунення виявлених дефектів електрообладнання автомобілів. Так, як
у ОСОБА_1 було посвідчення водія, обов'язки по перегону
автомобілів він виконував з першого дня праці на заводі. В процесі
перегонки автомобілів він перевіряв електрообладнання та робив
усунення виявлених дефектів.
Відповідно посадовій інструкції майстер дільниці ОСОБА_9 не
мав права допускати ОСОБА_1 за кермо автомобілю, без проведення
первинного інструктажу з охорони праці та стажування. ОСОБА_9
повинен забезпечити підлеглим правильну та безпечну організацію
робочих місць; контролювати виконання інструкції з охорони праці
26.09.2005р. з початку зміни до моменту нещасного випадку
ОСОБА_1 встиг перегнати із цеха зборки на ділянку біля цеху 40
автомобілів, цей факт підтвердили свідки: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
З точки зору ОСОБА_1 залучення його до роботи не за професією
(до керування авто) та відсутність контролю за виконанням ним
інструкцій з охорони праці це - порушення адміністрацією вимог
законодавства про охорону праці. ОСОБА_1 вважає що майстер
дільниці порушив ст.ст. 29; 31 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, а також
пункти 12; 15 розділу 2 "Посадової інструкції майстра дільниці
...", затвердженою Директором виробництва 19.06.2003р. та пункти
3.17; 6.4; 6.10; 7.1 "Типового положення про порядок проведення
навчання і перевірки знань з питань охорони праці", затвердженого
26.01.2005р. за №15 ( z0231-05 ) (z0231-05)
Наказом Державного комітету
України з нагляду за охороною праці.
ОСОБА_1 вказує що він виконуючи повсякденну роботу, сів за
кермо автомобіля, щоб перегнати його на накопичувальну площадку,
поїхав на трек перевірити працю електрообладнання автомобіля.
Проїхав до кінця треку. На зворотному шляху так, як були сутінки
не побачив шлагбаума, який не був освітлений і світлофор над ним
не працював. Біля шлагбаума ближче до узбіччя стояв охоронець.
Об'їжджаючи шлагбаум з ліва по зустрічної смузі ОСОБА_1 побачив
наближаючогося до нього охоронника. Діючи з обставин крайньої
необхідності він змушений був, щоб не збити охоронника звернути на
шлагбаум. Так стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав
травму голови (струс головного мозку).
Вважає, що згідно ст. 130 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
протиправність його поведінки не може бути підставою для
притягнення його до матеріальної відповідальності в випадку коли
він діяв у стані крайньої необхідності.
Крім того, згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного
Суду України №14 ( v0014700-92 ) (v0014700-92)
від 29.12.1992р. "Про судову
практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної
підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" суд
повинен з'ясувати наявність прямої дійсної шкоди, її розмір, якими
діями спричинено шкоду, в чому полягала вина працівника, в чому
були порушення працівником трудових обов'язків, чи були створені
умови для забезпечення схоронності майна, майновий стан
працівника, причинний зв'язок між порушенням і шкодою.
13.03.2006р. головним державним інспектором Запорізької
державної інспекції охорони праці в машинобудуванні та будівництві
Ніконовим О.М проведена перевірка матеріалів щодо нещасного
випадку з слюсарем механоскладальних робіт ОСОБА_1. Перевіркою
встановлено:
1. Порушення підприємством вимог законодавства про охорону
праці згідно з НПАОП 0.00-6.02-04 "Порядку розслідування та
ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
на виробництві".
2.Нещасний випадок трапився на підприємстві, під час
виконання ОСОБА_1 трудових обов'язків.
3. На підставі статей 22, 39 Закону України "Про охорону
праці" ( 2694-12 ) (2694-12)
запропоновано провести повторне розслідування
нещасного випадку, визнати нещасний випадок, пов'язаний з
виробництвом і скласти акт форми Н-1, переглянути акт форми Н-5,
та повідомити ЗДIОП до 24.03.2006р.
Посилаючись на ст. 132 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
апелянт
вважає, що за шкоду заподіяну ним підприємству при виконанні
трудових обов'язків, він повинен нести матеріальну
відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше
свого середнього місячного заробітку.
Обов'язком власника є забезпечення безпечних і нешкідливих
умов праці (ст. 153 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
).
