Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 818/1329/17

за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації, треті особи: Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Буринської районної державної адміністрації Сумської області про визнання відмови безпідставною та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, ухвалену 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого Русанової В.Б., суддів Курило Л.В. та Присяжнюк О.В.,

Позивач заявив такі позовні вимоги:

- визнати відмову Сумської обласної державної адміністрації у визначенні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії безпідставною;

- зобов'язати Сумську обласну державну адміністрацію видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 року адміністративний позов задоволено, зокрема, визнано протиправною відмову Сумської обласної державної адміністрації у визначенні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 2 та зобов'язано Сумську обласну державну адміністрацію прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного від 21.11.2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Як встановлено, 25.09.1997 року позивачу видано посвідчення 2А категорії.

Проте, рішенням Комісії від 26.11.1998 року № 295 визнано видачу посвідчення 2А категорії безпідставною і відмінено попереднє рішення Комісії від 25.09.1997 року. Вирішено визначити позивачу статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3А категорії.

Позивач зазначає, що рішення Комісії від 26.11.1998 року № 295 приймалось без врахування факту його роботи загалом 15 днів в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, що встановлено рішенням Конотопського міського суду від 17.12.1993 року у справі про встановлення факту.

15 липня 2014 року, на підставі звернення ОСОБА_1, було проведено засідання Комісії з розгляду документів для видачі посвідчень громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Сумської ОДА, де вирішили: у зв'язку з тим, що документи, представлені на розгляд мають розбіжності щодо періоду виконання робіт в зоні відчуження ОСОБА_2 (рішення Конотопського міського суду від 17.12.1998 справа №2-1168, встановлено факт виконання робіт в зоні відчуження в 1987 році впродовж 15 календарних днів, а довідка за роботи в зоні відчуження, видана колійною машинною станцією 119, підтверджує роботи впродовж 6 календарних днів), направити особову справу ОСОБА_1 на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України для прийняття рішення щодо правильності визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

25.02.2015 року було проведено засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Міністерства соціальної політики України для прийняття рішення щодо правильності визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де вирішили: на підставі представлених документів підтвердити статус учасника ліквідації аварії Чорнобильській АЕС 3 категорії.

Позивач звертався до суду з метою оскарження рішення Комісії від 25.02.2015 року про підтвердження статусу учасника ліквідації аварії Чорнобильській АЕС 3 категорії та зобов'язання розглянути це питання повторно з урахуванням рішення Конотопського міського суду від 17.12.1993 року, яким встановлено факт його роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС загалом 15 днів.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 року по справі № 818/1174/16 за позовом ОСОБА_1 визнано незаконним та скасоване рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України (далі - Комісія) від 25.02.2015 року в частині визначення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорія 3.

Також, вказаним судовим рішенням відмовлено у позові в частині вимог про зобов'язання Комісії переглянути питання щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням рішення Конотопського міського суду від 17.12.1993 року.

28.11.2016 року відбулося засідання Комісії (витяг з протоколу № 103), де було вирішено, що відповідно до постанови Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 року рішення Комісії № 83 від 25.02.2015 року належить скасувати в частині визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорія.

24.03.2017 року позивач звернувся з письмовою заявою до Управління праці та соціального захисту населення Буринської районної державної адміністрації Сумської області (далі - УПСЗН Буринської РДА) про прийняття рішення щодо визначення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

На значену заяву позивачу направлено лист УПСЗН Буринської РДА від 06.04.2017 року, відповідно до якого надано інформацію про засідання Комісії 28.11.2016 року (витяг з протоколу №103) та прийняте рішення.

12.04.2017 року позивач, вказуючи на те, що його питання про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії не розглянуте, повторно направив лист до УПСЗН Буринської РДА про прийняття відповідного рішення.

Листом УПСЗН Буринської РДА від 24.04.2017 року ОСОБА_1 на його звернення повторно повідомлено про засідання Комісії 28.11.2016 року (витяг з протоколу №103) та прийняте рішення.

28.04.2017 року позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача про вжиття заходів щодо прийняття рішення УПСЗН Буринської РДА по спірному питанню.

На звернення позивача Департамент соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації листом від 13.05.2017 року повторно повідомив позивача про рішення Комісій, які приймались з його питання. Також відповідач проінформував, що рішення суду про встановлення факту безпосередньої участі у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не є підставою видачі відповідного посвідчення і не може бути взяте до уваги при встановленні відповідного статусу, оскільки на день перегляду справи такий документ вже не був належною підставою. Разом з тим, рішення щодо встановлення статусу ліквідатора ОСОБА_1 Сумська обласна державна адміністрація не приймала.

На повторне звернення позивача до відповідача з вимогою щодо визначення йому статусу учасника 2 категорії та видачу відповідного посвідчення з 25.02.2015 року, Департамент соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації листом від 06.06.2017 року повідомив, що зважаючи на спірність питання його справа передана на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України.

28.07.2017 року позивач звернувся із аналогічною заявою до Комісії, на яку листом від 10.08.2017 року Міністерство соціальної політики України повідомило, що Комісія розглядає лише спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за поданнями обласних державних адміністрацій, і що справа позивача повернута без розгляду, оскільки додаткових документів для зміни рішень Комісій не надано.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові, виходив з того, що відмова відповідача ОСОБА_1 у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії є правомірною, оскільки виконання позивачем робіт в зоні відчуження більше 14 днів не підтверджено належними документами, достатніми для встановлення такого статусу та видачі посвідчення.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування рішення апеляційного суду та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Позивач не погоджується із посиланням, як на підставу для відмови в позові, на те, що ним не надано доказів на підтвердження неможливості звернення до відповідача з відповідною заявою з 17.12.1993 року до 08.06.1995 року, в період дії постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1992 року № 501 (501-92-п) , якою було передбачено, що підставою для видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є рішення суду про встановлення факту безпосередньої участі у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,оскільки судом не з'ясовано та не враховано, що він не мав для цього потреби, оскільки вже мав таке посвідчення ще з 1991 року та отримав його повторно 25.09.1997 року.

Також позивач не погоджується з посиланням апеляційного суду, як на підставу для відмови в позові на той факт, що він не оскаржував рішення Комісії від 26.11.1998 року, яким визнано безпідставною видачу йому посвідчення учасника 2 категорії, так як оскаржувати це рішення потреби не було, у зв'язку з оскарженням до суду рішення цієї Комісії від 25.02.2015 року.

Третя особа Міністерство соціальної політики України направила до суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача та залишити без змін рішення апеляційного суду, посилаючись на безпідставність позовних вимог та правомірність оскарженого рішення відповідача.

Від інших учасників у справі заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

Суд, переглянувши рішення апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення апеляційного суду - без змін, з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є оскарження відмови Сумської обласної державної адміністрації у встановленні позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, а також зобов'язання Сумської обласної державної адміністрації видати відповідне посвідчення.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 року, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

У абзаці 2 частини четвертої статті 65 цього Закону закріплено, що порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою КМ України № 51 від 20.01.1997 року (51-97-п) (далі - Порядок № 51 ).

Згідно з пунктом 10 Порядку № 51 (51-97-п) видача посвідчень провадиться учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Пунктом 12 Порядку № 51 (51-97-п) передбачено, що спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці.

Рішення зазначеної комісії є підставою для видачі посвідчень

відповідної категорії.

З аналізу зазначених норм вбачається, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями, які, за загальним правилом, приймають відповідне рішення за умови надходження необхідних для цього документів.

Проте, у разі виникнення спірних питань щодо визначення статусу ліквідатора, рішення з цього питання приймає комісія при Мінпраці. У цьому випадку підставою для видачі посвідчення відповідної категорії є рішення комісії при Мінпраці.

У справі, що розглядається позивач оскаржує відмову Сумської обласної державної адміністрації у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Проте, встановлені у цій справі обставини свідчать, що Сумська обласна державна адміністрація не приймала рішення з питання видачі посвідчення 2 категорії позивачу. Оскільки виникло спірне питання щодо права на встановлення статусу учасника ліквідації 2 категорії, Сумська обласна державна адміністрація направила справу ОСОБА_1 на розгляд комісії Міністерства соціальної політики України, про що повідомила заявника.

Оскільки документи, надані ОСОБА_1, містять різні дані щодо кількості днів його роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, Сумська обласна державна адміністрація обґрунтовано вважала вказане питання спірним та направила справу ОСОБА_1 на розгляд комісії Міністерства соціальної політики України, що узгоджується із пунктом 12 Порядку № 51 (51-97-п) .

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на день розгляду справи апеляційним судом), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Тому, судовому захисту підлягає право позивача лише за умов його порушення з боку відповідача.

Як встановлено, відповідач не відмовляв у визначенні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

Тому, суд погоджується з рішенням апеляційного суду про відмову у задоволенні позову в частині оскарження відмови Сумської обласної державної адміністрації у встановленні позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

З встановлених обставин справи вбачається, що рішення про визначення категорії статусу позивача приймались Комісією неодноразово, а саме 25.02.2015 року (протокол № 83) та 28.11.2016 року (протокол № 103) з урахуванням наявності рішення Конотопського міського суду від 17.12.1993 року та постанови Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 року.

Після чергового звернення ОСОБА_1 з вказаного питання Комісія повідомила заявника, що його справа повертається без розгляду, оскільки додаткових документів для зміни рішень Комісій не надано.

Проте, відповідні дії та рішення Комісії не є предметом розгляду у цій справі.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Сумської обласної державної адміністрації видати позивачу посвідчення суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові в цій частині з огляду на таке.

Як зазначалось, за змістом пункту 12 Порядку № 51 (51-97-п) у разі виникнення спірних питань щодо визначення статусу ліквідатора, рішення з цього питання приймає комісія при Мінпраці. У цьому випадку підставою для видачі посвідчення відповідної категорії є рішення комісії при Мінпраці (Мінсоцполітики).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи відсутність рішення комісії при Мінпраці (Мінсоцполітики) про встановлення позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, у Сумської обласної державної адміністрації відсутні підстави видати посвідчення.

Суд апеляційної інстанції при постановленні рішення про відмову у позові виходив з помилкових мотивів відносного того, що відповідач обґрунтовано відмовив у встановленні позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, з якими суд погодитись не може, оскільки з вказаного питання відповідач рішення не приймав. Однак, помилковість мотивів, з яких виходив апеляційний суд, не призвела до неправильного вирішення справи цим судом. Враховуючи встановлені у цій справі обставини, підстави для задоволення позову відсутні.

В доповненнях до касаційної скарги позивач просить врахувати, що факт наявності у нього з 17.12.1993 року по 08.06.1995 року статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії підтверджується доданим до заяви доказами, які суд не приймає до розгляду.

Так, відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, касаційний суд не приймає додатково надані позивачем докази, які не були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду віџјјџд 21.11.2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.