2а-15788/12/2670 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими товариству збільшено суму грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток підприємств - 14.08.2018 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 вересня 2014 року (суддя - Амельохін В.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року (судді: Оксененко О.М. (головуючий), Ісаєнко Ю.А., Чаку Є.В.) у справі №2а-15788/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" (далі - позивач, ТОВ "БК "Укрбудмонтаж") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2012 №0003702220, №0003692220, №0003682220.

2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що витрати та податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з ТОВ "Північно - український будівельний альянс", на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість, посилання контролюючого органу на відсутність реальних правових наслідків є необґрунтованими.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 19.10.2012 №0003702220, №0003692220, №0003682220.

4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року та прийнятно нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ "БК "Укрбудмонтаж".

6. Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Уповноваженими особами контролюючого органу проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Північно - Український будівельний альянс" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, про що складено акт від 04.10.2012 №301/23-20/34482827, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.228 пункту 14.1, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України у результаті чого було занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 2 086 364,00 грн та порушення пункту 201.6 статті 201, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 542 833,00 грн та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 33 000,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012 №0003692220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 133 170,00 грн, в тому числі основний платіж - 1 542 833,00 грн та штрафні санкції - 590 284,00 грн, №0003702220, яким зменшено суму від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 33 000,00 грн та №0003682220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 086 366,00 грн, у тому числі основний платіж - 2 086 365,00 грн та штрафні санкції - 01,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ "Північно - український будівельний альянс" на підставі договору субпідряду №01/08-11Н від 01.08.2011 предметом якого є виконання комплексу загально будівельних робіт та здача результату робіт в експлуатацію в усіх відповідних інстанціях по об'єкту - будівництво школи №5 на 520 місць за адресою: вул. Вокзальна, буд. 115, м. Носівка, Чернігівська обл; договору субпідряду №23-12-10 від 22.12.2010 предметом якого є виконання комплексу загально будівельних робіт - реконструкція з надбудовою під готель нежитлової будівлі з наступним обслуговуванням та експлуатацією за адресою: вул. Експланадна, 17 у Печерському районі м. Києва; договору субпідряду №02/08-11КЗ від 02.08.2011 предметом якого є виконання комплексу загально будівельних робіт - реконструкція будинку №21 будинку відпочинку "Конча - Заспа".

На підтвердження виконання вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано податкові накладені; №4 копія ліцензії субпідрядника, додаток №1 договірна ціна, додаток №2 Графік виконання робіт, Додаток №3 Графік фінансування, довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3, акти прийняття виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2, видаткові накладні та виписки з особового рахунку.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, з огляду на наявність актів про проведення перевірки ТОВ "Північно - український будівельний альянс" та актів про неможливість проведення перевірки контрагентів вказаного підприємства, якими не було встановлено фактичного здійснення діяльності (придбання товарів, послуг) вказаними підприємствами.

9. ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, досліджуючи первинні бухгалтерські документи позивача дійшли висновку, що господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку та у податковій звітності позивача, а надані докази цілком підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентом, тому витрати та податковий кредит сформований правомірно.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним з огляду на те, що фактично судами не було досліджено реальність господарський операцій між позивачем та його контрагентом, зокрема, не було перевірено фактичне вчинення господарських операцій з придбання субпідрядних робіт, що пов'язані з рухом активів та зміною зобов'язань чи власного капіталу, не було встановлено за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентом, не досліджено матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні та технологічні можливості щодо виконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань, як фактично не було оцінено і надані позивачем у підтвердження реальності здійснення господарських операцій первинні документи, зокрема, щодо належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів).

Обов'язковою умовою укладених договорів субпідряду передбачено виконання всього спектру будівельних робіт, наслідком якого мала бути здача таких об'єктів у експлуатацію. Однак, у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про введення об'єктів будівництва у експлуатацію.

Крім того, із показів свідка - директора ТОВ "Північно - український будівельний альянс", допитаного судом першої інстанції та наданих ним доказів, не вбачається, що підприємство мало фізичні, трудові, технологічні та інші ресурси для здійснення відповідної діяльності.

Вказані вище обставини справи досліджені не в повному обсязі, тому, для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

18. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

19. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

21. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

22. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

23. З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин які мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, допустили порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення судів ухваленні з порушенням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, яка діяла на момент вчинення судом процесуальної дії) щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі №2а-15788/12/2670 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.