Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Дубаса В.А.,

при секретарі: Ридзель О.В., Іващенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, прокуратури Сумської області, Управління МВС України в Сумській області (в особі УБОЗ), Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури, -

ОСОБА_2 у серпні 2012 року звернувся до Дарницького районного суду м.Києва з позовною заявою до відповідачів та з урахуванням заяви від 11.06.2013 року (а.с. 174) просив солідарно стягнути з прокуратури Сумської області, Управління МВС України в Сумській області (в особі УБОЗ) матеріальну шкоду у сумі 142 318 грн. 54 коп., витрати по заміні акумуляторної батареї та діагностики автомобіля у сумі 3230 грн., витрати на проведення оцінювання автомобіля у сумі 800 грн., моральну шкоду у сумі 10 000 грн., витрати на юридичну допомогу у сумі 17 900 грн, а всього стягнути 174 248 грн. 54 коп.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.08.2011 року за його місцем реєстрації прибули працівники УБОЗ Управління МВС України в Сумській області, які пред'явили доручення прокуратури Сумської області від 08.06.2011 року за №06/3-1257/11 щодо розшуку двох автомобілів марки "Мерседес S500", які протягом тривалого часу не були зареєстрованими за новими власниками, у зв'язку з чим виникла необхідність у їх розшуку та відповідно до вимог ст. 79 КПК України (1960 року) вони повинні бути вилучені та приєднані до кримінальної справи, як докази.

Один з вказаних у дорученні автомобілів, а саме: автомобіль марки марки "Мерседес S500", 2006 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2 був придбаний позивачем та зареєстрований належним чином з одержанням реєстраційного номеру НОМЕР_1. ОСОБА_2 повідомив про цей факт працівників УБОЗ Управління МВС України в Сумській області та надав відповідні документи, однак позивачу та його дружині вказаними посадовими особами було вручено повістки про необхідність прибуття до прокуратури Сумської області для надання пояснень на належному йому автомобілі у супроводі працівника УБОЗ Управління МВС України в Сумській області. По прибутті до прокуратури Сумської області та після спілкування зі слідчим слідчого відділу зазначеної прокуратури ОСОБА_3, без винесення постанови про проведення виїмки та ознайомлення позивача з нею, позивачу було поставлено вимогу про залишення на території Управління МВС України в Сумській області належного йому автомобіля "Мерседес S500", д.н.з. НОМЕР_1. Наступного дня, 04.08.2011 року, позивачу було надано протокол виїмки від 04.08.2011 року, згідно якого з дотриманням норм КПК України (1001-05) для приєднання до матеріалів кримінальної справи №11800029 у позивача було вилучено його автомобіль з належними до нього документами та ключами. ОСОБА_2 не був згоден з вказаним протоколом, про що слідчим зазначено у відповідній графі цього протоколу.

З 04.08.2011 року до 16.07.2012 року автомобіль позивача знаходився на території Управління МВС України в Сумській області, на думку позивача, з порушенням вимог ст. 79 КПК України щодо порядку зберігання речових доказів. Автомобіль стояв на території Управління МВС України в Сумській області на відкритій стоянці під деревами і не мав будь-яких умов для його зберігання, автомобіль отримав пошкодження від дій атмосферних умов, падіння каштанів, гризунів тощо. Крім того, без відома позивача та у його відсутності була проведена оцінка автомобіля, з якою позивача не було ознайомлено.

У вказаній кримінальній справі, судом постановлено виправдувальний вирок і автомобіль було повернуто позивачу, як законному власнику, однак зазначені дії органів досудового слідства обмежили позивача у здійсненні ним права власності на автомобіль "Мерседес S500", д.н.з. НОМЕР_1, а також знизили його вартість, внаслідок чого позивачу, на його думку, було спричинено значних збитків.

Ухвалою суду (яку занесено до журналу судового засідання) від 06.02.2013 року за власною ініціативою суду залучено до розгляду справи у якості співвідповідача - Державну казначейську службу України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідачі: Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, прокуратура Сумської області, Управління МВС України в Сумській області (в особі УБОЗ) представників у судове засідання не направили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Разом з тим, направили до суду заперечення (відзиви) на позов, у яких позовних вимог не визнали та просили суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог; крім того, просили суд розглянути справу у їх відсутність та повідомити про результати розгляду справи (а.с. 108, 110-112, 131-134).

Представник відповідача: Державної казначейської служби України у судовому засіданні позовну заяву не визнала, просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та пояснила, що Державна казначейська служба України не є відповідачем у даній категорії справ, оскільки жодних правовідносин між позивачем та нею не виникало, крім того надала до суду письмові заперечення на позов (а.с.171-173).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів, що не з'явились у судове засідання, на підставі наявних у справі даних та доказів.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Судом встановлено, що 31.03.2011 року слідчим відділом прокуратури Сумської області порушено кримінальну справу №11800029, яка порушена стосовно службових осіб Сумської митниці за фактами зловживання службовими особами митниці службовим становищем та вчинення ними службового підроблення, за ознаками злочинів, передбачених ст. 364 ч.3, ст. 366 ч.2 КК України.

