АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
31.03.2006
31 березня 2006 року колегія суддів судової палати в
цивільних справах апеляційного суду м. Києва, розглянувши у
відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною
скаргою представника Державної податкової адміністрації України
Л. Д. В. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від
24 січня 2006 року по цивільній справі за позовом К. В. Л. до
Державної податкової адміністрації України про внесення змін до
наказу про його звільнення, виплати вихідної допомоги при
звільненні у повному обсязі, перерахунок пенсії, компенсації за не
отриманий формений одяг, невикористану відпустку та відшкодування
нанесеної моральної шкоди, В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до ст. ст. 218, 317 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
колегія суддів проголошує вступну і резолютивну частину рішення.
Керуючись Положенням про проходження служби рядовим і
начальницьким складом органів внутрішніх справ в редакції від
08.06.2005 року ( 428-2005-п ) (428-2005-п)
, Указом Президента України від
12.07.2003 р. N 595 ( 595/2003 ) (595/2003)
"Про поширення Указу Президента
України від 24.04.2003 р. N 370 "Про надбавки військовослужбовцям
Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ
України за безперервну службу та особам начальницького складу
податкової міліції", постановою Кабінету Міністрів від
31.12.96 року N 1592 ( 1592-96-п ) (1592-96-п)
"Про умови оплати праці
працівників органів податкової служби", МВС України С. М. О. було
визнано непридатним до військової служби у мирний час та обмежено
придатним у військовий час.
Його звернення до ДПА України щодо внесення змін до наказу
про його звільнення за формулюванням "за станом здоров'я" ніяких
результатів не дали. Незаконними діями відповідача йому була
завдана моральна шкода, оскільки у нього погіршилося самопочуття,
у зв'язку з чим він не міг належним чином піклуватися про сім'ю,
приділяти їй увагу, що принижувало його гідність, як чоловіка.
Моральна шкода, яку йому заподіяли, полягає також у приниженні
його честі та гідності, моральних переживаннях, ушкодженні
здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через
неможливість активного громадського життя та проблем на роботі,
пов'язаних з тим, що він не в повному обсязі виконує свої посадові
обов'язки через судовий процес.
На підставі цих обставин позивач просив стягнути з
відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Далі позивач доповнив свої позовні вимоги та зазначив, що
прослужив у Збройних силах СРСР, Збройних силах України,
внутрішніх військах та в податковій міліції понад 26 років у
календарному обчисленні, та понад 27 років у пільговому
обчисленні. Йому було призначено пенсію за вислугу років. При
цьому зазначив, що, відповідно до грошового атестату від 20 липня
2005 року N 43, при обчисленні його пенсії до його грошового
забезпечення не були враховані деякі надбавки, передбачені
законодавством України, неправильно виплачено вихідну допомогу,
невиплачена компенсація за невикористану відпустку за 2005 рік та
неотриманий формений одяг.
У зв'язку з цим просив зробити перерахунок його пенсії з
урахуванням: надбавки за безперервну службу, щомісячної доплати
від суми пенсії, щомісячної надбавки за роботу з таємними
документами, виплатити компенсацію за невикористану відпустку за
2005 рік та неотриманий формений одяг.
У судовому засіданні позивач та його представники позовні
вимоги підтримали і просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснив
суду, що на внесення змін до наказу немає підстав, а розмір пенсії
позивачу встановлено правомірно.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня
2006 року позов К. В. Л. до Державної податкової адміністрації
України про внесення змін до наказу про його звільнення, виплати
вихідної допомоги при звільненні у повному обсязі, перерахунок
пенсії, компенсації за не отриманий формений одяг, невикористану
відпустку та відшкодування нанесеної моральної шкоди задоволено
частково.
Зобов'язано Державну податкову адміністрацію України внести
зміни до наказу ДПА України щодо звільнення К. В. Л. на пенсію за
ст. 64 "б", змінивши формулювання причини звільнення - "за станом
здоров'я".
