ПОСТАНОВА
Іменем України
07 серпня 2018 року
Київ
справа №826/6701/16
касаційне провадження №К/9901/40534/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозахист" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2017 (суддя Смолій І.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 (головуючий суддя - Карпушова О.В., судді: Епель О.В., Кобаль М.І.) у справі № 826/6701/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозахист" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Геозахист" у квітні 2016 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспек ції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій щодо направлення запиту від 27.10.2015 №12516/10/26-51-15-01-121 про надання інформації та її документального підтвердження.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 10.08.2017 позовні вимоги залишив без задоволення.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.09.2017 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2017 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Геозахист" оскаржило його у касаційному порядку.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтей 2, 6, 11, 17, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, зазначає, що отримання запиту податкового органу зобов'язує платника податків надати відповідну інформацію у встановлений строк, а тому визнання протиправними дій відповідача щодо направлення такого запиту сприятиме захисту свободи позивача від надання інформації.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган на підставі положень підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пунктів 73.3 та 73.5 статті 73 Податкового кодексу України направив на адресу позивача запит від 27.10.2015 №12516/10/26-51-15-01-121 про витребування пояснень та їх документального підтвердження щодо господарських відносин з ПАТ "Кіровоградгідроспецбуд", ПП "Метези-94", ПП "Сітка Захід", ТОВ "Центр Стандарт Парк", ТОВ "Арт-Строй 2012", ТОВ "Зеріс" за липень 2015 року. Такий запит був отриманий адресатом 03.11.2015.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що право позивача не надавати запитувану інформацію в разі неправомірності (безпідставності) направлення запиту контролюючим органом врегульоване законом, тому звернення з аналогічним позовом до суду є необґрунтованим.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції керується таким.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим контролем є система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із статтею 71 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
За правилами підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.
Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (1245-2010-п)
.
Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає підстави для надсилання платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин письмового запиту про подання інформації, серед яких, зокрема - якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За змістом пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (1245-2010-п)
, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Відповідно до пункту 16 вказаного Порядку у разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Аналогічне правове регулювання міститься у пункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що контролюючі органи з метою вжиття заходів податкового контролю вправі звертатися до платників податків з письмовим запитом про надання інформації, в якому повинні міститися: підстави надіслання такого запиту (юридичні та фактичні); перелік інформації, яка запитується, та документів, які пропонується надати; підпис уповноваженої особи; печатка контролюючого органу.
Невідповідність такого запиту вимогам закону звільняє платника податків від обов'язку надавати відповідь контролюючому органу щодо інформації, яка запитується.
Позивач обґрунтовував позовні вимоги про визнання протиправними дій податкового органу щодо направлення запиту від 27.10.2015 №12516/10/26-51-15-01-121 саме невідповідністю такого запиту вимогам закону.
Статтею 55 Конституції України гарантовано захист судом прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997 №6-зп (v006p710-97)
"Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України" частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
З викладеної правової позиції Конституційного Суду України можна зробити висновок, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в потребі судового захисту задля відновлення порушених прав або свобод чи в усуненні перешкод у здійсненні цих прав.
Враховуючи те, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством забезпечено захист платника податків від покладення на нього обов'язку з надання інформації на підставі невідповідного закону запиту контролюючого органу, шляхом звільнення від такого обов'язку, суд вважає, що такі правовідносини не потребують додаткового захисту, зокрема в судовому порядку.
Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованим.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозахист" без задоволення, а оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозахист" залишити без задоволення.
Постанову на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 у справі № 826/6701/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк