Справа № 22-718\2006 рік Головуючий у 1 інстанції Преснякова
А.А.
Категорія 29 Доповідач Кочегарова Л.М.
УХВАЛА
Iменем України
19 липня 2006 року колегія суддів судової палати у
цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Трушкова М.М., Кочегарової Л.М.
при секретарі Горбань К.С. розглянувши у відкритому судовому
засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, діючої в
своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_2
до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - Новоазовська
міська рада, Бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним
і анулювання свідоцтва про право власності на житло, за зустрічним
позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання
частково недійсним свідоцтва про право власності на житло за
апеляційною скаргою ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_7 на
рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 19
квітня 2006 року,
встановила:
У червні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом
визнання недійсним і анулювання свідоцтва про право власності на
житло.
Зазначала, що з 1996 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5,
від шлюбу має двох неповнолітніх дітей. З цього часу поселилася та
прописалася у квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, де наймачем квартири
був батько її чоловіка -ОСОБА_3 В 1997 році батьки чоловіка та
його сестра ОСОБА_6 поселилися жити до будинку НОМЕР_2 по
АДРЕСА_2. В 1999 році ОСОБА_3, а в 2001 році ОСОБА_4 виїхали до
Росії. В листопаді 2002 року її шлюб з ОСОБА_5 було розірвано і
тоді їй стало відомо, що у жовтні 2001 року спірна квартира була
приватизована на ім"я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, на її
ім"я та дітей. Вона не давала згоди на приватизацію квартири.
Просила визнати недійсним і анулювати свідоцтво про право
приватної власності на житло.
У грудні 2005 року ОСОБА_5 та представник ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_6 - ОСОБА_7, звернулися до суду із зустрічним позовом про
визнання свідоцтва про право власності на житло частково
недійсним. Зазначали, що спірна квартира надавалася сім"ї ОСОБА_3
на склад сім"ї чотири чоловіка. Позивачка ніколи не була членом
сім"ї наймача і тому не мала права брати участь у приватизації
житла. Просили визнати свідоцтво від НОМЕР_1 жовтня 2001 року
частково недійсним і визнати за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
право власності на 1\4 частку зазначеної квартири за кожним.
Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від
19 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано
недійсним свідоцтво про право приватної власності на житло НОМЕР_1
жовтня 2001 року на квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. В задоволенні
зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 і його представник ОСОБА_7
просять рішення суду скасувати, відмовити ОСОБА_1 у позові та
задовольнити їх вимоги. Посилаються на те, що рішення суду не
відповідає нормам матеріального і процесуального права та
обставинам справи.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх
представника ОСОБА_7, які просили задовольнити апеляційну скаргу,
заперечення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_8, які просили
відмовити у задоволенні скарги, дослідивши матеріали справи та
обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що
апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції повно, всебічно і
об'єктивно встановив обставини справи, поясненням сторін та
свідків, наданим і безпосередньо дослідженим доказам дав належну
оцінку, правильно застосував матеріальний закон і прийшов до
обгрунтованого висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 не давала
згоди на приватизацію спірної квартири, то свідоцтво про право
власності від 10 жовтня 2001 року є недійсним і підлягає
анулюванню.
З висновками суду не можна не погодитися.
Згідно п.2 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного
житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
передача займаних квартир(будинків)
здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою
згодою всіх повнолітніх членів сім"ї, які постійно мешкають в
даній квартирі(будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за
якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням
уповноваженого власника квартири(будинку).
Згідно з положеннями абз.2 п.5 Положення про порядок передачі
квартир (будинків) у власність громадян, затвердженим Наказом
Державного комітету України по житлово - комунальному господарству
15 вересня 1992 року № 56 ( v0056303-92 ) (v0056303-92)
, до членів сім"ї
наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у
квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається
право на житло.
