Головуючий у першій інстанції ОЛІЙНИК В.П.

Категорія - цивільна

Доповідач - ш арапова О.Л.

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді: страшного м.м.

суддів: шарапової О.Л., ішутко в.м. при секретарі: сетченко Н.М.

за участю: ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами Ніжинського міжрайонного прокурора та ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2009 року по справі за позовом Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов"язання демонтування компресорної гвинтової станції та додаткових сантехнічних мереж, -

В апеляційній скарзі Ніжинський міжрайонний прокурор просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про суті заявлених позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Доводи апеляційної скарги Ніжинського міжрайонного прокурора полягають в тому, що будинок АДРЕСА_1 за проектований та збудований з технічним підпідллям, за даними бюро технічної інвентаризації підвальне приміщення за вказаною адресою не зареєстроване. Апелянт вказує на те, що відсутні проекта документація та будівництво спортивного клубу "Райдуга" та акт прийняття його в експлуатацію. Апелянт посилається на те, що відсутня проектна документація на облаштування в спірному підвальному приміщенні протирадіаційного укриття, а тому хибним є висновок суду про те, що в підвальному приміщенні знаходиться протирадіаційне укриття. Апелянт зазначає, що компресорна станція та встановлення додаткових сантехнічних мереж проведене відповідачкою без відповідних дозволів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 полягають в тому, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що власником будинку АДРЕСА_1 є територіальна громада м. Ніжина, оскільки в будинку всі квартири приватизовані, а тому і власниками будинку є його мешканці. Апелянт посилається на те, що суд невірно послався на Закон України " Про об'єднання співвласників", оскільки таке об'єднання не створювалося. Апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги лист Міністерства з питань житлово-комуналоьного господарства України з приводу заборони використання технічних підвалів не за призначенням. Апелянт вказує на те, що відсутні проектна документація на будівництво спортивного клубу "Райдуга" та акт введення його в експлуатацію, право власності на вказаний об"єкт в органах БТІ не зареєстроване. Апелянт посилається на те, що висновок суду про те, що в підвальному приміщення розташоване протирадіаційне укриття є хибним, оскільки відсутні проектна документація та акт введення в експлуатацію протирадіаційного укриття. Апелянт зазначає, що установка компресора та додаткового сантехнічного обладнання виконана відповідачем в приміщеннях технічного підпілля, яке використовується мешканцями будинку. Апелянт зазначає, що компресорна станція та встановлення додаткових сантехнічних мереж проведене відповідачкою без відповідних дозволів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартир в житловому будинку АДРЕСА_1. Вказаний житловий будинок збудований з технічним підпіллям, де відповідачкою встановлена компресорна гвинтова станція та прокладені додаткові сентехнічні мережі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне приміщення не належить до допоміжних приміщень загального користування і не є спільною власністю власників та мешканців будинку, а тому не потрібна згода останніх на встановлення компресорної гвинтової станції та прокладку додаткових сантехнічних мереж.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матералів справи, на підставі рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 11 від 20 січня 1987 року підвальне приміщення будинку АДРЕСА_1 в цілому переобладнане в спортивні зали дитячого клубу " Райдуга". Згідно з технічним паспортом це приміщення являє собою спортивний комплекс з трьох залів, приміщень для переодягу, туалету, коридорів.

Частина приміщення є протирадіаційним укриттям, яке прийняте в експлуатацію 20 січня 1990 року, віднесене до фонду захисних споруд області, призначення в мирний час - спортивний клуб " Райдуга".

Враховуючи викладене, апеляційний суд знаходить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на час приватизації квартир підвальні приміщення, які фактично використовувалися мешканцями будинку, були відсутні, а приміщення, де відповідачкою встановлена компресорна гвинтова станція та прокладені додаткові сантехнічні мережі, не є допоміжним приміщенням загального користування та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянтів про те, що відсутні проектна документація на будівництво спортивного клубу "Райдуга" та акт введення його в експлуатацію, право власності на вказаний об"єкт в органах БТІ не зареєстроване, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки спортивний комплекс клубу "Райдуга" розташований у підвальному приміщенні на підставі рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 11 від 20 січня 1987 року, яке ніким не оспорене.

Доводи апелянтів про те, що відсутні проектна документація та акт введення в експлуатацію протирадіаційного укриття, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки статус захисної споруди визначається паспортом протирадіаційного укриття № 95799.

Доводи апелянтів про те, що компресорна станція та встановлення додаткових сантехнічних мереж проведене відповідачкою без відповідних дозволів компетентних органів, апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки при зверненні до суду позовні вимоги були мотивовані лише відсутністю згоди ОСОБА_1 на встановлення зазначеного обладнання, а за приписами ст. 11 ЦПК України цивільні справи розглядаються лише в межах заявлених вимог.

Рішення суду в цілому відповідає вимогам законодавства і не спростовується доводами апеляційних скарг, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

Апеляційні скарги Ніжинського міжрайонного прокурора та ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2009 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.