Зобов'язано Державну податкову адміністрацію України зробити
перерахунок військової пенсії з урахуванням: надбавки в розмірі
90% за безперервну службу, яка встановлена відповідно до Указу
Президента України від 12.07.2003 року N 595 ( 595/2003 ) (595/2003)
"Про
поширення чинності Указу Президента України від 24 квітня
2003 року N 370 "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки
України та працівникам органів внутрішніх справ України за
безперервну службу" на осіб начальницького складу податкової
міліції ДПА України"; щомісячної доплати від суми пенсії, згідно
постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.96 р. N 1592
( 1592-96-п ) (1592-96-п)
"Про умови оплати праці працівників органів
податкової служби" в розмірі 25%; надбавки за роботу з таємними
документами, згідно постанови Кабінету Міністрів України від
15.06.94 року ( 414-94-п ) (414-94-п)
в розмірі 15%; компенсації за
невикористану відпустку у 2005 році терміном 23 доби; компенсації
за неотриманий формений одяг.
Стягнуто з Державної податкової адміністрації на користь
К. В. Л. моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
Стягнуто з відповідача на користь К. В. Л. державне мито в
сумі 8 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі представник Державної податкової
адміністрації України Л. Д. В. просить скасувати рішення суду як
таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та
процесуального права та закрити провадження по справі.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення
Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2006 року
скасуванню, як таке, що постановлене з порушенням норм
матеріального та процесуального права.
Оскільки по справі зібрано достатньо доказів для повного та
всебічного з'ясування обставин справи, то колегія вважає можливим
постановити по справі нове рішення з таких підстав.
Судом встановлено, що К. В. Л. проходив військову службу у
Збройних силах, внутрішніх військах та податковій міліції понад 26
років у календарному обчисленні та 27 років у пільговому
обчисленні.
14.06.2005 року позивач подав на ім'я голови ДПА України
рапорт, де просив його звільнити зі служби за станом здоров'я. На
підставі даного рапорту позивач отримав направлення до
Центрального госпіталю МВС України для обстеження та надання
висновку про стан його здоров'я для подальшого звільнення з
органів податкової міліції на пенсію, відповідно до наказу МВС
України від 06.02.2001 року N 85.
В подальшому рапорт про звільнення зі служби К. В. Л. був
переписаний і він просив звільнити його зі служби за власним
бажанням.
Наказом голови ДПА України від 30.06.2005 року N 1086-О
К. В. Л. був звільнений з посади заступника начальника відділу
організації роботи в регіонах управління організації оперативних
заходів по скороченню податкового боргу Головного управління
податкової міліції ДПА України у відставку за ст. 64 "ж" (за
власним бажанням) і йому було призначено пенсію за вислугу років в
розмірі 2406 грн., відповідно до грошового атестата від
20.07.2005 року N 43.
Задовольняючи позовні вимоги К. В. Л., змінюючи формулювання
причини його звільнення зі "звільнення за власним бажанням" на
"звільнення за станом здоров'я", суд 1-ї інстанції посилався на
те, що, згідно зі ст. 39Б, 40В, 41В, 42В, 43В, 71В наказу МВС
України від 06.02.2001 року N 85 ( z0164-01, z0165-01 ) (z0164-01, z0165-01)
та
постанови Центральної військово-лікарської комісії (протокол N 418
від 06.07.2005 року) позивача було визнано непридатним до
військової служби у мирний час та обмежено придатним у військовий
час, про що засвідчено у свідоцтві військово-лікарської комісії
про хворобу від 05.07.2005 р. N 316. Вказані висновки у медичних
документах унеможливлюють подальше проходження військової служби
позивача. Проте надані документи ДПА України безпідставно
враховані не були, зміни до наказу про звільнення позивача за
формулюванням "за станом здоров'я" не внесені.
