АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
Р І Ш Е Н Н Я
11.04.2006
11 квітня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних
справах апеляційного суду м. Києва розглянула у відкритому
судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною
скаргою представника С. О. І. - Щ. В. С. на рішення
Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2005 року в
справі за позовом С. О. І., до О. П. Ю. про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2005 року С. О. І., пред'явив позов до О. П. Ю. про
стягнення боргу за договором позики та відсотків за прострочення
грошового зобов'язання.
Зазначав, що в 1997 році він позичив відповідачу
5500 дол. США, про що було складено письмову розписку.
Відповідач О. П. Ю. зобов'язався повернути гроші не пізніше
30 травня 1998 року й у разі порушення строку повернення грошей,
зобов'язався сплатити йому штраф в півторакратному розмірі суми
невиконаного зобов'язання.
Проте свої зобов'язання відповідач не виконав та в
установлений строк гроші йому не повернув, у зв'язку з чим позивач
просив стягнути з нього на його користь 8250 дол. США, що
становить 41662 грн. 5 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня
2005 року С. О. І. в задоволенні позову відмовлено за пропуском
строку позовної давності.
Не погодившись з рішенням суду представник позивача подав
апеляційну скаргу і просить рішення як незаконне та необгрунтоване
скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на
незастосування судом перебігу строку позовної давності.
Заслухавши доповідь судді Ш. О. В., пояснення осіб, які
беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що
апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи С. О. І., в задоволенні позову суд виходив з
того, що останній, без поважених причин пропустив строк звернення
до суду з даним позовом.
Проте з такими висновками суду колегія суддів не може
погодитись, оскільки суд зробив їх без повного з'ясування
обставин, що мають значення у справі, у зв'язку з чим та
відповідно до ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, рішення суду
підлягає скасуванню з ухваленням по суті позовних вимог нового
рішення.
Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, цей кодекс застосовується до цивільних
відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, положення цього кодексу
застосовується до тих прав та обов'язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності.
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що правовідносини
уданій цивільній справі виникли під час дії Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
в редакції 1963 року, а тому даний спір
регулюється нормами зазначеного закону.
Згідно зі ст. 374 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
в ред. 1963 року, за
договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій
стороні (позичальникові) у власність (оперативне управління) гроші
або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник
зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або
рівну кількість речей того ж роду і якості.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом С. О.
І., та О. П. Ю. уклали договір позики, за яким С. О. І., передав
О. П. Ю. гроші в сумі 5500 дол. США, а О. П. Ф. зобов'язався
повернути ці гроші до 30 травня 1998 року. В разі неповернення
грошей протягом 7 днів з моменту вимоги сторони відповідач
зобов'язався сплатити неустойку і всього сплатити 8250 дол. США.
Як пояснив у судовому засіданні суду апеляційної інстанції
позивач С. О. І., відповідач О. П. Ф. свої зобов'язання повністю
не виконав, проте борг визнає, повертав йому незначні суми та
просив його почекати з поверненням боргу. Зазначена обставина і
стала причиною того, що з даним позовом він звернувся лише в
червні 2005 року. На підтвердження даної обставини позивач надав
розписку від 26 березня 2006 року від О. П. Ю, яка була складена в
присутності свідків про те, що в цей день він повернув С. О. І.
250 грн. в рахунок погашення боргу за 1998 рік.
Зазначене свідчить про те, що позивач С. О. І., строк
звернення до суду пропустив з поважних причин, оскільки відповідач
визнав борг та обіцяв його повернути.
З огляду на викладене позовні вимоги С. О. І. підлягають
частковому задоволенню в сумі 41412 грн 80 коп. (з урахуванням
повернених О. П. Ю. боргу в сумі 250 грн.).
Відповідно до ст. 75 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
(в ред.
1963 року), колегія суддів, з урахуванням розміру задоволених
позовних вимог, вважає за необхідне стягнути також з відповідача і
судові витрати в сумі 414 грн., понесених позивачем по оплаті
державного мита при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313 - 317 ЦПК України,
колегія суддів ( 1618-15 ) (1618-15)
, В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника С. О. І. - Щ. В. С.
задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня
2005 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов С. О. І. задовольнити частково.
Стягнути з О. П. Ю. на користь С. О. І. 41412 грн. (сорок
одну тисячу чотириста дванадцять грн.) та державне мито в сумі
414 грн. (чотириста чотирнадцять грн.).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та
може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду
України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги
безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді