820/2891/14 Про скасування податкових повідомлень-рішень про податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб - 14.08.2018 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року (суддя Котеньов О.Г.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року (судді: Катунов В.В. (головуючий), Ральчено І.М., Рєзнікова С.С.) у справі №820/2891/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Банк "МЕРКУРІЙ" до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство Банк "МЕРКУРІЙ" (далі - позивач, ПАТ Банк "МЕРКУРІЙ") звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 08.11.2013 № 0000135000 в частині стягнення з ПАТ Банк "МЕРКУРІЙ" коштів у сумі 3 363 681,15 грн;

- від 08.11.2013 року № 0000145000 про сплату 3 504 014,66 грн податку на доходи фізичних осіб та суми фінансових санкцій у розмірі 246 871,92 грн., застосованих за заниження сум податкового зобов'язання.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на недопущення ПАТ Банк "МЕРКУРІЙ" порушень вимог податкового законодавства, що підтверджується первинними документами, натомість висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки про допущені позивачем порушення є безпідставними та не ґрунтуються на нормах законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 №0000145000 у частині донарахування ПАТ Банку "МЕРКУРІЙ" грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 740 495,78 грн, з них за основним платежем суму у розмірі 2 493 623,86 грн та суму штрафних санкцій у розмірі 246 871,92 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині прийнято нове рішення, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 № 0000135000 в частині донарахування АТ Банк "МЕРКУРІЙ" податку на додану вартість в розмірі 3 363 681,15 грн, в т.ч. 114 275,15 грн по операціям за генеральним договором від 20.07.2010 №03/046-10, укладеним з ПАТ ПУМБ, та договором від 12.12.2007 №8 -005, укладеним з АТ "БАНК "Фінанси та Кредит", та 3 249 406,00 грн по операціям з продажу майна, отриманого у власність внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки з фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які не є платниками податку на додану вартість. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 № 0000145000 в частині донарахування ПАТ Банк"МЕРКУРІЙ" 1 010 390,80 грн податку на доходи фізичних осіб. У решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ Банк"МЕРКУРІЙ" в повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість (ПДВ) та податку на доходи фізичних осіб, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 141/50-00-08/14360386 від 24.10.2013, оформленого за результатами проведеної документальної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

- п. 185.1 ст. 185, пп. "в", "д" п. 186.3, ст. 186, п. 187.1, п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 190.2 ст. 190 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження АТ Банк "МЕРКУРІЙ" ПДВ на загальну суму 3 371 940,00 грн;

- пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.4, пп. 164.2.17 "г" п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 172.7, п. 172.8 ст. 172 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3 504 014,66 грн.

7. Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано наступним.

7.1. Щодо заниження податку на доходи фізичних осіб:

7.1.1. Позивачем за кредитним договором було надано фізичній особі ОСОБА_9 додаткове благо у вигляді зменшення суми заборгованості по кредитним договорам при зверненні стягнення на заставне майно поручителя, проте податку з доходів фізичних осіб з такого додаткового блага сплачено не було, що призвело до заниження податку на 526 732,58 грн;

7.1.2. У зв'язку з невиконанням фізичними особами своїх зобов'язань за кредитними договорами, ПАТ Банк "МЕРКУРІЙ" відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" набув право власності на заставне майно (нежитлові приміщення ) та зменшив суму заборгованості по кредитним договорам. Контролюючий орган вважає, що для банківської установи у разі звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття права власності на предмет застави, операцію з оприбуткування об'єкта застави на баланс заставоутримувача слід розцінювати як операцію з придбання об'єкту нерухомості, а тому ПАТ Банк "МЕРКУРІЙ" по операціям відчуження фізичними особами, іпотекодавцями, нерухомого майна, у відповідності до вимог ст. 172 Податкового кодексу України, мав здійснити нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5%, чого позивачем здійснено не було та призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 880 757,95 грн;

7.1.3. ПАТ Банк "МЕРКУРІЙ" погасив кредитну заборгованість фізичної особи ОСОБА_10 за рахунок страхового відшкодування, отриманого від страхової компанії, при цьому податку з доходів фізичних осіб з суми зарахованих страхових відшкодувань в рахунок погашення заборгованості сплачено не було, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 86 133,33 грн.