Колегія суддів з даним висновком суду 1-ї інстанції
погодитись не може, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 64
"б" постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.91 року N 114
( 114-91-п ) (114-91-п)
"Про затвердження Положення про проходження служби
рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" в
редакції від 08.06.2005 року, "особи середнього, старшого і вищого
начальницького складу звільняються зі служби в запас (з
постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання
їх непридатними до військової служби у мирний час (у військовий
час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням
військово-лікарської комісії". В госпіталі на обстеженні позивач
знаходився в період з 21.06 по 05.07.2005 року, що підтверджується
випискою з історії хвороби N 5367 та свідоцтвом про хворобу від
05.07.2005 року N 316.
Згідно зі ст. 39Б, 40В, 41В, 42В, 43В, 71В наказу МВС України
від 06.02.2001 року N 85 ( z0164-01, z0165-01 ) (z0164-01, z0165-01)
та постановою
Центральної військово-лікарської комісії (протокол N 418 від
06.07.2005 року) позивача було визнано непридатним до військової
служби у мирний час та обмежено придатним у військовий час, про що
засвідчено у свідоцтві військово-лікарської комісії про хворобу
від 05.07.2005 р. N 316.
Звільнення К. В. Л. відбулося за підпунктом "ж" пункту 64
Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом
органів внутрішніх справ Української РСР, що затверджено
постановою КМ Української РСР від 29 липня 1991 р. N 114
( 114-91-п ) (114-91-п)
(далі - Положення) на підставі його рапорту, який
поданий 30.06.2005, а свідоцтво про хворобу К. В. Л. видане
Центральною військово-лікарською комісією України 05.07.2005. Тому
станом на 30.06.2005 року підстав для звільнення К. В. Л. з
займаної посади за станом здоров'я не було.
Законодавець обмежує право власника або уповноваженої ним
особи з власної ініціативи звільняти працівника в період його
тимчасової непрацездатності, а також у період перебування
працівника у відпустці.
Проте обмежень щодо звільнення власником або уповноваженою
ним особою працівника за власним бажанням в період його тимчасової
непрацездатності, а також у період перебування у відпустці,
законодавець не встановив. В своєму рапорті К. В. Л. просив
звільнити його з 30.06.2005 року.
У випадку подання рапорта та наступного звільнення позивача в
липні 2005 року, йому б було призначено значно меншу пенсію,
оскільки, відповідно до ст. 43 Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
,
пенсії особам офіцерського складу обчислюються з розміру грошового
забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням,
враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним)
званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові
види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та
премії в розмірах, встановлених законодавством, а премія за липень
місяць йому не нараховувалась.
Таким чином, колегія суддів вважає, що звільнення К. В. Л.
відбулося в порядку, передбаченому законодавством України,
відсутні підстави для внесення змін до наказу ДПА України від
30.06.2005 N 1086-О в частині формулювання причини звільнення, а
тому в задоволенні позову К. В. Л. в цій частині позовних вимог
необхідно відмовити.
Задовольняючи позов К. В. Л. в частині зобов'язання Державної
податкової адміністрації України зробити перерахунок його пенсії з
урахуванням: надбавки в розмірі 90% за безперервну службу, яка
встановлена відповідно до Указу Президента України від
12.07.2003 року N 595 ( 595/2003 ) (595/2003)
"Про поширення чинності Указу
Президента України від 24 квітня 2003 року N 370 "Про надбавки
військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів
внутрішніх справ України за безперервну службу та особам
начальницького складу податкової міліції ДПА України", щомісячної
доплати від суми пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів
України від 31.12.96 р. N 1592 ( 1592-96-п ) (1592-96-п)
"Про умови оплати
праці працівників органів податкової служби", в розмірі 25%;
надбавки за роботу з таємними документами, згідно постанови
Кабінету Міністрів України від 15.06.94 року ( 414-94-п ) (414-94-п)
, в
розмірі 15%; компенсації за невикористану відпустку у 2005 році
терміном 23 доби; компенсації за неотриманий формений одяг, суд
1-ї інстанції посилався на те, що зазначені надбавки передбачені
чинним законодавством України, проте безпідставно не були включені
в грошове забезпечення позивача.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції
не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
Надбавка за безперервну службу в розмірі 90% встановлюється
відповідно до Указу Президента України від 12.07.2003 року N 595
( 595/2003 ) (595/2003)
"Про поширення чинності Указу Президента України від
24 квітня 2003 року N 370 "Про надбавки військовослужбовцям Служби
безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за
безперервну службу та особам начальницького складу податкової
міліції ДПА України".