Тому на думку ОСОБА_1, позивач порушив правову норму по
забезпеченню безпечних умов праці, дозволивши керувати автомобілем
робітнику, який за професією був слюсарем механоскладальних робіт
ділянки здачі цеха складання. У зв'язку з нещасним випадком він
отримав травму голови, наслідки якої тривають до теперішнього
часу.
В супереч статті 153, КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
як вважає
ОСОБА_1, нещасний випадок стався по провині начальника ділянки
здачі цеха зборки ОСОБА_8 та майстра ОСОБА_9, що підтверджується
наказом заводу НОМЕР_4.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи
скарги, колегія суддів прийшла до висновку що апеляційна скарга
ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом на підставі належних доказів встановлено, що ОСОБА_1
був прийнятий на роботу в цех складання ЗАТ "ЗАЗ" учнем слюсаря
механоскладальних робіт ділянки здачі цеха складання без права
керування транспортними засобами 09.09.2003р.. 10.12.2003р.
ОСОБА_1 був переведений з учнів слюсаря механоскладальних робіт
ділянки здачі цеха складання на посаду механоскладальних робіт
ділянки здачі цеха складання за 3-м розрядом, без права керування
транспортними засобами (а.с.6).
26.09.2005р. ОСОБА_1 отримав змінне завдання від майстра, на
виконання своєї повсякденної роботи по перевірці електрообладнання
та усунення виявлених дефектів.
Приблизно 18 годин 30 хвилин, ОСОБА_1, не маючи права
керування товарними автомобілями, сів за кермо товарного
автомобіля "Ланос" Т-150 (кузов НОМЕР_3) та без дозволу виїхав на
трек випробування.
Порушуючи встановлені швидкісні режими на різних ділянках
треку від 20 км/г до 80 км/г, розвинув швидкість до 100-110 км/г.,
не впоровшись з керуванням автомобіля скоїв наїзд на перешкоду -
світлофор та шлагбаум. В результату наїзду на перешкоду був
пошкоджений товарний автомобіль "Ланос" Т-150 (кузов НОМЕР_3),
обладнання треку (світлофор та шлагбаум).
Загальна шкода, спричинена ЗАТ "ЗАЗ" неправомірними діями
ОСОБА_1, згідно розрахунку, склала 32 872,36 грн.
Відповідно до ст. 130 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, працівники
несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну
підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених
на них трудових обов'язків. При цьому працівник відповідає лише за
пряму дійсну шкоду при умові, що така шкода заподіяна підприємству
винними, протиправними діями працівника.
Тобто матеріальна відповідальність може бути покладена на
будь-якого працівника, який уклав трудовий договір з
підприємством.
Відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення
працівника до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної
відповідальності за дії, якими заподіяна шкода підприємству.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України
№14 ( v0014700-92 ) (v0014700-92)
від 29.12.1992 року "Про судову практику в
справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам,
установам, організаціям їх працівниками", суд повинен з'ясувати
наявність прямої дійсної шкоди, її розмір, якими діями спричинено
шкоду, в чому полягала вина працівника, в чому були порушення
працівником трудових обов'язків, чи були створені умови для
забезпечення схоронності майна, майновий стан працівника,
причинний зв'язок між порушенням і шкодою.
В ст.131 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
сформульоване загальне
правило про обов'язок працівників бережливо ставитися до майна
підприємства, вживати заходів до запобігання шкоди.
А саме, власник зобов'язаний створити працівникові умови,
необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження
дорученого їм майна.
Працівники, в свою чергу, зобов'язані бережливо ставитися до
майна підприємства.
ОСОБА_1 було ознайомлено з вимогами інструкції по охороні
праці № 300 "Для всіх робітників та осіб, які знаходяться на
території ЗАТ "ЗАЗ", та інструкцією по охороні правці слюсаря
механо-складальних робіт № 116, про що свідчить особовий його
підпис в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці
цеху складання ЗАТ "ЗАЗ". (а.с.143)
П.7 ст. 134 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
встановлено, що
спричинена шкода підприємству не при виконанні трудових
обов'язків, підлягає відшкодуванню робітником в повному обсязі.
Судом встановлено, що відповідач спричинив шкоду не при
виконанні своїх трудових обов'язків тому що не мав права і підстав
для виїзду на трек, який є іншим підрозділом підприємства і
призначений для випробування автомобілів.
Це підтверджується свідченнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
В обов'язки ОСОБА_1 входив тільки контроль за
електрообладнанням, що вбачається з "Єдиного
тарифно-кваліфікаційного справ очника робіт та професій робочих",
інструкції, карти робочого місця (а.с. 139), а на трек
випробування мають право виїзду тільки водії-випробувачі та тільки
коли трек працює в особливому режимі. Трек необхідний для
технологічних операцій пов'язаних з випробуванням автомобілів, є
окремим структурним підрозділом заводу, не є територією
складального цеху, для перевірки електрообладнання в будь -який
спосіб, виїзд на трек не передбачений.
Ст. 139 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, визначає, що працівники
зобов'язані додержуватися трудової і технологічної дисципліни,
вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до
майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Проте, як вбачається з матеріалів службової перевірки факту
ДТП, яка була проведена у відповідності до "Порядку розслідування
та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і
аварій на виробництві" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів
України №1112 25.08.2004 ( 1112-2004-п ) (1112-2004-п)
року, акту розслідування
нещасного випадку форми Н-5 від 30.09.2005р. складений на
підприємстві (а.с. 18), акту службового розслідування ДТП від
29.09.2005р. (а.с.26), схеми ДТП (а.с.22), відповідач порушив
вимоги п.8.1 інструкції ш, охороні праці №300, користуючись
транспортним засобом, який знаходився в справному) стані (акт
технічного стану автомобілю а.с.27), не при виконанні своїх
трудових обов'язків.
Факт неправомірного керування товарним автомобілем, та факт
спричинення шкоді позивачу ОСОБА_1. підтверджується наявними в
матеріалах справи письмовими дока зами, а саме: поясненнями
відповідача, письмовими поясненнями свідків, письмовими
поясненнями майстра цеху складання ОСОБА_9. (а.с. 109), тощо.
Також матеріалам розслідування встановлено пряму дійсну шкоду
спричинену підприємству, та зв'язок ДТП з пошкодженням автомобіля
в результаті винних дій відповідача, докази були зібрані при
проведенні службової перевірки факту ДТП.
Припис НОМЕР_5 Територіального управління держпромгірнагляду
по Запорізькій області ні в якій мірі не спростовує вини ОСОБА_1,
оскільки як вбачається з його матеріалів в результаті були
встановлені ті ж самі обставини. Результатом є додаткова
перевірка, проте ОСОБА_1 докорінно змінив свідчення, суд
обгрунтовано прийшов до висновку що ОСОБА_1 намагається будь в
який спосіб уникнути відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи спричинення ОСОБА_1.
матеріальної шкоди позивачу пов'язано з порушенням ним внутрішніх
правил по охороні праці та трудової дисципліни, і воно ні в якому
разі не пов'язано з виконанням ним трудових обов'язків. Відповідач
проявив невиправдану самовпевненість та зухвалість, оскільки
розвиваючи неприпустимо високу швидкість не міг не передбачати
наслідків своїх дій. Як встановлено в ході розгляду справи
відповідач діяв в супереч вимог "Iнструкції по тимчасовому
зберіганню прийнятих ОКК автомобілів на накопичувальній площадці
перед цехом складання", яка чітко визначає порядок дій по
встановленню автомобілів, не було ніякої виробничої необхідності
для виїзду на інший об'єкт заводу.
Тобто передбачав можливість настання прямої дійсної шкоди та
байдуже ставився до можливості її настання.
Окрім того, що він сам припустився порушень, та ще взяв до
салону автомобілю пасажира, життя якого поставив під загрозу.
Суд першої інстанції обгрунтовано критично поставився до
пояснень відповідача про те, що слюсарі, всі "катаються", оскільки
це не є предметом розгляду. Та до позиції відповідача, що він
керувався в своїх діях хибною практикою, яка склалася на заводі в
тому, що всі слюсарі керували автомобілями на свій розсуд,
оскільки він мав керуватися тільки нормативами, інструкціями,
правилами, тощо.
В поясненнях свідків та відповідача є суттєві розбіжності,
які вказують на те, що відповідач має намір уникнути повної
матеріальної відповідальності, як в судовому засіданні так і під
час численних перевірок, оскільки розбіжності є саме в свідченнях
основних учасників ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_7 саме, ОСОБА_7 пояснив,
що було темно і ОСОБА_1 увімкнув світло, швидкість перевищувала
100 км/г, а ОСОБА_1 в свою чергу пояснив, що світло він не вмикав,
оскільки було надвечір"я, рухався з швидкістю 60-80 км/г.
Суд дійшов вірного висновку що позивач правомірно у
відповідності до ст. 136 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
звернувся до суду
з позовом про відшкодування спричиненої шкоди. Виконав свій
обов'язок доказування наявності умов для покладення матеріальної
відповідальності на працівника у відповідності до ст. 138 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
, надавши всі наявні матеріали щодо факту ДТП,
які с належними та допустимими, суд їх вивчив у відповідності до
ст.57-65 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
Згідно ст. 135 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
встановлено порядок
визначення розміру шкоди, який визначається за фактичними
витратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з
собівартості матеріальних цінностей.
Розмір шкоди спричиненої ОСОБА_1. підтверджується актом
списання деталей з пошкодженого автомобілю (а.с.29), розрахунком
збитків (а.с.32), калькуляцією (а.с.ЗЗ), довідкою про здачу на
металобрухт кузову автомобіля (а.с.34). довідкою про вартість
пошкодженого шлагбауму (а.с.36), актом монтажу світлофора
(а.с,39), тощо, тобто загальна сума збитків, які підлягають
стягненню з відповідача складає 32872,36 грн. Не отриманий
підприємством прибуток в результаті втрати товарного автомобілю до
вказаної суми збитків не входить, сума складається тільки з
реальних збитків, щодо пошкодження автомобілю та обладнання треку.
Ст. 137 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
визначає перелік обставин,
які підлягають врахуванню при визначенні розміру відшкодування.
А саме наявність або відсутність умов, що забезпечують
збереження матеріальних цінностей на підприємстві.
Як вбачається з наказу НОМЕР_4 "про нещасний випадок та ДТП в
складальному цеху", в ході вищезазначених розслідувань та
перевірок встановлено, що серед інших порушень, які спричинили
ДТП, окрім недисциплінованості ОСОБА_1 є порушення з боку
начальника ділянки ОСОБА_8, та майстра ділянки ОСОБА_9 які
всупереч вимогам своїх посадових інструкцій та законодавства про
охорону праці, інколи, щоб не затримувати конвеєр, дозволяли
слюсарям, яки не мають такого права, переганяти автомобілі з
конвеєру на пандус.
Винні особи зазначеним наказом притягнені до дисциплінарної
відповідальності у вигляді догани та позбавлені бонусів за
вересень 2005 року, майстра взагалі переведено на іншу роботу.
Тобто це доводить, що на підприємстві відсутній достатній контроль
за дотриманням трудової дисципліни.
Оскільки цей випадок став взагалі можливим, суд дістався
висновку, що таке порушення сталося в наслідок того, що товарні
автомобілі без належного контролю, з ключами в замку запалення,
пальним в бензобаках є предметом спокуси для працівників. Тобто
цей факт в деякій мірі спровокував незаконне використання
автомобілю в особистих цілях.
Колегія вважає, що суд врахував майновий стан відповідача,
стан його здоров'я, тому дістався висновку, що розмір шкоди може
бути зменшений у відповідності до ст. 137 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
до 30000,00 грн.
Суд на підставі ст. 57,58,59,62,63, 64, ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
перевіривши доводи позивача та відповідача дійшов до
вірного висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного
товариства з Iноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний
завод" знайшли своє часткове підтвердження при судовому розгляді
справи.
Вказівка ОСОБА_1 на припис НОМЕР_5 що був складений головним
державним інспектором Запорізької державної інспекції охорони
праці в машинобудуванні та будівництві Ніконовим О.М., як доказ
того, що нещасний випадок стався під час виконання ОСОБА_1.
трудових обов'язків, не спростовує вини ОСОБА_1. Сам припис
оскаржується ЗАТ "ЗАЗ" в господарському суді Запорізької області.
Твердження відповідача про те, що він діяв з обставин
крайньої необхідності, тобто щоб не збити охоронника, змушений був
звернути на шлагбаум, не знайшли підтвердження при перевірці
справи.
Сукупність вказаних підстав, вказує на те, що судом першої
інстанції, при розгляді даної справи, правильно дана оцінка
матеріалів, рішення відповідає вимогам закону, зібраним доказам,
обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів
викладених в скарзі не має.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
колегія судців,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Коммунарського районного суду м. Запоріжжя від 14
липня 2006р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте
може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох
місяців з дня набрання нею законної сили.