Під час слідства було встановлено, що на митну територію України були ввезені наступні транспортні засоби: автомобіль марки "Мерседес-Бенз S500 4 Матіс", номер кузова НОМЕР_2 та автомобіль марки "Мерседес S500", номер кузова WDD22117111А005106. Також встановлено, що зазначені автомобілі зняті з реєстрації в органах ДАІ МВС та тривалий час не були зареєстровані за новими власниками, у зв'язку з чим виникла необхідність у розшуку цих автомобілів, адже вони мали значення речових доказів у вказаній кримінальній справі.

Автомобіль "Мерседес-Бенз S500 4 Матіс", номер кузова НОМЕР_2 було придбано ОСОБА_2 відповідно до довідки-рахунку серії КІМ №686248 (а.с.16) та зареєстровано у ВРЕР-11 УДАІ м.Києва з присвоєнням державного номерного знаку НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.17).

Оскільки вказаний автомобіль знаходився у розшуку, прокуратурою Сумської області було викликано позивача до старшого слідчого СВ прокуратури Сумської області ОСОБА_3 для проведення слідчих дій, що підтверджується повіскою (а.с.21).

У ході досудового слідства у кримінальній справі №11800029 у позивача у порядку та на підставах, визначених ст.ст. 178, 183 КПК України (1960 року), було вилучено автомобіль "Мерседес-Бенс S500 4 Матіс", номер кузова НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, ключ від автомобіля, оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та інші документи, про що було складено протокол виїмки від 04.08.2013 року (а.с.22).

Статтею 78 КПК України (1960 року) передбачено, що речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.

Частиною 1 ст. 79 КПК України визначено, що речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.

Згідно зі ст. 179 ч.1 КПК України (1960 року) посадові особи і громадяни не мають права відмовлятися пред'явити або видати документи чи їх копії або інші предмети, які вимагає слідчий під час обшуку і виїмки.

Відповідно до ст. 188 КПК України (1960 року) про проведення обшуку або виїмки слідчий складає протокол у двох примірниках з додержанням правил статті 85 цього Кодексу. В протоколі зазначаються: підстави для обшуку або виїмки; приміщення чи інше місце, в якому було проведено обшук або виїмку; особа, у якої проведено обшук або виїмку; дії слідчого і результати обшуку або виїмки. Щодо кожного предмета, який підлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме місці і при яких обставинах він був виявлений.

В протокол обшуку або виїмки заносяться всі заяви і зауваження присутніх під час обшуку або виїмки осіб, зроблені з приводу тих чи інших дій слідчого. Обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів підписують слідчий, особа, у якої проводився обшук або виїмка, та запрошені особи, що були присутні.

У згаданому протоколі старший слідчий зазначив, що ОСОБА_2 з проведенням виїмки не погодився, оскільки є законним набувачем автомобіля і внаслідок виїмки будуть порушені його права, від підпису протоколу ОСОБА_2 відмовився, що підтверджено підписами понятих. Інших зауважень та вимог ОСОБА_2 у ході виїмки не висловив.

Водночас судом встановлено, що у зазначеному протоколі виїмки докладно та детально не описано про наявність або відсутність на автомобілі будь-яких механічних пошкоджень, про відсутність або наявність несправних вузлів, агрегатів, про стан акумуляторної батареї, наявність або відсутність пошкоджень автомобіля гризунами, про стан лако-фарбового покритття тощо.

Постановою слідчого від 09.08.2011 року зазначений автомобіль визнаний речовим доказом у справі та його передано на зберігання до УМВС України в Сумській області.

Матеріали цивільної справи не містять доказів проведення оцінки автомобіля у ході досудового слідства згідно Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) , про які йдеться у позові (а.с. 3), тоді як заяв, клопотань від представника позивача про витребування цього доказу або про забезпечення цього доказу суду не заявлено, хоча про наявність такого права суд сторонам роз"яснював згідно ст.ст. 27, 31, 133, 137 ЦПК та про обов"язок доведення тих обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що передбачено ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України.

Вироком Сумського районного суду Сумської області від 16.03.2012 року, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10.07.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2012 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 212 КК України виправдано за відсутністю у їх діях складу злочину, а за ч. 3 ст. 358 КК України виправдано за недоведеністю їх участі у вчиненні злочину.