7.1.4. У зв'язку з невиконанням фізичними особами своїх зобов'язань за кредитними договорами, ПАТ Банк "МЕРКУРІЙ" відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" набув право власності на заставне майно (земельні ділянки) шляхом задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором. Контролюючий орган вважає, що позивач у відповідності до вимог ст. 172 Податкового кодексу України, мав здійснити нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5% по операціям відчуження фізичними особами, іпотеродавцями, ПАТ Банк "МЕРКУРІЙ" земельних ділянок, чого здійснено не було та призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 010 390,80 грн.

7.2. Щодо заниження податку на додану вартість (ПДВ):

7.2.1. На думку контролюючого органу, позивачем занижено податок на додану вартість на суму 114 275,15 грн за послуги, отримані від нерезидентів, за генеральним договором від 20.07.2010 №03/046-10, укладеним з ПАТ ПУМБ та договором від 12.12.2007 № 8-005, укладеному з АТ "БАНК "Фінанси та Кредит", оскільки вказані договори є договорами доручення, а отже розрахунки по ним не підпадають під визначення розрахунково-касових операцій, а є послугами за надання інформації (інформативні послуги), які підпадають під оподаткування ПДВ;

7.2.2. Також, на думку контролюючого органу, позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 249 406,00 грн внаслідок ненарахування податку на вартість реалізованих власних об'єктів основних засобів (отриманих внаслідок невиконання боржниками зобов'язань за іпотечними кредитами).

На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

8. Судами встановлено наступні обставини справи.

8.1. Позивачем укладено генеральні угоди з посередниками ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" та ПАТ "БАНК "ФІНАНСИ і КРЕДИТ", згідно яких останні сприяють вступу позивача в міжнародну платіжну систему Visa International та Master Card Worldwide (МПС) та забезпечують розрахунки між АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" та МПС Visa International і Master Card Worldwide за операціями, що здійснюються із застосуванням карток Visa International та Master Card Worldwide, які емітовані Банком.

Згідно п. 1.2. Генеральної угоди №03/046-10 від 20.07.2010, укладеної між ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (ПУМБ) та АТ БАНК "МЕРКУРІЙ", ПУМБ бере на себе зобов'язання здійснити від імені та за рахунок Банку наступні дії: подати в міжнародну платіжну систему Visa International Master Card Worldwide всі документи, які необхідні для отримання АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" статусу Асоційованого учасника Visa International та Master Card Worldwide для реалізації міграційного проекту позивача в указаних міжнародних платіжних системах; забезпечувати проведення розрахунків з міжнародними платіжними системами Visa International та Master Card Worldwide по операціях з картками, імітованими АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" відповідно з правилами МПС Visa International та Master Card Worldwide; здійснювати інші необхідні дії для виконання зобов'язань по даному договору та реалізації його предмета згідно правилам, що встановлені МПС Visa International та Master Card Worldwide відповідно діючого законодавства України.

Відповідно до пп. 4.2.2. зазначеної Генеральної угоди АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" зобов'язується відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з реалізацією проекту міграції АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" зі статусом асоційованого/аффіліативного учасника та інші витрати згідно тарифів та правил МПС Visa International та Master Card Worldwide, які понесе ПУМБ в зв'язку з виконанням доручення відповідно з п.1.2 цього договору.

Згідно п. 5.1 цієї угоди АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" доручає ПУМБ, а ПУМБ бере на себе зобов'язання проводити від імені та за рахунок Банку розрахунки з міжнародною платіжною системою Visa International та Master Card Worldwide по операціям з картками, що емітовані банком, відповідно до правил Visa International та Master Card Worldwide.

