Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого : Ткача З.Є.

Суддів : Храпак Н.М., Хоми М.В.

при секретарі : Вийванко О.В.

з участю представника апелянта ПАТ "Родовід Банк" - Слободяника О.Ю. та позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ "Родовід Банк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Родовід Банк" про стягнення сум пені, інфляції, нарахованих процентів за понадстрокове користування коштами, моральної шкоди та витрат на правову допомогу, -

в грудні 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПАТ "Родовід Банк" про стягнення сум пені, інфляції, нарахованих процентів за понадстрокове користування коштами, моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 30 квітня 2010 року позов задоволили частково.

Стягнуто з ПАТ "Родовід Банк" на користь ОСОБА_2 255,62 гривень інфляційних збитків внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, 2000 гривень завданої моральної шкоди неналежним виконанням грошового зобов'язання, 500 гривень витрат на правову допомогу у цивільній справі та 120 гривень витрат на ІТЗ розгляду цивільної справи.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "Родовід Банк" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, учасників судового процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 15 березня 2008 року між позивачкою та ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого за правами та обов'язками є ПАТ "Родовід Банк", було укладено договір №ДРГ.201.ОЩ12-989/03-2008 про строковий банківський вклад "Ощадний".

На виконання умов п 1.1. договору, позивачка передала відповідачу грошову суму у розмірі 7000 гривень, що підтверджується квитанцією № 1105_11 від 15 березня 2008 року.

Договір укладався строком на 12 місяців та 2 дні і відповідно до п. 1.1. договору, банк зобов'язувався повернути ОСОБА_2 вклад 17 березня 2009 року та проценти за користування коштами на умовах та в порядку, визначеному договором.

Відповідач розпочав виконання зобов'язань за договором №ДРГ.201.ОЩ12-989/03-2008 про строковий банківський вклад "Ощадний", починаючи з 6 травня 2009 року по 7 серпня 2009 року, шляхом виплати частинами суму нарахованих процентів по депозиту в загалом на суму 1178, 74 гривень. Остаточно тіло депозиту в сумі 7000 гривень позивачці банком було сплачено 7 серпня 2009 року.

Статтею 526 частиною 1 ЦК України (435-15) передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України надається визначення прострочення боржника: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь прострочення.

Відповідачем прострочено виконання зобов'язання перед позивачем з своєчасного повернення суми депозиту та процентів за користування депозитом за період з 17.03.2009 року по 7.08.2009 року. За цей період позивачем нараховано 255, 62 гривень інфляційних збитків внаслідок прострочення грошового зобов'язання й розмір суми не заперечувався представником відповідача в судовому засіданні.

Доводи апелянта, що суд не вправі був нараховувати інфляційні збитки, оскільки згідно ч.3 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санції протягом дії мараторію, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції від 12.12.2008 року, що діяла з 01.01.2009 року по 26.06.2009 рік, тобто чинної на момент введення тимчасової адміністрації, мораторію на задоволення вимог кредиторів та дату повернення депозиту, а також процентів згідно спірного договору) мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Як вбачається з матеріалів справи, що постановою Правління НБУ № 138 від 13.03.2009 року, в банку введено тимчасову адміністрацію з 16.03.2009 року, а згідно умов депозитного договору сторонами обумовлено строк повернення депозиту та процентів 17 березня 2009 року, тобто після призначення тимчасової адміністрації, а тому очевидним є право позивача застосовувати положення ст. 625 ЦК України.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з ПАТ "Родовід Банк" в користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 2000 гривень, та вважає, що на підставі ст. 309 ч.1 п.4 ЦПК України в цій частині рішення суду слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 у відшкодуванні моральної шкоди відмовити, оскільки даний висновок не відповідає вимогам матеріального права в сфері регулювання спірних відносин.

Так, відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Наслідки порушення спірного договору встановлені ст. 625 ЦК України, яка не передбачає відшкодування моральної шкоди.

У п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) роз"яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов"язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) чи інших законів, що регулюють такі зобов"язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи договором на вклад "Ощадний" не передбачено відшкодування моральної шкоди, тому підстав задовольняти позов ОСОБА_2 у стягненні моральної шкоди немає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що в позові ОСОБА_2 до ПАТ "Родовід Банк" про відшкодування моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю, а в решті рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 квітня 2010 року залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" задоволити частково.

рішення Тернопільського міскрайонного суду від 30 квітня 2010 року в частині стягнення з ПАТ "Родовід Банк" в користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 2000 грн. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.

В решті — рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.