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 24 квітня
2003 року N 370/2003 ( 370/2003 ) (370/2003)
"Про надбавки
військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів
внутрішніх справ України за безперервну службу", головам
відповідних міністерств (відомств) надано право встановлювати
щомісячні надбавки за безперервну службу у відсотках до грошового
забезпечення особам, які мають високі результати у службовій
діяльності, залежно від стажу служби. Таким чином, зазначена
надбавка не є обов'язковою, вона встановлюється за поданням
безпосереднього керівника до голови, в даному випадку ДПА України.
Після розгляду зазначеного подання голова визначає доцільність
встановлення чи невстановлення такої надбавки (тобто це право
керівника встановити чи не встановити надбавку за безперервну
службу). Позивачу зазначена надбавка не була встановлена.
Щомісячна доплата від суми пенсії встановлюється відповідно до
постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.96 року N 1592
( 1592-96-п ) (1592-96-п)
"Про умови оплати праці працівників органів
податкової служби" в розмірі 25%. Позовні вимоги К. В. Л. про
стягнення з відповідача на його користь недоплаченої компенсації
за невикористану за 2005 рік відпустки терміном 23 дні, оскільки
йому при звільненні було виплачено компенсацію лише за
невикористану відпустку терміном 22 дні, а тривалість відпустки
становить 45 днів, задоволенню не підлягають, тому що позивач був
звільнений зі служби 30.06.2005 року і невикористана частина його
відпустки за 2005 рік складає 22 дні, за що йому при звільненні
було виплачено грошову компенсацію в сумі 1774,62 грн.
Оскільки при звільненні К. В. Л. виплата всіх належних сум
при звільненні та нарахування пенсії було здійснено відповідачем
згідно з вимогами чинного законодавства України, то колегія суддів
не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог К. В. Л.
про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди.
Керуючись Положенням про проходження служби рядовим і
начальницьким складом органів внутрішніх справ в редакції від
08.06.2005 року ( 428-2005-п ) (428-2005-п)
, Указом Президента України від
12.07.2003 р. N 595 ( 595/2003 ) (595/2003)
"Про поширення Указу Президента
України від 24.04.2003 р. N 370 "Про надбавки військовослужбовцям
Служби безпеки України та працівників органів внутрішніх справ
України за безперервну службу" на осіб начальницького складу
податкової міліції", постановою Кабінету Міністрів від
31.12.96 року N 1592 ( 1592-96-п ) (1592-96-п)
"Про умови оплати праці
працівників органів податкової служби", Законом України від
09.04.92 р. N 2262-XII ( 2262-12 ) (2262-12)
"Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та деяких інших осіб", постановою Кабінету
Міністрів від 15.06.94 року ( 414-94-п ) (414-94-п)
, ст. ст. 303, 307, 309,
316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів, В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника Державної податкової
адміністрації України Л. Д. В. задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня
2006 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позову К. В. Л. до Державної податкової
адміністрації України про внесення змін до наказу про його
звільнення, виплати вихідної допомоги при звільненні у повному
обсязі, перерахунок пенсії, компенсації за неотриманий формений
одяг, невикористану відпустку та відшкодування нанесеної моральної
шкоди, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення,
але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду
України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили
шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді