Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у складі колегії суддів Смілянця Е.С., Залімського І.Г., Сушка О.О. за позовом ОСОБА_3 до Кам'янець-Подільської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Прогресивний", про визнання протиправним та скасування рішення,

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення чотирнадцятої сесії Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області VII скликання від 05 липня 2016 року № 180/14 "Про внесення змін до договору оренди землі, укладеному між Кам'янець-Подільською міською радою Хмельницької області та ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1".

Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) в редакції, чинній на момент постановлення вказаної ухвали, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд зазначив, що спір між сторонами повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

26 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України (2747-15) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII (2147а-19) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 прийняв до провадження, а ухвалою від 19 лютого 2018 року призначив її до касаційного розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року вказану вище справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII (2147а-19) ), оскільки учасник справи оскаржує рішення апеляційної інстанції з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Як убачається з матеріалів справи, 05 липня 2016 року Камянець-Подільська міська рада прийняла рішення № 180/14 "Про внесення змін до договору оренди землі, укладеному між Камянець-Подільською міською радою та ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1".

Не погодившись із вказаним рішенням,ОСОБА_3 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів. Позивач вважає, що таке рішення прийняте з порушенням вимог п. 2.2.10 Регламенту Камянець-Подільської міської ради та ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, Вінницький апеляційний адміністративний суд виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, зазначивши при цьому, що у цих правовідносинах відповідач не здійснював владні управлінські функції. Тобто такий спір стосується захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, тому має не публічно-правовий, а приватно-правовий характер.

ОСОБА_3 вважає, що його позов слід розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки підставою скасування рішення від 05 липня 2016 року № 180/14 є не виконання відповідачем, як розпорядником інформації, обов'язку щодо оприлюднення проекту цього рішення у відповідності до норм Закону України "Про публічну інформацію" (2939-17) .

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на

правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій ().

За приписами п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно зі ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст. 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними особами, фізичними особами та з суб'єктами підприємницької діяльності.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, і Велика Палата Верховного Суду не знаходить правових підстав відступити від цієї позиції.

Враховуючи наведене, позов, предметом якого є перевірка правильності передачі відповідних прав щодо земельної ділянки, не може бути розглянуто за правилами адміністративного судочинства.

Разом із тим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За приписами ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право оскаржити невиконання розпорядником обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст. 15 цього Закону. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Отже, у разі звернення ОСОБА_3 з позовом про визнання протиправною бездіяльності Камянець-Подільської міської ради щодо не оприлюднення проекту такого рішення відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) , такий спір підлягав би розгляду в порядку КАС України (2747-15)

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Беручи до уваги наведене Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судом апеляційної інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правові висновки Вінницького апеляційного адміністративного суду скаржником не спростовані.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 342, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року- залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.