816/1062/16 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 07.08.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року у складі судді Бойка С.С. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у складі колегії суддів Перцової Т.С., Жигилія С.П., Дюкарєвої С.В., у справі №816/1062/16 за позовом Селянсько-фермерського господарства "Світанок" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року Селянсько-фермерське господарство "Світанок" (далі - позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 10 травня 2016 року №100260001/2016/200011/2 про коригування митної вартості товару, а також зобов'язати відповідача надати Головному управлінню Державної казначейської служби України в м. Києві висновок про повернення позивачу надмірно сплаченого податку за рішенням від 10 травня 2016 року №100260001/2016/200011/2 про коригування митної вартості товару.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірне рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 10 травня 2016 року №100260001/2016/200011/2 про коригування митної вартості товару; зобов'язано Київську міську митницю Державної фіскальної служби надати Головному управлінню Державної казначейської служби України в м. Києві висновок про повернення Селянсько-фермерському господарству "Світанок" надмірно сплаченого податку за рішенням від 10 травня 2016 року №100260001/2016/200011/2 про коригування митної вартості товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок 26008363367001 в ПГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 33140.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання Київської міської митниці Державної фіскальної служби надати Головному управлінню Державної казначейської служби України в м. Києві висновок про повернення Селянсько-фермерському господарству "Світанок" надмірно сплаченого податку за рішенням від 10 травня 2016 року №100260001/2016/200011/2, в цій частині у позові відмовлено. В решті позову постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2016 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

У листопаді 2016 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 19 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Черпіцька Л.Т.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №816/1062/16 з суду першої інстанції.

02 лютого 2018 року справу №816/1062/16 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15.12.2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: положень статей 53, 54, 55, 58 Митного кодексу України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

У запереченні на касаційну Товариство зазначає, що остання не містить посилань та обґрунтувань того, які саме норми матеріального чи процесуального права порушено судами, натомість її аргументація зводиться до спонукання суду касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів та обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Згідно умов зовнішньоекономічного контракту від 02 лютого 2016 року №4эк/16, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АльфаКераміка-Бел" (Республіка Білорусь) останнє поставляє позивачу плитку керамічну глазуровану для внутрішнього облицювання стін Саяни піщаний (верх) 200х300 1-й сорт, на умовах FCA-станція Степянка Білоруської Залізниці.

На підставі зовнішньоекономічного контракту від 02 лютого 2016 року №4эк/16 позивачем здійснено ввезення на митну територію України товару "плитки керамічні глазуровані для внутрішнього облицювання стін Саяни піщаний (верх) 200х300 1-й сорт" та подано митну декларацію №100260001/2016/201834 разом з пакетом документів: зовнішньоекономічний контракт від 02 лютого 2016 року №4 эк/16, доповнення до контракту від 05 лютого 2016 року №2, рахунок-фактуру (інвойс) від 10 лютого 2016 року №272, пакувальний лист від 27 квітня 2016 року, міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 28 квітня 2016 року №0006195, платіжне доручення в іноземній валюті від 22 лютого 2016 року №10, довідку про транспортні витрати від 29 квітня 2016 року №2/4, паспорт якості, декларацію про походження товару від 10 лютого 2016 року №272, копію митної декларації країни-відправлення від 28 квітня 2016 року №06648/280416/0023868.

Митну вартість товару визначено позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), включивши до її складу ціну товару в іноземній валюті в розмірі 196471,01 RUB, що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення становило 74686,49 грн, та витрати з транспортування - 7000,00 грн, загальна митна вартість товарів склала 81686,49 грн.

На вимогу митного органу позивачем додатково надано: прайс-лист виробника товару Відкритого акціонерного товариства "Нефрит кераміка" від 26 березня 2016 року, рахунок-фактуру Відкритого акціонерного товариства "Нефрит кераміка" від 26 лютого 2016 року №00000000783, лист позивача від 06 травня 2016 року №95, заявку щодо вартості перевезення від 29 квітня 2016 року №29-04/16, договір транспортного перевезення від 11 квітня 2016 року №11-04-2016.

10 травня 2016 року митним органом на підставі наявних, на його думку, розбіжностей у поданих документах, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу у бік збільшення. Визначена митна вартість товару обумовлена наявною у відповідача інформацією про раніше визнану контролюючим органом митну вартість аналогічного товару.

Спірне рішення не містить посилань на жодні конкретно-визначені розбіжності чи недоліки поданих документів, аргументи відповідача щодо, зокрема, відсутності підпису постачальника на специфікації до товару та різниці у вартості товару менш, ніж у 10 російських рублів, яка зазначена в інвойсі та платіжному дорученні, були висловлені митним органом вже під час судового розгляду справи та не впливають на визначення складових митної вартості товару.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того, надано оцінку доводам митного органу щодо необхідності надання запитаних ним у Товариства додаткових документів. Суди дійшли висновку, що запитані додаткові документи не є необхідними для перевірки заявленої митної вартості, а поданий пакет документів є достатнім. Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Правильною є також правова оцінка суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про зобов'язання митного органу надати органу казначейства висновок про повернення зайво сплачених митних платежів - з огляду на спеціальний порядок надання такого висновку, який передбачає подання відповідної заяви та її перевірку, а отже і неможливість такого стягнення в судовому порядку.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі №816/1062/16 залишити без змін.