РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних
справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого: Приходько К.П.
Суддів: Коцюрби О.П., Голуб С.А.
При секретарі: Некорі А.О.
Розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Кагарлицького
районного суду Київської області від 10 січня 2006 року по
цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа;
ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення
позивача, його представника, третьої особи, вивчивши матеріали
цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся в Кагарлицький районний суд Київської
області з вказаним позовом який мотивував тим, що 12 вересня 2004
року приблизно о 8 годині на 73 км. автодороги
Київ-Луганськ-Iварине відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем
ВАЗ-2101 д. н. НОМЕР_1, після зупинки на обочині, проїхавши
приблизно 30 м. по своїй полосі руху вчинив розворот не
переконавшись, що це буде безпечно та не створить небезпеки іншим
учасникам руху і не дав дорогу зустрічному транспортному засобу -
автомобілю Опель-Вектра д. н. НОМЕР_2, що належить позивачу і яким
він керував. Небезпеку для руху ОСОБА_1 помітив за 30-35 м. від
початку розвороту, рухаючись зі швидкістю близько 100 км. на
годину так як це автомагістраль. Позивач вказує на те, що ДТП
відбулося по вині відповідача так як ОСОБА_2 порушив п. п.
10.1,10.4 Правил дорожнього руху України ( 1306-2001-п ) (1306-2001-п)
. В
результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження, в'зв'язку з чим
довгий час лікувався. Йому також було заподіяно і моральну шкоду.
Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від
10 січня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення
Кагарлицького районного суду Київської області від 10 січня 2006
року і ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його
позовні вимоги вказуючи на невідповідність висновків суду
обставинам справи, порушення норм процесуально та матеріального
права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відмовляючи в задоволення позовних вимог позивачу
Кагарлицький районний суд Київської області виходив з того, що
ОСОБА_1, порушив вимоги п. п. 12.6г. 1, 12.3 Правил дорожнього
руху України, вказав на те, що вказані порушення позивачем вимог
Правил дорожнього руху України ( 1306-2001-п ) (1306-2001-п)
перебувають у
прямому причинному зв'язку з пошкодженням автомобіля та отриманими
ним тілесними ушкодженнями так як при швидкості 108 км. на годину
і дозволеній 90 км. на годину він мав технічну можливість
попередити зіткнення з автомобілем відповідача шляхом застосування
термінового гальмування в момент початку виконання маневру
розвороту відповідачем за 120 м. від його автомобіля, а порушення
вимог Правил дорожнього руху України відповідачем не перебувають у
причинному зв'язку з наслідками, які настали в результаті дорожьно
транспортної пригоди.
З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони
суперечать фактичним обставинам та матеріалам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, о 8 годині на 73 км.
автодороги Київ - Луганськ -Iзварине відповідач керуючи
автомобілем ВАЗ 2101 д. н НОМЕР_1 після зупинки на узбіччі дороги
поза населеним пунктом, вчинив маневр розвороту з узбіччя в
напрямок м. Кагарлика, не переконавшись, що це буде безпечно та не
створить небезпеки іншим учасникам руху і не дав дорогу
зустрічному транспортному засобу, яким керував позивач, чим
відповідач порушив вимоги п. п. 10.1,10.4 Правил дорожнього руху
України ( 1306-2001-п ) (1306-2001-п)
. Проте, встановлені судом факти до уваги
не прийняті, а в основу заочного рішення покладено факт
перевищення позивачем швидкості в межах 10 - 15 км. і те, що
дорога на якій відбулося ДТП не є автомагістралю.
В судовому засіданні встановлено, що при виникненні перешкоди
на смузі руху позивача, останній, з метою зменшення можливої
шкоди, яка могла настати від зіткнення з транспортним засобом
відповідача, в результаті порушення ним Правил дорожнього руху
України ( 1306-2001-п ) (1306-2001-п)
, як спосіб уникнення зіткнення в даній
дорожній ситуації здійснив об"їзд перешкоди, автомобіля
відповідача, але через вузькість обочини допустив з'їзд з насипу
автодороги та зіткнення з деревом, в результаті чого пошкодив
автомобіль та отримав тілесні ушкодження.
Вказані наслідки не могли настати через перевищення позивачем
швидкості, при відсутності перешкоди, автомобіля відповідача на
смузі руху позивача та необхідності змінити напрям руху автомобіля
через створення відповідачем аварійної ситуації.
Зазначені обставини стверджуються поясненнями сторін,
висновком спеціаліста автотехніка №НОМЕР_3, з якого вбачається, що
виходячи із заданих дорожніх умов, позивач керуючи автомобілем
Опель-Вектра, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з
автомобілем відповідача, який створив аварійно-небезпечну
ситуацію, зібраними і дослідженими доказами по справі.
За таких обставин справи, коли судом першої інстанції при
розгляді цивільної справи допущено порушення норм процесуального
та матеріального права, коли суд повно дослідив докази по справі
про те не надав їм належної правової оцінки в їх сукупності, що
призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає,
що рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 10
січня 2006 року підлягає скасуванню і по справі необхідно ухвалити
нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги позивача
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів, -
ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області
від 10 січня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25242.76 грн. заподіяних
матеріальних збитків, заподіяну моральну шкоду в сумі 3000 грн.,
додаткові витрати пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою в
сумі 1562.10 грн.
Рішення може бути оскаржено вкканійному порядку протягом двох
місяців до Верховного Суду України.