Справа № 22ц-993/2009р. 

Головуючий у першій

інстанції Проценко О.І.

Категорія 52 Доповідач у апеляційній

інстанції Зотов В.С.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Володіної Л.В.,

суддів - Зотова В.С., Колбіної Т.П.,

при секретарі - Петренко Г.Г.,

за участю – представника позивача ОСОБА_2

- представника відповідача Безрученко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі апеляційну скаргу Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт на рішення Ленінського районного суду м .Севастополя від 23 лютого 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

У липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП"Ялтинський морський торговельний порт" та просив визнати наказ про звільнення незаконним, поновити на роботі, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.

Вимоги мотивовані тим, що з 2003 року ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача на посаді заступника начальника із загальних питань та побуту, з 10.06.2005р. по 21.06.2005р. він перебував на лікарняному, про що належним чином повідомив адміністрацію порту, але в порушення ч.3 ст. 40 КЗпП України, його було звільнено у період тимчасової непрацездатності, тому на думку позивача, звільнення має бути визнаним незаконним, а він за рішенням суду підлягає поновленню на попередній посаді. Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду заподіяну неправомірними діями відповідача, яка виразилась у тому, що він незаконно був позбавлений доходу, у зв’язку з чим, вся його родина зазнала моральних страждань та хвилювань, порушилися їх нормальні життєві стосунки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 23 лютого 2009 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Визнано звільнення позивача незаконним, поновлено на роботі та стягнуто з ДП "Ялтинський морський торговий порт" на користь ОСОБА_1. заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 73 100 грн. без урахування податків та зборів. Також вирішено питання про судові витрати.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 червня 2009 року стягнуто з ДП "Ялтинський морський торговий порт" на користь ОСОБА_1. середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць 1 700 грн. Також вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ДП "Ялтинський морський торговельний порт" ставить питання про скасування рішення суду, та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а саме не повного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення учасників процесу що з’явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх законності та обґрунтованості.

Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника із ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Згідно з п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. (v0009700-92) під №9 зі змінами та доповненнями "Про практику розгляду судами трудових спорів", розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку, у встановлених законом випадках)про його тимчасову непрацездатність.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивача було звільнено з посади Наказом №120-л від 09.06.2005 р. за п. 1 ст. 40 КЗпП України у період його тимчасової непрацездатності.

Про скорочення штату та про своє звільнення позивач був попереджений за два місяці, а саме 11.04.2005р.(арк.с. 24.).

Беручи до уваги, що на момент звільнення позивач перебував на лікарняному, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про поновлення позивача на роботі, оскільки при звільнені відповідачем були порушені вимоги ч.3 ст. 40 КЗпП України, згідно з якими, не допускається звільнення працівника із ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

У зв’язку із визнанням звільнення неправомірним, суд законно стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також суд першої інстанції дійшов правильних висновків, про те, що вимоги позивача у частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню з тих підстав, що позивач не надав до суду будь-яких доказів у підтвердження факту заподіяння йому діями відповідача моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело б до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м .Севастополя від 23 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.