Колегія суддів, судової палати у цивільних справах, Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Девляшевського В.А., Матківського Р.Й.

За участю секретаря: Пожар Р.В.

Сторін: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння і його розподіл та за зустрічним позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про припинення права власності на частку в спільному майні, за апеляційною скаргою ОСОБА_3на рішення Косівського районного суду від 24 березня 2009 року,-

23 січня 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ домоволодіння посилаючись на те, що на підставі рішення Косівського районного суду від 05.03.2001 року, вони та їхній брат ОСОБА_6 є власниками по 1/6 частині домоволодіння, що в АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 їхній брат ОСОБА_6. помер і за рішенням Косівського районного суду від 25 вересня 2007 року, право на належну йому частку визнано за ОСОБА_7. ОСОБА_7. відмовилась від своєї частки на їхню користь а тому їм належить Ѕ частина домоволодіння. Просили визнати за ними право на Ѕ частину домоволодіння і провести його реальний розподіл. У зв'язку із подачею суду, заяви ОСОБА_1, про відмову від своєї частки, ОСОБА_2 просив визнати за ним право на 1/2 частку домоволодіння і провести його розподіл.

Справа № 22-ц-927/2009 рік. Головуючий у 1 інстанції: Крилюк М.І.

Категорія 5 Суддя-доповідач: Проскурніцький П.І.

ОСОБА_3 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5. про припинення права власності посилаючись на те, що їм на праві власності належить по 1/6 частині домоволодіння і користування частками по 1/6 є неможливим тому внісши на депозитний рахунок 8995 гривень, просила припинити право власності ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5. на належні їм 1/6 частини домоволодіння і визнати за нею право власності на Ѕ частину будинковолодіння по АДРЕСА_1.

Рішенням Косівського районного суду від 29 грудня 2008 року позов задоволено частково, визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину домоволодіння і проведено його реальний розподіл. В зустрічному позові, про припинення права власності, відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3. подала апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом першої інстанції на не правильне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи. Позивачам реально виділити по 1/6 домоволодіння неможливо. На час ухвалення рішення судом першої інстанції позивачі є власниками по 1/6 домоволодіння і суд першої інстанції розглянувши справу у відсутності ОСОБА_7. та ОСОБА_1 безпідставно позбавив їх права власності на належні їм частки по 1/6 домоволодіння і у зв'язку із цим безпідставно визнав право власності на Ѕ частку за ОСОБА_8 Суд вийшов за межі пред'явленого нею позову і визнав за нею право власності на Ѕ частину домоволодіння, власником якої вона є на підставі рішення суду а позовну вимогу ОСОБА_5, залишив без розгляду.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5. відмовити і задовольнити зустрічний позов, яким припинити їхнє право на 1/6 частину домоволодіння, кожного.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права у зв'язку із чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, визнаючи право власності на Ѕ домоволодіння за ОСОБА_8, суд не врахував того, що відповідно до вимог п.3, ст. 347 ЦК України, у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру. Суд припинив право власності ОСОБА_7. та ОСОБА_1 на підставі поданих ними суду заяв про те, що вони відмовляються від своєї частки на користь ОСОБА_8, не врахувавши того, що їхнє право власності зареєстроване в Коломийському бюро технічної інвентаризації на підставі рішення суду і відмовитись від нього, на користь позивача ОСОБА_8, вони могли тільки шляхом відчуження свого майна в порядку визначеному ст. 346 ЦК України. ОСОБА_8, на підставі заяв, поданих суду ОСОБА_7. та ОСОБА_1, про передачу йому своїх часток, на час ухвалення рішення судом першої інстанції, не набув права на їхні частки, оскільки відповідно до вимог ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Майно, яке є нерухомим, йому не передано, договору нотаріально посвідченого не укладено, державна реєстрація права власності не проведена. Заяви подані суду, власниками 1/6 частин домоволодіння, не можна вважати правочинами про відчуження зазначених частин домоволодіння.

Правильно з'ясувавши обставини справи, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до висновків, які їм не відповідають. Визнаючи право власності на Ѕ частину домоволодіння за ОСОБА_8. суд не врахував, що права на 2/6 частки домоволодіння він не набув. Право власності позивачі мають тільки на 1/6 частку кожен, яка є незначною і кожному з них в натурі не може бути виділена. Вказане підтверджене висновком будівельно-технічної експертиз про варіанти розподілу домоволодіння. Зазначена обставина підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами, рішеннями Косівського районного суду від 05.03.2001 року, витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно з Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації.

Вирішуючи справу в межах заявлених позовів, колегія суддів, приходить до висновку, що в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити а зустрічний позов ОСОБА_3, слід задовольнити. Як вбачається із матеріалів справи частки позивачів в спільному майні є незначними і не можуть бути виділені кожному в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, припинення права їх на частку в спільному майні не завдасть їм істотної шкоди. Дійсна вартість майна встановлена висновком експертизи і складає 25098 гривень. ОСОБА_3, для припинення права відповідачів на частку в спільному майні, належало внести 12549 гривень на депозитний рахунок, нею внесено виходячи із ціни позову вказаної позивачами 8995 гривень, а тому при задоволенні зустрічного позову її слід зобов'язати внести на депозитний рахунок суду ще 3554 гривні, тому для задоволення зустрічного позову є передбачені ст. 365 ЦК України підстави.

Розглянувши справу в межах заявлених позовів та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 334; 346; 347; 365 ЦК України (435-15) , ст., ст. 307; 309; 313; 314; 316; 317 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Косівського районного суду від 24 березня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення яким в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3про визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 та його розподіл, відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3задовольнити, припинити право власності на 1/6 частку, в домоволодінні по АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7. Визнати на них право за ОСОБА_3 і зобов'язати її, додатково внести на депозитний рахунок суду 3554 гривні. Внесені на депозитний рахунок кошти видати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7. в рівних долях, тобто по 4183 гривні.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку, безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.