Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді Заболотного В.М.,

при секретарі Ткаченко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Гранфінресурс" про захист прав споживачів, стягнення коштів, -

Позивач звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 03.04.2012 року між нею та приватним підприємством "Грандфінресурс" був укладений договір № 209452. Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався вчинити від імені та за рахунок позивача юридичні дії, спрямовані на придбання товару, або надання відповідної суми у позику, зазначеної у додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності Програми "Альянс України", в тому числі сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь позивача або надати йому відповідну суму у позику, надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього. На виконання умов договору в день його підписання, позивач перерахувала відповідачу одноразовий комісійний внесок в сумі 2.000 грн. В подальшому, у період з 21.05.2012 року по 17.09.2012 року (включно) позивач щомісячно здійснювала оплату загального платежу на рахунок відповідача, який включає чистий внесок та адміністративні витрати, в загальному розмірі 4504,00 грн. Проте позики позивач до теперішнього часу так і не отримала по незрозумілим їй причинам. На підставі викладеного просить суд стягнути з відповідача на її користь кошти перераховані нею за нікчемним правочином в розмірі 6504,00грн.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд її вимогу задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлено належним чином, причину неявки суду не повідомлено.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що 03.04.2012 року між ОСОБА_1 та приватним підприємством "Грандфінресурс" був укладений договір № 209452, відповідно до якого відповідач зобов'язався вчинити від імені та за рахунок позивача юридичні дії, спрямовані на придбання товару, або надання відповідної суми у позику, зазначеної у додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності Програми "Альянс України", в тому числі сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь позивача або надати йому відповідну суму у позику, надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього, а позивач у свою чергу зобов'язувався щомісяця сплачувати загальний або мінімальний платіж на зазначений відповідачем поточний рахунок.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивачем не було надано суду будь - яких достатніх та належних доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а саме щодо відсутності з боку відповідача належного виконання умов договору від 03.04.2012 року про надання послуг.

Фактично позивачем пред'явлено вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення грошової суми, сплаченої на виконання умов договору.

Згідно до ст. ст. 202, 204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків . Правочин є правомірним, якщо недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір про надання послуг у письмовій формі, в підтвердження цього позивач на виконання умов п. 2.1.1. договору в день його підписання, перерахувала відповідачу одноразовий комісійний внесок в сумі 2.000 грн., що підтверджується квитанцією від 03.04.2012 p. № 03-799386/С. Та в подальшому, у період з 21.05.2012 року по 17.09.2012 року (включно) позивач, на виконання п. 2.1.2. договору, щомісячно здійснював оплату загального платежу на рахунок відповідача, який включає чистий внесок та адміністративні витрати, в загальному розмірі 4.504 грн.

Згідно до вимог ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Відповідно укладений договір 03.04.2012 року у письмовій формі на виконання якого позивачем вносилися щомісячні платежі, є оспорюваним договором, дійсність якого з підстав, встановлених ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", заперечує позивач. Проте оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Однак таких вимог позивачем до суду не пред'являлося. Суд за власної ініціативи позбавлений можливості за наслідками оцінки змісту та умов укладеного між сторонами правочину, наданих сторонами доказів в межах заявленого позову, визнати договір недійсним, як укладений із використанням нечесної підприємницької діяльності, та застосувати наслідки його недійсності шляхом стягнення на користь позивача грошової суми, сплаченої нею на виконання умов оспорюваного договору.

Обраний позивачем ОСОБА_1 спосіб захисту прав споживача, набутих нею на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг та доповнень до нього цивільних прав та обов'язків, шляхом відновлення порушеного права та стягнення грошових коштів, сплачених на виконання умов укладеного між сторонами правочину, недійсність якого прямо не встановлена законом та який не визнаний судом недійсним, не передбачено чинним законодавством.

А віт так позивачем неправильно обраний спосіб захисту своїх прав споживача унеможливлює прийняття судом рішення про задоволення позову про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошової суми, сплаченої ОСОБА_1, на виконання умов укладеного між сторонами договору, який не є нікчемним та який не визнаний судом недійсним.

За таких підстав у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 559 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 224 - 226, 295 ЦПК України, суд, -

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Гранфінресурс" про захист прав споживачів, стягнення коштів - відмовити за необґрунтованістю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Дніпровського районного суду м. Херсона.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.