Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь Агро" на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року (суддя Жуковська Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року (у складі колегії суддів Мацького Є.М., Євпак В.В., Шидловського В.Б.) у справі № 817/1048/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь Агро" до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Демиденко Тетяни Миколаївни про визнання протиправними та скасування рішень,

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Горинь Агро" звернулося до Рівненського окружного адміністративного судуз позовом до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Демиденко Т.М., у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про реєстрацію права оренди на земельні ділянки.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що спірні рішення підлягають скасуванню, оскільки приватний нотаріус Демиденко Т.М. усупереч вимогам чинного законодавства повторно зареєструвала право оренди на ті ж самі земельні ділянки за ТОВ "Гоща-Мілк" під час дії укладених договорів оренди землі з ТОВ "Горинь Агро", які є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавалися.

Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 15 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року, закрив провадження в цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) у редакції, чинній на момент постановлення вказаних ухвал, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суди зазначили, що заявлені вимоги підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

У листопаді 2016 року ТОВ "Горинь Агро"звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвал Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року й направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що предметом цього спору є визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельних ділянок за ТОВ "Гоща-Мілк", прийнятих нотаріусом як державним реєстратором, наділеним владними повноваженнями в системі державної реєстрації прав. ТОВ "Горинь Агро"також зазначає, що цей спір є адміністративним, оскільки позивач не ставить перед судами адміністративної юрисдикції вимог щодо визнання за ним права користування земельними ділянками, а має на меті за результатом розгляду справи визнати протиправними дії відповідача щодо вчинення реєстраційних дій та скасувати незаконні рішення.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 09 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за зазначеною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України (2747-15) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) (у редакції Закону № 2147-VIII (2147а-19) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 лютого 2018 року прийняв касаційну скаргу до провадження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21 лютого 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС (у редакції Закону № 2147-VIII (2147а-19) ), оскільки учасник справи оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Частиною 6 ст. 346 КАС України встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної підсудності.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Демиденко Т.М. зареєстровано договори оренди землі за ТОВ "Гоща-Мілк", про що прийнято відповідні рішення: від 10 лютого 2016 року № 28162170 та від 16 березня 2016 року № 28753785, № 28758017, № 28753133, № 28751963, № 28758854, № 28753488, № 28752930, № 28160783, № 28163145, № 28753309, № 28162735, № 28751682, № 28759208, № 28754484, № 28754906, № 28758451, № 28755286, № 28161521, № 28752228.

ТОВ "Горинь Агро" просить скасувати зазначені рішення, оскільки приватний нотаріус Демиденко Т.М. фактично здійснила подвійну реєстрацію договорів оренди землі з тими самими фізичними особами щодо належних їм земельних ділянок, проте з різними юридичними особами.

На обґрунтування своєї позиції ТОВ "Горинь Агро" зазначило, що між ним та різними фізичними особами (власники земельних ділянок) у 2010 році укладено договори оренди землі на 10 років. Ці договори були зареєстровані в Державному реєстрі земель, а тому у відповідача були відсутні підстави для реєстрації аналогічних прав за третьою особою, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії" зазначив, що поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС (у редакції, чинній на час прийняття рішень) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішень) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на час прийняття рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на те, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

Таку правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16 та від 11 квітня 2017 року у справі № 808/2298/15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цієї позиції.

Мотиви та доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків.

Крім того, незважаючи на те, що ТОВ "Горинь Агро" не має на меті висувати вимоги щодо визнання свого права на користування земельними ділянками, однак питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково стане перед судом, який буде вирішувати цей спір.

Скасування рішень приватного нотаріуса з проведення реєстраційних дій за договорами оренди землі, обов'язково будуть впливати на майнові права тієї юридичної особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Зважаючи на наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішень).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII (2147а-19) ) суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь Агро" залишити без задоволення, а ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.