Згідно п. 1.1. Інструкції про порядок проведення операцій по випуску платіжних карт та обслуговування карточних рахунків клієнтів Асоційованого члена, яка є додатком №1 до договору про надання послуг №S-005 від 12.12.2007, що укладений між АТ "БАНК ФІНАНСИ і КРЕДИТ" (Принципальний член) та АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" (Асоційований член), АТ "БАНК ФІНАНСИ і КРЕДИТ" як Принципальний член міжнародних систем Visa International має право здійснювати підтримку Асоційованого члена при його вступі в міжнародну платіжну систему, заказувати окремі BINи для такого банку, здійснювати зовнішні розрахунки з міжнародною платіжною системою по транзакціях по платіжним картам Асоційованого члена, а також проводити списання комісії, яка належить Принципальному члену.

По всіх вимогах, що надходили від ПУМБ, в періоді що перевірявся, Банком здійснені перерахування грошових коштів із призначенням платежу: "Перерахування коштів для подальшого зарахування на рахунок DHO-703538-USD-3551-13, згідно договору від 20.07.2010 №03/046-10.

Оплата на користь АТ "БАНК ФІНАНСИ і КРЕДИТ" за послуги Visa International та Master Card проводилась АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" за фактом списання коштів Visa International та Master Card з рахунку АТ "БАНК ФІНАНСИ і КРЕДИТ" відповідно до умов договору №S-005 від 12.12.2007, що з наявних в матеріалах справи додатків №28 та №29 до акту перевірки (т.2, а.с.129-134).

Позивачем також надано до суду копії листів АТ "БАНК ФІНАНСИ і КРЕДИТ" та ПУМБ на адресу позивача щодо повідомлення про відкриття спеціальних карткових кореспондентських рахунків позивача у вказаних банківських установах (т.2, а.с.118, 120,121).

8.2. Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням фізичною особою ОСОБА_12, своїх зобов'язань по кредитному договору, АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" звернуто стягнення на предмет іпотеки (заставне майно) житлову будівлю незавершенного будівництва (60%), шляхом набуття права власності (витяг з Держреєстру від 08.06.2011 №9992348). Рішення щодо оприбуткування даного майна на баланс позивача затверджено засіданням кредитного комітету АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" від 06.06.2011 №53/06. Дана житлова будівля незавершенного будівництва (60%) оприбуткована на баланс позивача та обліковувалась на рахунку № 3409 "Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя".

Відповідно до договору купівлі - продажу № 499 від 08.06.2011, укладеному з фізичною особою ОСОБА_13, позивачем було реалізовано житлову будівлю незавершенного будівництва (60%). Договірна сума продажу склала 239400,00 грн. Факт віднесення майна ОСОБА_12 до житла зафіксований в Свідоцтві на право власності від 26.05.2011.

Також, АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" в період з 01.01.2011 по 31.12.2012 було звернуто стягнення на майно з подальшою реалізацією цього майна фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно службового розпорядження 29.04.2011 (протоколу кредитної комісії від №51/04/02/1) АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" оприбутковано на баланс предмет іпотеки, нежитлові приміщення загальною площею 5646,5 кв.м. за адресою м.Харків, вул. Іванівська, 1, по оціночній вартості 12776630,0 грн. Дані нежитлові приміщення оприбутковані Банком на баланс та обліковувались на рахунку № 3409 "Майно, що перейшло у власність Банку як заставо держателя ".

Відповідно до договору купівлі - продажу № 1924 від 19.05.2011, укладеному з фізичною особою ОСОБА_14, позивачем реалізовано нежитлові приміщення за адресою за адресою м.Харків, вул. Іванівська, 1.