Обгрунтовуючи позов, позивачка посилалася на те, що у липні
2001 року у неї народилася друга дитина і тому вона займалася його
вихованням і не знала, що вирішується питання про приватизацію
квартири. Своєї згоди на приватизацію квартири вона не давала,
заяву до органів приватизації з проханням передати квартиру у
приватну власність не підписувала. Після розірвання шлюбу побачила
відповідні відмітки в паспорті та свідоцтвах про народження дітей
про те, що вона приймала участь у приватизації.
Не погоджуючись із рішенням ОСОБА_3 посилався на те, що
позивачка знала про те, що квартира приватизована і про свідчить
відмітка у її паспорті та свідоцтвах про народження дітей.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 не заперечував
того, що він займався оформленням документів на приватизацію
квартири, брав особисті документи позивачки та дітей і представляв
їх до органів приватизації. При вчиненні підпису на заяві ОСОБА_1
він присутнім не був.
Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 15
листопада 2004 року, електрографічне відображення підпису від
імені ОСОБА_1, що розташоване в електрографічній копії заяви на
ім"я керівника ЄРХК по ПГЖФ ОСОБА_9 від імені ОСОБА_3 без
зазначення дати, є відображенням не оригіналу підпису.
Відповідно до ст.60 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
кожна сторона
зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що
відповідачі не надали суду доказів того, що ОСОБА_1 давала
письмову згоду на приватизацію квартири і тому свідоцтво про право
приватної власності на квартиру НОМЕР_1 жовтня 2001 року є
недійсним.
Посилання представника відповідачів ОСОБА_6 на те, що
почеркознавча експертиза проведена на підставі ксерокопій
документів і тому не може братися до уваги є безпідставними.
Згідно з п.16 Iнструкції про призначення та проведення
судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції
України від 8 жовтня 1998 року № 53\5, у виняткових випадках, коли
об'єкт дослідження не можу бути представлений експертові,
експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями
об'єкта, його описами та іншими матеріалами, приєднаним до справи
у встановленому порядку. Про проведення експертизи за такими
матеріалами має бути вказано у постанові (ухвалі) про її
призначення.
Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позовної заяви
ОСОБА_1 надала ксерокопію заяви про приватизацію квартири, цей
документ прийнято судом і в ухвалі суду про призначення
почеркознавчої експертизи зазначено, що дослідженню підлягає саме
копія цього документу (а.с.64-69).
За таких обставин колегія суддів вважає, що у суду першої
інстанції не було підстав для відмови у прийнятті цього доказу по
справі.
В судовому засіданні апеляційного суду оглянуто оригінал
заяви ОСОБА_3 про передачу у приватну власність квартири при
огляді якої ОСОБА_1 заперечувала, що в заяві є її підпис.
З довідки експерта НОМЕР_3 вбачається, що у зв"язку із
порушенням кримінальної справи, проводилося дослідження оригіналу
заяви, оглянутої судом і висновки експерта не суперечать висновку
від 15 листопада 2004 року.
Як вбачається з матеріалів справи, після проведення
експертизи, клопотання про призначення повторної експертизи з
витребуванням оригіналу заяви ОСОБА_3 не заявлялося. Не було
такого клопотання і в апеляційному суді.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не була членом
сім"ї наймача спростовуються як поясненнями сторін, так і
матеріалами справи.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5,
поселилася до спірної квартири за згодою наймача та членів його
сім"ї, зареєстрована в спірній квартирі, проживає в ній разом з
дітьми, оплачує комунальні послуги відповідно до встановленого
порядку користування квартирою.
Доводи апелянтів про те, що суд не розглянув зустрічний позов
не відповідають обставинам справи, оскільки з протоколу судового
засідання та мотивувальної частини рішення вбачається, що підстави
позову ОСОБА_5. та представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 -
ОСОБА_6 були предметом розгляду суду першої інстанції і в
резолютивній частині рішення є дані про відмову у зустрічному
позові.
Iнші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують
і не є підставою для скасування рішення.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів,-
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_5 і представника ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_6 -ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Новоазовського рай онного суду міста Маріуполя від 19
квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання чинності
шляхом подання касаційної скарги безпосеріедньо до Верховного Суду
України.