826/11681/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення строків сплати податку на прибуток підприємств - 10.08.2018 Прийняття

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2017 (суддя - Костенко Д.А.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 (судді - Кузьмишина О.М., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.)

у справі №826/11681/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брукер Оптікс Україна"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Брукер Оптікс Україна" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. (далі - ДПІ) від 29.06.2016.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що Товариство своєчасно і в повному обсязі сплатило податок на прибуток за 2015 рік, проте через помилку зарахувала платіж на рахунок призначений для сплати податку на прибуток приватних підприємств, а не на рахунок призначений для сплати податку на прибуток для підприємств, створених за участю іноземних інвесторів. При цьому, до кінця граничного строку сплати податку на прибуток за 2015 позивачем подано заяву про перерахунок коштів з одного рахунку на інший.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017, позов задоволено : визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 29.06.2016 №0037301205 та присуджено на користь позивача судовий збір у сумі 1 378 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази.

Товариство відзиву на касаційну скаргу не надало, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної ДПІ камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток за 2015 рік складено акт від 23.05.2016 в якому викладено висновок контролюючого органу про порушення платником податку термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п.57.1 статті 57 Податкового Кодексу України.

На цій підставі відповідачем 29.06.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0037301205, яким до Товариства застосовано штрафні санкції в розмірі 32 390, 54 грн.

Матеріалами справи встановлено, що у строк передбачений приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового Кодексу України Товариством сплачено самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, проте зарахування коштів, внаслідок помилки позивача, відбулось на рахунок призначений для зарахування іншого податку - податку на прибуток приватних підприємств.

В подальшому, на підставі відповідної заяви Товариства, відбулось погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку, на який помилково було зараховано платіж.

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.06.2015 у справі 21-377а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №815/2405/16.

Таким чином, касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, ґрунтується на неправильному тлумаченні відповідачем норм права, що регламентують спірні правовідносини, відтак не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017- без змін.