Відповідно до договору купівлі - продажу № 499 від 08.06.2011, укладеному з фізичною особою ОСОБА_15, позивачем реалізовано нежитлові приміщення в підвальній частині № 20-31, XXIX житлової будівлі (літера, "А-5"), S-139,3 кв.м. за адресою вул. Іванова 12/16, що перебувало у власності позивача внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки (заставне майно). Договірна сума продажу склала 3 231 000 грн. Дані нежитлові приміщення оприбутковані Банком на баланс та обліковувались на рахунку № 3409 "Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя". Вказані обставини представниками сторін у судовому засіданні не заперечувались.

Податкові зобов'язання з ПДВ по операції з реалізації власного майна, АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" не нараховувались.

8.3. Позивачем з фізичними особами громадянами та юридичними особами було укладено ряд кредитних договорів, а саме з громадянином ОСОБА_16 Чан Тхієн Суан, ТОВ "ТАНДЕМ ПЛЮС", АТ "АГРОСЕРВІС Україна", громадянинами ОСОБА_17 та ОСОБА_18, в забезпечення виконання умов яких в іпотеку були передані нежитлові приміщення. У зв'язку з не виконанням умов кредитних договорів, позивачем відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про іпотеку" було набуто право власності на заставне майно.

У результаті проведених операцій по зверненню стягнення на заставне майно, нежитлові приміщення, АТ "БАНК "МЕРКУРІЙ" зменшено суму заборгованості по кредитним договорам на загальну суму 37 615 159,00 грн

Позивач не здійснював нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб по операціям відчуження фізичними особами, іпотекодавцями, нежитлових приміщень.

8.4. Судом першої інстанції також встановлено, що позивачем з громадянами ОСОБА_19 укладено кредитний договір від 28.04.2011, за яким банк надає Позичальникові споживчий кредит у сумі, що не перевищує 5 619 018 грн, який позичальник зобов'язується повернути до 27.04.2012 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27 % річних (сплата першого платежу за кредитним договором - 19.05.2011).

Громадянин ОСОБА_19 у забезпечення своїх зобов'язань, які виникли з вищезазначеного договору, передав в іпотеку АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" земельні ділянки, що знаходяться на території Циркунівської селищної ради Харківського району Харківської області, загальною вартістю 12 937 868,00 грн. за договорами іпотеки № 02/2-08-60 від 28.04.2011; № 02/2-08-61 від 28.04.2011; № 02/2-08-62 від 28.04.2011; № 02/2-08-73 від 17.05.2011; № 02/2-08-74 від 17.05.2011; № 02/2-08-75 від 17.05.2011 (т.1, а.с.176-187). Кредитні кошти, у відповідності до умов кредитного договору, отримані ОСОБА_19 у повному обсязі у квітні - травні 2011 року.

У зв'язку з не можливістю виконання ОСОБА_19 своїх зобов'язань щодо повернення кредиту за кредитним договором, сторони вирішили на виконання ст. 37 Закону України "Про іпотеку" врегулювати свої відносини у позасудовій спосіб, а саме шляхом переходу права власності на предмет Договору іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, на підставі чого між АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" та громадянином ОСОБА_19 20.05.2011 були укладені договори про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечними договорами (т.1, а.с.188-193).

Відповідно до договору № 02/3-06П-21 на кредитну лінію від 05.05.2011 з громадянином ОСОБА_15, позивач надає позичальникові споживчий кредит у сумі, що не перевищує 12 144 270,00 грн, який позичальник зобов'язується повернути до 04.05.2012 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27% річних (сплата першого платежу за кредитним договором - 18.05.2011).

Громадянин ОСОБА_15 у забезпечення своїх зобов'язань, які виникли з вищевказаного договору, передав в іпотеку АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" земельні ділянки, що знаходяться на території Циркунівської селищної ради Харківського району Харківської області, загальною вартістю 12 144 270,00 грн за договорами іпотеки № 02/2-08-65 від 05.05.2011;№ 02/2-08-66 від 05.05.2011;№ 02/2-08-67 від 05.05.2011; № 02/2-08-68 від 05.05.2011;№ 02/2-08-69 від 05.05.2011 (т.1, а.с.203-212). Кредитні кошти, у відповідності до умов кредитного договору, отримані громадянином ОСОБА_15 у повному обсязі у травні 2011 року.

