808/4100/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 14.08.2018 Прийняття

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 (судді - Шлай А.В., Круговой О.О., Прокопчук Т.С.)

у справі №808/4100/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта Трейд"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Акта Трейд" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі- ДФС) від 30.11.2016.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС № 0002521405 від 30 листопада 2016 року;

- присуджено на користь Товариства судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 89 219, 73 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши залучені до справи докази.

Товариство відзиву на касаційну скаргу не надало, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство створено та зареєстровано у передбаченому законом порядку у вересні 2015 року.

За наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Рахмат глобал", ТОВ "Варуна Торг", ТОВ "Білд пром груп", ТОВ "Мейн фінанси груп", ТОВ "Біснес перфект груп", ТОВ "Сайлес груп", ТОВ "Аркана голд", ТОВ "Мелк Трейд", ТОВ "Відекс груп", ПП "Протекс постач", ТОВ "Фортуна Альянс", ПП НПКО "Тата" за період з 01 листопада 2015 року по 30 квітня 2016 року складено акт від 01.11.2016.

В акті викладено висновки про порушення позивачем підпунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 4 758 385 грн.

На цій підставі 30.11.2016 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002521405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 5 947 981, 25 грн., з яких основний платіж - 4 758 385 грн., штрафні санкції - 1 189 569, 25 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДФС мотивує тим, що перевіркою встановлено відсутність доказів реального виконання укладених між позивачем та ТОВ "Рахмат глобал", ТОВ "Білд пром груп", ТОВ "Мейн фінанси груп", ТОВ "Біснес перфект груп", ТОВ "Сайлес груп", ТОВ "Варуна Торг", ТОВ "Аркана голд", ТОВ "Мелк Трейд", ТОВ "Відекс груп", ПП "Протекс постач", ТОВ "Фортуна Альянс" договорів поставки, а первинні документи не підтверджують фактичне виконання угоди. Крім того, щодо діяльності вищевказаних контрагентів здійснюються досудові розслідування.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України (2755-17) , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення

З огляду на приписи статей 14, 44, 198, 200 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укла-дення нікчемних правочинів

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Матеріалами справи встановлено, що 01 лютого 2016 року Товариство уклало з ТОВ "Рахмат Глобал", ТОВ "Варуна Торг" однотипні договори поставки.

Аналогічні за змістом договори укладено позивачем 02.11.2015 з ТОВ "Сайлес Груп" та ТОВ "Фортуна Альянс", 10.11.2015 з ТОВ "Мейн фінанс груп", ТОВ "Відекс Груп" та з ТОВ "Бізнес Перфект Груп", 04.01.2016 з ТОВ "Варуна Торг", 01.03.2016 з ТОВ "Білд пром груп", 03.03.2016 з ТОВ "Протекс Постач", 21.03.2016 з ТОВ "Аркана Голд", 18.04.2016 з ТОВ "Мелк Трейд".

Предметами зазначених договорів є постачання на адресу позивача сировини та матеріалів: нікель вмісткий концентрат, розсів МнС, титанова губка, тощо.

На підтвердження своїх доводів щодо того, що укладені між позивачем та його контрагентами договори поставки реально не виконувались ДФС надало інформацію про те, що вищезгадані господарські товариства не здійснювали та не мали можливості здійснювати господарську діяльність на виконання укладених з позивачем угод. Також відповідач послався на наявність кримінальних справ, під час розслідування яких отримано докази фіктивності вказаних підприємств.

В той же час, на підтвердження реальності виконання укладених договорів поставки Товариство надало копії видаткових, податкових і товарно-транспортних накладних та докази здійснення оплати на користь контрагентів.

Проте вказані документи бухгалтерської звітності, з огляду на наявну у податкового органу інформацію, самі по собі не спростовують доводи контролюючого органу щодо відсутності реального руху товару по вказаній угоді та щодо відсутності доказів використання зазначеного товару у господарській діяльності Товариства.

Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що перевозку товарів, отриманих за договорами поставки в переважній більшості випадків здійснювала одна особа - ОСОБА_5 на автомобілі КРАЗ НОМЕР_1. Попри це, судами не перевірено ані фактичне виконання цих перевезень, ані можливість їх здійснення.

Не з'ясовано судами, яким чином використовувались у господарській діяльності Товариства отримані за договорами поставок сировина та матеріали.

З огляду на приписи статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повне і всебічне з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи та прийшли до передчасного висновку про те, що доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру угод спростовано дослідженими під час розгляду справи доказами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити частково.

Постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2017 та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 - скасувати.