826/18156/13-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 14.08.2018 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року (судді: Чаку Є.В. (головуючий), Мєзєнцева Є.І., Файдюк В.В.) у справі № 826/18156/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Компанія Інтерлогос" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "Компанія Інтерлогос" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001232207 від 19.07.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за основним платежем на 515 408,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 42 244,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки акту перевірки про допущені Товариством порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими, базуються на припущеннях, натомість Товариство має в наявності всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2014 року (суддя Костенко Д.А.) у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства суд дійшов висновку, що операції між позивачем та контрагентами TOB "ТК" Шот-Нор", TOB "Петрол Маркет", TOB "Пластум" не мали реального характеру, оскільки не підтверджені достатньою кількістю первинних документів, а надані первинні документи не містять всіх відомостей щодо проведених господарських операцій.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову Товариства, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на фактичне здійснення таких господарських операцій, що підтверджено належними первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2014 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.06.2013 № 8/1-22-07/23712217, оформленого за результатом проведеної планової документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB "ТК "Шот-Нор" за серпень 2010 року, TOB "Петрол Маркет" за січень 2011 року, TOB "Пластум" за грудень 2010 року, січень та квітень 2011 року, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 515 408,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами TOB "ТК" Шот-Нор", TOB "Петрол Маркет", TOB "Пластум" не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що надані первинні документи фактично не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій, за якими позивачем було сформовано податковий кредит, оскільки не містять достатніх відомостей щодо таких операцій, також позивачем не було надано товарно - транспортних накладних, заявок, сертифікатів відповідності, та інших первинних документів, які необхідно мати позивачу для фактичного підтвердження реальності здійснення господарських операцій з отримання транспортно - експедиційних послуг, послуг з технічного обслуговування об'єктів, поставки нафтопродуктів. Крім того, згідно інформації, що міститься в інформаційних системах обліку платників податку, а також інформації, що надана іншими контролюючими органами за результатами невиїзних позапланових перевірок контрагентів позивача, останні не мають матеріальних та трудових ресурсів для проведення фінансово - господарської діяльності, не звітують до контролюючих органів (TOB "Пластум").

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентом TOB"Петрол Маркет" відбувались у межах договору поставки дизельного палива, в підтвердження реальності здійснення якого, позивачем було надано копії первинних документів: договір, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання нафтопродуктів за кількістю (бензовозними партіями), банківські виписки.

Господарські правовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ "Пластум" відбувались у межах договорів надання експедиторських послуг та на технічне обслуговування об'єктів, в підтвердження реальності здійснення якого, позивачем було надано копії первинних документів: договори, акти виконання експедиційних послуг, податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних експедиційних послуг, акти виконаних робіт на технічне обслуговування об'єкту

Судом першої інстанції також було встановлено, що позивач мав господарські правовідносини з TOB "ТК" Шот-Нор", проте позивачем не було надано доказів (первинних документів) на підтвердження фактичного придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ "ТК "Шот-Нор". При цьому представник позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції пояснила, що первинні документи втрачені в результаті переїзду до нового офісу, що з'ясувалось позивачем лише на початку лютого 2014р., у зв'язку із чим позивач звернувся із запитами до ТОВ "ТК "Шот-Нор" та банківських установ з проханням надання дублікатів необхідних документів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на безпідставне не врахування судом апеляційної інстанції доводів контролюючого органу щодо неправомірно включено до складу податкового кредиту з ПДВ без належного документального підтвердження фактичного проведення таких господарських операцій та нереальності здійснення господарських операцій з контрагентами TOB "ТК" Шот-Нор", TOB "Петрол Маркет", TOB "Пластум", що було встановлено під час проведення перевірки та підтверджено рішенням суду першої інстанції.

10. Товариство надало заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновку суду апеляційної інстанції про реальність здійснення господарських операцій з контрагентами та підтвердження таких належними первинними документами та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

11.2. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

11.3. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

12. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) :

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

10.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

12.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (852-15) , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

13. Закон України від 01.07.2004 №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" (1955-15) .

13.1. Частина 11 статті 9.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

13.2. Частина 13 статті 9.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

14. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (z0128-98) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (z0128-98) .

14.1. Пункт 11.5.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

14.2. Пункт 11.6.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри

14.3. Пункт 11.7.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

14.4. Пункт 11.9.

Час прибуття(вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

16. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

17. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту з ПДВ.

18. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

19. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з отримання експедиторських послуг, послуг з технічного обслуговування об'єктів та поставки нафтопродуктів, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

22. Розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо непідтвердження належними первинними документами операцій з отримання нафтопродуктів за договором поставки, експедиторських послуг та послуг з технічного обслуговування об'єктів, а відповідно і неправомірність формування позивачем податкового кредиту за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення) та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати податковий кредит за такими операціями, з огляду на наступне:

22.1. надані позивачем документи не підтверджують фактичного отримання експедиторських послуг та послуг з технічного обслуговування об'єктів, оскільки позивачем не було надано єдиних транспортних документів (товарно - транспортних накладних), які б підтверджували факти надання ТОВ "Пластум" експедиційних і транспортно-експедиційних послуг, а надані копії актів виконаних робіт, крім загальної вартості послуг, не містять інформації на маршрути перевезення, дати завантаження і вивантаження, марки транспортного засобу та державний номер, що унеможливлює встановити зміст та обсяг послуг та їх фактичний результат;

22.2. позивачем також не було надано як до перевірки так і до суду обов'язкових заявок на поставку нафтопродуктів, товарно-транспортних документів, які б підтверджували перевезення нафтопродуктів, з урахуванням специфічних вимог щодо їх транспортування, а надані первинні документи в підтвердження поставки товару не містять конкретних умов таких поставок, місць відпуску, навантаження, розвантаження нафтопродуктів. Твердження Товариства, що перевезення нафтопродуктів здійснювалося власними силами суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги з огляду на ненадання позивачем належних підтверджуючих первинних документів щодо такого перевезення;

22.3. ненадання позивачем додатків до договору від 01.11.2010 №217/11 про надання послуг технічного обслуговування, які є невід'ємною його частиною, в яких має бути визначено обсяг робіт (послуг) від якого залежить вартість таких робіт (послуг), що ставить під сумнів достовірність зазначених в актах виконаних робіт відомостей про фактичне отримання таких робіт (послуг) та відповідної їх вартості;

22.4. ненадання Товариством будь - яких доказів на підтвердження придбання товарів, робіт (послуг) у контрагента ТОВ "ТК "Шот-Нор".

23. Колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції, відносно правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами, виходячи виключно з наявності у позивача відповідного кваліфікованого штату працівників, технічних можливостей, а також необхідних дозвільних документів, є обґрунтованим з тієї точки зору, що позивач у правовідносинах з контрагентами виступав як замовник (покупець, отримувач) товарів, робіт, послуг, а тому, в даному випадку має значення наявність трудових, матеріальних ресурсів та дозвільних документів саме у контрагентів які надають, поставляють такі роботи, послуги чи товар, а не у позивача. Окрім того, наявність чи відсутність відповідних ресурсів не є беззаперечним свідченням фактичного здійснення чи не здійснення господарських операцій, проведення таких операцій має також підтверджуватись і належно складеними первинними документами, які передбачені чинним законодавством для договорів певного виду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

25. Судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

26. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України доказів щодо неправомірно включено до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з контрагентами TOB "ТК" Шот-Нор", TOB "Петрол Маркет", TOB "Пластум" без належного документального підтвердження фактичного здійснення таких операцій.

27. Відповідно до п. 4 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

28. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

29. З огляду на зазначене, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області підлягає задоволенню.