У зв'язку з не можливістю виконання ОСОБА_15 своїх зобов'язань щодо повернення кредиту за кредитним договором, Сторони вирішили на виконання ст. 37 Закону України "Про іпотеку" врегулювати свої відносини у позасудовій спосіб, а саме переходу права власності на предмет Договору іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, на підставі чого між АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" та громадянином ОСОБА_15 18.05.2011 були укладені договори про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечними договорами (т.1, а.с.213-216).

8.5. Страховою компанією ПРАТ "Промислово-страхова компанія" за договором добровільного страхування наземного транспорту № 01293 від 04.11. 2011 шляхом перерахування на транзитний рахунок вигодонабувача - AT БАНК "МЕРКУРІЙ", який є заставодержателем та несе ризики у зв'язку з ушкодженням заставного майна.

При отриманні страхового відшкодування від ПРАТ "Промислово-страхова компанія" AT БАНК "МЕРКУРІЙ" здійснював зарахування коштів в сумі 506 666,67 грн на рахунок позичальника ОСОБА_10 в часткове погашення кредиту по договору на кредитну лінію № 18- 0611-77 від 28.10.2010.

AT БАНК "МЕРКУРІЙ" податок на доходи фізичних осіб з вищевказаних сум страхових відшкодувань, зарахованих в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_10 не утримував.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. У доводах касаційної скарги відповідач наводить норми матеріального права та вказує на їх неправильне застосування судами, вказує на порушення норм процесуального права, що полягає у неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо безпідставності не нарахування та неутримання податку з доходів фізичних осіб та ПДВ з операцій проведених банківською установою з заставним майном, з операцій з реалізації власних об'єктів основних засобів, а також за договорами доручення.

10. ПАТ Банк "МЕРКУРІЙ" надано заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Підпункт 164.1.2 пункту 164.1 статті 164.

Базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

11.2. Підпункт 164.2.4 пункту 164.2 статті 164.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172-173 цього Кодексу.

11.3. Підпункт 164.2.7 пункту 164.2 статті 164.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу, а також дохід, що становить позитивну різницю між сумою коштів, одержаною платником податку від фінансової установи після реалізації заставленого майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), та сумою фактично сплачених платником податку зобов'язань за таким договором кредиту (позики), і сумою, що утримана фінансовою установою в рахунок компенсації своїх витрат/втрат (включаючи залишок непогашеної платником податку суми фінансового кредиту) згідно з таким договором. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

11.4. Підпункт 164.2.17 "г" пункту 164.2 статті 164.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

11.5. Підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

11.6. Пункт 172.2 статті 172.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об'єкта незавершеного будівництва.

11.7. Пункт 172.8 статті 172.

Для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

11.8. Абз. б пункту 185.1 статті 185.

об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу

11.9. Пункт 186.3 статті 186.

Місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать:

в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем;

д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж.

11.10. Пункт 187.8 статті 187.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті робіт (послуг) є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

11.12. Абз. 2 пункту 189.3 статті 189.

У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з постачання однорідних вживаних товарів, придбаних у фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів, визначена у порядку, встановленому цим розділом.

11.13. Пункт 190.2 статті 190.

Базою оподаткування для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства.

11.14. Підпункт 196.1.5 пункту 196.1 статті 196.

Не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

11.15. Пункт 197.12 статті 197.

Звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб'єктами підприємницької діяльності - приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення.

12. Закон України "Про іпотеку" (898-15) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Стаття 1.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

12.2. Частина шоста статті 3.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

12.3. Частина 1 статті 12.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

12.4. Стаття 15.

Іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України (2768-14) , є чинними при їх іпотеці.

Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення при зверненні стягнення на предмет іпотеки здійснюється на прилюдних торгах. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути особи, визначені Земельним кодексом України (2768-14)

12.5. Частина перша статті 33.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

12.6. Частина третя статті 33.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

12.7. Частина п'ята статті 33.

Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

12.8. Частина перша та друга статті 36.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог потекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

12.9. Частина перша статті 37.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

12.10. Частина третя статті 37.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

12.11. Частина п'ята статті 38.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

13. Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

13.1. Пункт 1.16 статті 1.

Кліринг - механізм, що включає збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи, а також обчислення за кожним із них сумарного сальдо за визначений період часу між загальними обсягами вимог та зобов'язань.

13.2. Пункт 1.17 статті 1.

Клірингова вимога - документ на переказ, сформований кліринговою установою за результатами клірингу, на підставі якого, шляхом списання/зарахування коштів на рахунки учасників платіжної системи, відкритих у розрахунковому банку цієї платіжної системи, проводяться взаєморозрахунки між ними.

13.3. Пункт 1.29 статті 1.

Платіжна система - це платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Внутрішньодержавна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу коштів виключно в межах України. Міжнародна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.

13.4. Пункт 1.37 статті 1.

Розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

13.5. Пункт 1.37-1 статті 1.

Система розрахунків - платіжна організація, учасники системи розрахунків та взаємовідносини, що виникають між ними щодо здійснення розрахунків за валютні цінності та фінансові інструменти.

14. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою Постановою НБУ N 280 від 17.06.2004 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України" (z0918-04) , зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за № 918/9517 (z0918-04) .

По рахунку № 3409 обліковується майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя. Призначення рахунку: облік вартості майна, що перейшло у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави та утримується з метою подальшого продажу. За дебетом рахунку проводяться суми вартості отриманого у власність майна на підставі договору застави; суми збільшення чистої вартості реалізації в межах раніше здійсненої уцінки. За кредитом рахунку проводяться суми вартості майна, що реалізовано; суми уцінки до чистої вартості реалізації.

15. Спільний лист ДПА України та НБУ від 04.08.2003 №12049/7/15-2317, лист НБУ від 25.02.2005 № 12-112/310-1811, Постанова Національного банку України від 15.11.2011 №400 (z1410-11) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 07.12.2011 року за №1410/20148 (z1410-11) , (діє з 23.12.2011).

До розрахунково-касового обслуговування відносяться операції з: документарного оформлення чи підтвердження розрахунків клієнтів, надання бланків карток із зразками підписів, надання виписок з рахунків (в тому числі на паперовому носії і в електронному вигляді за допомогою засобів електронного зв'язку, у голосовому режимі по телефонних каналах зв'язку) та додатків до них, надання довідок, пов'язаних з розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтів, оформлення документів (грошових чекових книжок, розрахункових чеків, платіжних карток тощо) при відкритті (переоформленні) рахунку та у разі закриття рахунку клієнта з його ініціативи, операції, що пов'язані з проведенням розрахунків клієнтів за всіма видами рахунків у національній та іноземній валюті, проведення розрахунків клієнтів зі списання та зарахування безготівкових коштів, у тому числі внесених готівкою за всіма видами рахунків у національній та іноземній валюті, ведення рахунку банку-кореспондента, виконання операцій за допомогою систем дистанційного обслуговування, виконання операцій за розрахунками з платіжними картками, розрахункові операції, що проводяться з використанням міжнародних, внутрішньодержавних платіжних систем та систем телекомунікації, Операції, що забезпечують виконання розрахунків або є їх складовою частиною, проведення розрахунків на кліринговій основі, операції зі спеціальними платіжними засобами, Операції з касового обслуговування клієнтів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Операції з надання послуг розрахунково-касового обслуговування не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

17. Операції банків та інших фінансових установ з постачання (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб'єктами підприємницької діяльності - приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення, звільнено від оподаткування податком на додану вартість.

18. Звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки є забезпеченням виконання іпотекодавцем зобов'язання за договором іпотеки. При цьому фізична особа - іпотекодавець несе витрати виключно щодо погашення своїх боргових зобов'язань за кредитним договором.

19. Іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги, за рахунок предмета іпотеки, у разі порушення боржником основного зобов'язання. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

20. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог потекодержателя. В такому разі дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження

іпотекодавця.

21. При зверненні стягнення на предмет іпотеки в рахунок забезпечення основного зобов'язання, іпотекодавець від такого способу відчуження не отримує доходу, який є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а тому іпотекодавець не може виконувати функції податкового агента у розумінні приписів ст. 172 Податкового кодексу України.

22. Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення при зверненні стягнення на предмет іпотеки здійснюється на прилюдних торгах.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

23. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

24. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості тверджень контролюючого органу про допущені позивачем порушення норм податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість, а відповідно і неправомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 08.11.2013 № 0000135000 в частині стягнення з ПАТ Банк "МЕРКУРІЙ" коштів у сумі 3 363 681,15 грн з огляду на те, що:

- послуги, які були отримані від нерезидентів, за генеральним договором від 20.07.2010 №03/046-10, укладеним з ПАТ ПУМБ та договором від 12.12.2007 року №8-005, укладеному з АТ "БАНК "Фінанси та Кредит" є операціями з розрахунково- касового обслуговування, які згідно норм Податкового кодексу України (2755-17) звільнені від оподаткування податком на додану вартість, оскільки операції, які були передбачені договорами та, які фактично були вчинені ПАТ ПУМБ та АТ "БАНК "Фінанси та Кредит" на користь позивача та за які останнім було здійснено оплату, в повній мірі підпадають під перелік операцій розрахунково-касового обслуговування, які на час їх проведення визначалися у спільному листі ДПА України та НБУ від 04.08.2003 №12049/7/15-2317, листі НБУ від 25.02.2005 № 12-112/310-1811 та Постанові Національного банку України від 15.11.2011 №400 (z1410-11) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 07.12.2011 року за №1410/20148 (z1410-11) (діє з 23.12.2011).

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що АТ Банк "Меркурій" здійснював оплату на адресу ПУМБ та АТ "БАНК "Фінанси та Кредит" за операціями з платіжними картками, така оплата здійснювалась виключно на кліринговій основі, тобто шляхом взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжних систем. Крім того, суд апеляційної інстанції також вірно зауважив, що у додатках № 28 та 29 до акту перевірки № 141/50-00-08/14360386 від 24.10.2013 в призначеннях платежів зазначено "оплата за РКО по кліринговим розрахункам".

Проведення розрахунків на кліринговій основі є операціями з розрахунково - касового обслуговування.

Таким чином, операції на отримання послуг ПАТ ПУМБ та АТ "БАНК "Фінанси та Кредит" щодо операцій з платіжними картками міжнародних платіжних систем Visa International та Master Card Worldwide підпадають під дію п. 196.1.5 Податкового Кодексу України (2755-17) , та не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість;

- висновок суду апеляційної інстанції відносно правомірності ненарахування позивачем ПДВ на вартість реалізованого майна, отриманого внаслідок невиконання боржниками зобов'язань за кредитними договорами, також є правильним і цілком відповідає нормам податкового законодавства, оскільки пункт 197.12 статті 197 Податкового кодексу України чітко визначає, що операції банків та інших фінансових установ з постачання (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб'єктами підприємницької діяльності - приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення, звільняються від оподаткування.

25. Колегія суддів також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо безпідставності тверджень контролюючого орану про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині заниження податку з доходів фізичних осіб, а відповідно і неправомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 08.11.2013 № 0000145000 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 2 493 623,86 грн та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 246 871,92 грн з огляду на те, що:

- судами встановлено, що за проведеними позивачем операціями по зверненню стягнення на заставне майно, у зв'язку з невиконанням фізичними особами своїх зобов'язань за кредитними договорами, та за рахунок цього зменшення суми заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 37 615 159,00 грн, при цьому контролюючим органом не було надано доказів того, що вартість майна, на яке було звернуто стягнення банком перевищувала вартість суму заборгованості позичальників, а відповідно відсутній об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб у відповідності до підпункту 164.2.7 пункту 164.7 статті 164 Податкового кодексу України, яким визначено, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу включається дохід, що становить позитивну різницю між сумою коштів, одержаною платником податку від фінансової установи після реалізації заставленого майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), та сумою фактично сплачених платником податку зобов'язань за таким договором кредиту (позики), і сумою, що утримана фінансовою установою в рахунок компенсації своїх витрат/втрат (включаючи залишок непогашеної платником податку суми фінансового кредиту) згідно з таким договором;

- в акті перевірки № 141/50-00-08/14360386 від 24.10.2013 фахівцями контролюючого органу з посиланням на відповідні документи бухгалтерського обліку позивача також не було зафіксовано факти, щодо перевищення вартості майна, на яке звернуто стягнення банком за умовами укладених договорів іпотеки над сумою заборгованості позичальників за кредитними договорами;

- позивачем не було припинено дію кредитного договору з ОСОБА_20, а тому операції з передачі майна за іпотечним договором, у зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за кредитним договором, не можуть вважатись додатковим благом, у зв'язку з чим позивач не зобов'язаний виконувати функції податкового агента за вказаними операціями.

26. Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо безпідставності донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у сумі 1 010 390,80 грн за операціями з набуття права власності на заставне майно у вигляді земельних ділянок шляхом задоволення вимог іпотекодержателя за трьома іпотечними договорами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у зв'язку з невиконанням фізичними особами своїх зобов'язань за кредитними договорами, ПАТ Банк "МЕРКУРІЙ" відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" набув право власності на заставне майно, а саме земельні ділянки сільськогосподарського призначення, шляхом задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором.

У даному випадку, оскільки предметом іпотеки були земельні ділянки з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", тобто землі сільськогосподарського призначення, то враховуючи статтю 15 Закону України "Про іпотеку" суд приходить до висновку, що реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок при зверненні стягнення на них має здійснюватись на прилюдних торгах.

Крім того, необхідно зазначити, що судом першої інстанції також правомірно зауважено, що договори про задоволення вимог іпотекодержателя укладені до настання строку першого платежу за кредитними договорами, чим також порушено вимоги Закону України "Про іпотеку" (898-15) , адже статтею 33 визначено, що іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, проте факту таких порушень не було, адже строк сплати перших платежів за кредитними договорами на момент укладення договорів про задоволення вимог іпотекодержателів за іпотечними договорами, ще не настав.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що в правовідносинах з набуття позивачем права власності на заставне майно у вигляді земельних ділянок шляхом задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечними договорами, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 010 390,80 грн є правильним та таким, що відповідає нормам права, які регулюють спірні правовідносини.

27. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача, щодо яких контролюючий орган дійшов висновку про наявність порушень норм податкового законодавства, надано їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом та ПАТ Банк "МЕРКУРІЙ".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

29. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи вимоги Податкового кодексу України (2755-17) , Закону України "Про іпотеку" (898-15) дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 010 390,80 грн за операціям з відчуження фізичними особами, іпотеродавцями, на користь ПАТ Банк "МЕРКУРІЙ" земельних ділянок, та скасування в цій частині рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга Офісу великих платників податків ДФС підлягає частковому задоволенню.

30. Відповідно до п. 4 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

31. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі №820/2891/14 в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 № 0000145000 щодо донарахування АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" 1 010 390,80 грн податку на доходи фізичних осіб скасувати та в цій частині залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року.