Згаданим вироком від 16.03.2012 року постановлено повернути речовий доказ "Мерседес-Бенс S500 4 Матіс", номер кузова НОМЕР_2, його законному володільцю ОСОБА_2

Як вбачається з вказаного вироку (а.с. 10), у ході досудового слідства проводилась судова авто-товарознавча експертиза, яка визначила ринкову вартість зазначеного автомобіля "Мерседес-Бенс S500 4 Матіс" станом на березень 2010 року у сумі 650986 грн. 85 коп.

Як вбачається з листа судді Сумського районного суду Сумської області Стапаненко О.А. від 25.11.2011 року, яке адресоване заступнику начальника УБОЗ Строкачу В.Г., позивач ОСОБА_2 25.11.2011 року о 13 год. 45 хв. на території УБОЗ оглянув належний йому автомобіль та прогрів його двигун. Автомобіль було оглянуто у присутності працівника УБОЗ та дружини позивача ОСОБА_7, при цьому на листі позивачем не зазначено про наявність будь-яких нових механічних пошкоджень, про відсутність або наявність несправних вузлів, агрегатів, про стан акумуляторної батареї, наявність або відсутність пошкоджень автомобіля гризунами, про стан лако-фарбового покритття тощо, а навпаки було зазначено про відсутність претензій до працівників міліції (а.с. 136).

Встановлено, що згідно розписки від 16.07.2012 року ОСОБА_2 отримав вказаний автомобіль без пошкоджень та не у розукомплектованому вигляді, претензій до працівників міліції не мав (а.с. 131), це також випливає та вбачається із розписки наданої ОСОБА_2 у відподному журналі (а.с. 140).

Позивач 17.07.2013 року звернувся до ТОВ "Автоцентр "Форто" для проведення діагностики свого автомобіля та заміни акумуляторної батареї. За здійснену роботу позивач сплатив 3230 грн. (а.с.48) та відповідно до протоколу проведеної діагностики автомобіля "Мерседес-Бенз S500 4 Матіс", д.н.з. НОМЕР_1 було визначено приблизну вартість усунення виявлених дефектів, яка складає 42 897 грн. 75 коп. (а.с. 51).

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 27.07.2012 року вартість відновлюваного ремонту автомобіля "Мерседес-Бенз S500 4 Матіс", д.н.з. НОМЕР_1 складає 20 991 грн. 63 коп., за проведення оцінки транспортного засобу позивачем сплачено 500 грн. (а.с. 52-81). Також аварійним комісаром складено звіт про оцінку майна від 30.07.2012 року, яким визначено втрату ринкової вартості зазначеного автомобіля за період з 03.08.2011 року по 16.07.2012 року, яка складає 121 326 грн. 91 коп., за проведення вказаної оцінки майна позивачем сплачено 300 грн. (а.с. 82-96).

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (у редакції чинній до 20.11.2012 року) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Статтею 2 згаданого Закону (у редакції чинній до 20.11.2012 року) передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.

Стаття 3 цього ж Закону (у редакції чинній до 20.11.2012 року) передбачено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що обов'язок по доведенню обставин справи покладено на кожну із сторін, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури, оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами того, що виїмка вказаного автомобіля була проведена у ході розслідування незаконно, тому, що сам по собі вирок Сумського районного суду Сумської області від 16.03.2012 року, який набрав законної сили, не свідчить про незаконність вчиненої 04.08.2011 року виїмки, оскільки суд розглядаючи кримінальну справу до такого висновку не приходив, тоді як право на відшкодування шкоди (у тому числі моральної), завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду виникло б у ОСОБА_2 лише тоді, коли б судом було встановлено факт незаконного проведення в ході розслідування виїмки автомобіля і таке рішення (вирок) суду набрало б законної сили у встановленому порядку.

Окрім того, залишились недоведеними обставини того, що автомобіль "Мерседес-Бенз S500 4 Матіс", д.н.з. НОМЕР_1, саме внаслідок неналежного зберігання на території Управління МВС України в Сумській області зазнав будь-яких механічних пошкоджень, пошкоджень лобового скла, пошкоджень автомобіля гризунами, пошкоджень лако-фарбового покритття тощо, оскільки у ході проведення виїмки 04.08.2011 року не встановлено та докладно не описано відсутність або наявність таких пошкоджень (або інших пошкоджень) на день виїмки, також суд зважає на наявні у справі докази того, що ОСОБА_2 не мав претензій до працівників міліції ні у день огляду автомобіля на території УМВС (25.11.2011 року) ні у день повернення йому автомобіля (16.07.2012 року) та не вказував, що за час зберігання у (на) автомобілі з"явились нові механічні або інші пошкодження.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому вимоги позовної заяви необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З огляду на відхилення позовних вимог судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 131, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд-

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, прокуратури Сумської області, Управління МВС України в Сумській області (в особі УБОЗ), Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури - відмовити.

рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.