ПОСТАНОВА
Іменем України
14 серпня 2018 року
Київ
справа №818/711/17
адміністративне провадження №К/9901/49088/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
на постанови Сумського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 (суддя - Гелета С.М.)
та Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 (судді - Кононенко З.О., Бондар В.О., Калитка О. М.)
у справі №818/711/17
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі ДФС) від 04.05.2017.
Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку про не підтвердження документами бухгалтерської та податкової звітності правильності визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, сплати єдиного внеску та військового збору.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, позов задоволено:
-скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 04.05.2017 №0001821303 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 124 325, 85 грн. та №0001851303 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору в розмірі 8 050, 71 грн.;
-скасовано рішення ДФС від 04.05.2017 №0001831303 про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 19 754, 99 грн.;
-скасовано вимогу ДФС про сплату боргу від 04.05.2017 року №Ф-0001841303 на суму 94 257, 59 грн.;
-стягнуто на користь позивача витрати на оплату судового збору в сумі 2 560 грн.
Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши при цьому докази, що містяться у матеріалах справи.
Позивач у своєму відозві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.09.2014 по 31.12.2016 правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 25.09.2014 по 31.12.2016 складено акт від 18.04.2017, в якому викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача наступних порушень:
- п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1. п. 177.2, п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниженню податку на доходи фізичних осіб на суму 99 460, 68 грн.;
- п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України ПК України (2755-17) - порушення граничних термінів сплати податкових зобов'язань за 2015 рік з податку на доходи фізичних осіб;
- п.п.п 163.1..1 п. 163.1. ст. 163, п. 176.1. ст. 176 Податкового кодексу України ПК України (2755-17) - несплата військового збору в сумі 6440,57 грн.;
- п.п. 177.5.1. п. 177.5 ст. 177 ПК України - несвоєчасна сплата авансових внесків з податку на дохід фізичних осіб;
- п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 7. П. 4 ч. 1 ст. 1, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - заниження сплати єдиного внеску в сумі 94 257, 59 грн.;
- п.8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"
- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" порушення строків подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів за червень 2015 року.
На цій підставі ДФС 04.05.2017 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про нарахування штрафних санкцій та направлено вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення про нарахування штрафних санкції та вимоги про сплату недоїмки ДФС мотивує тим, що під час перевірки встановлено, що ОСОБА_2 при визначенні чистого оподатковуваного доходу враховував витрати понесені ним не у зв'язку з отриманням доходів під час здійснення господарської діяльності.
Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України (2755-17) та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.
Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального права що регламентують спірні правовідносини, зокрема, положення статей 14, 138, 167, 177 Податкового Кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДФС щодо порушення приватним підприємцем ОСОБА_2 вимог податкового законодавства спростовано під час розгляду справи.
Так, залученими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено обґрунтованість віднесення позивачем до валових витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, які безпосередньо використовувались ОСОБА_2 з метою отримання прибутку у його господарській діяльності, зокрема з надання послуг із технічного обслуговування автотранспорту,
З огляду на це, судами обґрунтовано зроблено висновок про правомірність формування позивачем своїх податкових зобов'язань з урахуванням результатів здійснення вищезгаданої господарської діяльності, оскільки правомірність віднесення до складу витрат пов'язаних з придбанням підприємцем ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей необхідних для ведення господарської діяльності та безпосередньо використаних позивачем для отримання прибутку від такої діяльності, підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення, постанови Сумського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді І.А. Гончарова
І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова