820/2605/17 Про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру області у десятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням суду надати особі дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - 15.08.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р. (суддя - Панов М.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017р. (судді - Бартош Н.С., Ральченко І.М., Присяжнюк О.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зобов?язання вчинити певні дії,

У червні 2017р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області у десятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням суду надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,0600 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської селищної ради Красноградського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позову зазначала, що 30.03.2017р. вона звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0600 га, на яке отримала відповідь відповідача від 27.04.2017р. про відмову у наданні дозволу, у зв'язку із тим, що підпис під заявою візуально суттєво відрізняється від підпису у паспорті заявника. Вважаючи дії відповідача протиправними звернулась до суду з вказаним позовом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017р., позов задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ЄДРПОУ 39792822) розглянути заяву ОСОБА_2 від 19 березня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,0600 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач не погодився з ухваленими у справі судовими рішеннями, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що утримуючись від прийняття будь-якого рішення з приводу заяви позивача у зв'язку з встановленням невідповідності підпису заявника на клопотанні від підпису в доданій копії паспорту громадянина України, відповідач діяв з межах повноважень, встановлених Земельним кодексом України (2768-14) , Конституцією країни, Положенням про Держгеокадастр.

Крім того, посилається на те, що судами неповно з'ясовано обставини справи та проігноровано докази, подані відповідачем на підтвердження заперечень проти позовної заяви. Зокрема посилається на те, що безоплатно приватизовані можуть бути виключно земельні ділянки запасу, тобто не надані у власність або користування громадянам, юридичним особам. Водночас, земельна ділянка орієнтовною площею 1,0600 га, що розташована за межами населених пунктів та території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області, яку ОСОБА_2 бажає отримати у власність в порядку безоплатної приватизації орієнтовно розташована в межах земельних ділянок, які зареєстровані в Державному земельному кадастрі за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, власником яких є громадянин ОСОБА_3 та земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_3, власником якої є громадянин ОСОБА_4 З огляду на зазначене, надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки в межах земельних ділянок наданих громадянам у приватну власність суперечитиме положенням ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, відповідно до яких відповідач розпоряджається вільними земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, а земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у приватну власність вже перебуває у власності інших осіб, що в свою чергу неминуче призведе до виникнення між позивачем та власниками зазначених земельних ділянок спору про право.

Також, посилається на те, що зобов'язавши відповідача розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства суд втрутився в дискреційні повноваження відповідача. Крім того, зазначене клопотання відповідачем розглянуто та у встановлений ст. 118 Земельного кодексу України строк позивачу надано письмову відповідь, а тому відсутні підстави для повторного розгляду даного клопотання.

Заперечення на касаційну скаргу в матеріалах справи відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 вказаного Кодексу передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судами встановлено, що 30.03.2017 р. ОСОБА_2 направлено на адресу відповідача цінний лист із клопотанням від 19.03.2017 р. та додатками до нього, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0600 га.

Листом від 27.04.2017р. № Г-8603/0/6-9149/0/21-17 відповідач повідомив позивача про те, що підпис під заявою візуально суттєво відрізняється від підпису позивача у паспорті і вказане може свідчити про відсутність вільного волевиявлення позивача з зазначеного питання, а також використання її документів в незаконних оборутках з землею та повідомлено, що Головне управління утримується від прийняття будь-яких рішень за клопотанням позивача та залишає за собою право на звернення до правоохоронних органів з вказаного питання.

Не погодившись з такою відповіддю ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що лист відповідача від 27.04.2017р. №Г-8603/0/6-9149/0/21-17 щодо розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладена в ньому позиція, не містить визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України, підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що утримання відповідача від прийняття будь-яких рішень при отриманні ним клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки суперечить вимогам Земельного Кодексу України (2768-14) , оскільки після отримання клопотання орган, якому надано право щодо надання такого дозволу зобов?язаний прийняти одне з двох рішень: або про задоволення клопотання, або про відмову у його задоволенні, а посилання відповідача на те, що підпис під заявою візуально суттєво відрізняється від підпису позивача у паспорті є суб?єктивною думкою останнього, оскільки вказаний орган (його посадова особа) не є фахівцем у галузі почеркознавства, і відповідно ним не може даватися офіційний висновок з приводу відповідності чи невідповідності підпису особи, оскільки таким правом наділені виключно відповідні експертні установи.

Також суд апеляційної інстанії зазначив, що зобов?язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 19.03.2017 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,0600 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зазначив, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що позивач у передбаченому порядку звернулась до відповідача з клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; відповідачем у встановлений законодавством строк відповідного рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні не прийнято; надання відповіді листом щодо утримання відповідача від прийняття будь-яких рішень за клопотанням позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки у зв'язку з встановленням невідповідності, на думку відповідача, підпису заявника на клопотанні підпису, що міститься в наданій копії паспорту, - суперечить вимогам Земельного кодексу України (2768-14) , а тому суди обгрунтовано ухвалили рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на відсутність правових підстав передачі у власність громадянам земельних ділянок, власниками яких є інші громадяни, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача та прийняття позитивного рішення є незаконним та призведе до виникнення спору про право між позивачем та власниками земельних ділянок, в межах яких орієнтовно розташована земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач - є безпідставними, оскільки обов'язок повторного розгляду клопотання не вказує на прийняття конкретного рішення та не може свідчити про порушення прав інших осіб. Крім того отримання особою дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Крім того безпідставним є посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що зобов'язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача суд вийшов за межі позовних вимог та втрутився у його дискреційні повноваження, а також те, що вказане клопотання відповідачем розглянуто та надано письмову відповідь, у зв'язку з чим підстави повторного розгляду клопотання відсутні, оскільки відповідачем передбаченого законодавством рішення за результатами клопотання позивача прийнято не було, а обраний судами попередніх інстанцій спосіб захисту порушеного права позивача відповідає положенням пункту 2 частини другої статті 162 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.).