Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючої - судді Ніколової Б.Ю.,

суддів : Ніколаєвої В.М., Заїки В.М.

при секретарі: Товкан І.І.

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_3

представника відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_4.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-815 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду від 23 лютого 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Січинецької сільської ради Дунаєвецького району, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень сесії сільської ради та державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

В листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Січинецької сільської ради Дунаєвецького району, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень сесії сільської ради та державного акта на право приватної власності на земельну ділянку. В обґрунтування своїх вимог вказував, що згідно рішення сесії Січинецької сільської ради №2 від 9.12.2004 року йому надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,50 га. в с Січинці Дунаєвецького району, із них 0,25 га для будівництв та обслуговування житлового будинку та 0,25 га для ведення особистого селянського господарства. Однак рішеннями сесії Січинецької сільської ради №11 від 28.01.2005 року та №15 від 11.05.2005 року згадане рішення про виділення йому земельної ділянки скасоване через наявність спору з відповідачкою ОСОБА_2 щодо суміжного землекористування. Вважає рішення сесії сільської ради №11 та №15 незаконними та просить їх скасувати. Також вказував, що рішенням Січинецької сільської ради від 14.09.2005 року відповідачці було передано у власність земельну ділянку площею 0,16 га, яка межує з його земельною ділянкою. 8.12.2005 року ОСОБА_2 неправомірно виготовила державний акт про право приватної власності на цю земельну ділянку. Тому просив також скасувати зазначене рішення сільської ради та державний акт на землю, виданий ОСОБА_2, оскільки розмір земельної ділянки відповідачки фактично становить 0,15 га, і збільшення її розміру на 0,01 га відбулося за рахунок його земельної ділянки. З цих підстав просив задовольнити позов.

Справа розглядалася судами неодноразово, останнім рішенням Дунаєвецького районного суду від 23 лютого 2009 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення незаконним, просить його скасувати та

ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 10, 25, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування". Вказує, що сільська рада не вправі скасовувати свої попередні рішення, а такі можуть визнаватися незаконними лише в судовому порядку. Суд не дав належної оцінки протоколу засідання постійної комісії Січинецької сільської ради з питань

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції -Маринчак О.М. Справа № 22ц-815

Доповідач - Ніколова Б.Ю. Категорія № 45

землекористування, виписці із земельно-облікових документів Січинецької сільради. Висновки суду щодо відсутності його заяви про надання земельної ділянки та про наявність спору з ОСОБА_2 щодо суміжної земельної ділянки є помилковими.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням сесії Січинецької сільської ради Дунаєвецького району №2 від 9 грудня 2004 року позивачу ОСОБА_1 було надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,50 га, з яких 0,25 га - для будівництва і обслуговування власного житлового будинку та 0,25 га - для ведення особистого селянського господарства.

Згідно погосподарських книг Січинецької сільської ради за 2001-2005 роки за ОСОБА_1 була закріплена та знаходилась у його користуванні земельна ділянка площею 0,29 га. Земельна ділянка розміром 0,21 га позивачу не наділялась, така належить до земель запасу даного населеного пункту та відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.

З заявою про передачу зазначеної земельної ділянки площею 0,21 га позивач до Січинецької сільської ради не звертався, рішення сільської ради про передачу у його приватну власність земельної ділянки розміром 0,50 га було прийнято всупереч вимог чинного законодавства без дозволу на розробку її відведення, без технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки та про наявність у позивача права на її отримання у відповідності до вимог ст. 118 ЗК України.

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи наведене та наявність спору між сторонами щодо меж суміжного землекористування, суд правильно дійшов висновку про те, що рішенням сесії Січинецької сільської ради №11 від 28.01.2005 р. правомірно було скасовано її попереднє рішення №2 від 9.12.2004 року про безоплатну передачу у приватну власність позивача земельної ділянки площею 0,50 га.

При вирішенні даного спору суд правильно керувався нормами матеріального права - ст.ст. 116, 118, 193 ЗК України "Про місцеве самоврядування в Україні", роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, викладеним у ч.2 п.8 його Постанови від 16.04.2004 р.

Також суд дійшов правильного висновку про недоведеність вимог позивача про визнання недійсним рішення Січинецької сільської ради №15 від 11.05.2005 р. При цьому суд обґрунтовано виходив з того, що рішення сільської ради від 9.12.2004 р. про надання йому земельної ділянки площею 0,50 га було прийнято без законних підстав, що підтверджується протоколом постійної комісії від 7.04.2005 р.

Згідно висновку повторної судової будівельно-технічної землевпорядної експертизи від 24.03.2008 р. збільшення розміру земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2 на 0,01 га відбулося не за рахунок земельної ділянки позивача, який при проведенні відповідачкою приватизації цієї земельної ділянки підписав протокол узгодження меж, що знайшло підтвердження під час розгляду справи, тому суд підставно відмовив і в цій частині позову.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дунаєвецького районного суду від 23 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.