Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого-судді - Оніпко О.В.,

суддів - Шеремет А.М., Шимківа С.С.,

з участю секретаря судового засідання - Омельчук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 15 січня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 15 січня 2009 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1557 грн. 35 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 15 травня 2003 року з нього вже стягуються аліменти в користь позивачки на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи з 28 березня 2003 року.

Дане рішення суду в законній силі, ним виконується. Оскільки в нього відсутнє місце роботи, він сплачує позивачці аліменти на утримання дітей в розмірі 17 грн. щомісячно.

За період, протягом якого виконавчий лист перебуває на виконанні у відділі ДВС (з 13 червня 2007 року по 01 листопада 2008 року) сума, що підлягає сплаті за вказаний час складає 289 грн. (17 грн. х 17 міс.). Фактично ним сплачено до пред"явлення позову 648 грн., під час розгляду справи - 314 грн. 40 коп., всього 962 грн. 40 коп.. Вважає, що в нього відсутня перед позивачкою заборгованість по сплаті аліментів.

Аліментні зобов"язання у нього виникли на підставі рішення суду від 15 травня 2003 року, яке є в законній силі.

.....................................................................................................................................................

Справа 22-466 Головуюча у суді І інстанції - Остапчук А.О.

Категорія № 46.48 Доповідач - Шимків С.С.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції помилково взяв до уваги довідку відділу ДВС у Дубенському р-ніЇ від 04 листопада 2008 року, згідно якої має місце заборгованість по аліментах в сумі 1557 грн. 35 коп.. Вказана довідка не може прийматися до уваги, оскільки вона не грунтується на виконавчому документі.

Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися у судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону належним чином не виконав.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що згідно довідки відділу ДВС Дубенського міськрайонного управління юстиції № 8361 від 04 листопада 2008 року за відповідачем станом на 01 листопада 2008 року рахується заборгованість по сплаті аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей у сумі 5781 грн. 60 коп.. У зв"язку з цим, позивачка має право на стягнення неустойки в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожний день прострочки.

З таким висновком суду колегія суддів апеляційного суду погодитися у повному обсязі не може.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Дубенського міськрайонного суду від 15 травня 2003 року відповідач ОСОБА_1 зобов"язаний сплачувати у користь позивачки аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи з 28 березня 2003 року (а.с. 21). Рішення суду набрало законної сили.

На підставі даного судового рішення був виданий виконавчий лист, який знаходиться на виконанні у Дубенькому відділі ДВС з 15 травня 2007 року(а.с. 10).

Порядок стягнення аліментів визначений ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження". Зокрема, у разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд, якщо боржник не працює і не одержує доходів, стягнення звертається на майно боржника.

Розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника.

З позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що відповідач працевлаштований, отримує заробітну плату.

Державний виконавець не перевірив, чи має ОСОБА_1 місце роботи, а також не повідомляв його про зміну законодавства при визначенні розміру аліментів відповідно до правил ст. 182 СК України.

Крім того, у порушення вимог ч. 4 ст. 195 СК державний виконавець не обчислив належним чином заборгованість за аліментами. Не повідомив відповідача про наявність заборгованості, не виніс відповідної постанови та не роз"яснив боржнику право на її оскарження. Не попередив його про наслідки несплати заборгованості.

З відповідним позовом про стягнення заборгованості за аліментами позивачка не зверталася. Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Зазначені судом першої інстанції суми заборгованості з виплати аліментів, з яких судом обчислено неустойку, не відповідають даним виконавчого провадження і розрахунок пені зроблений не у відповідності до вимог ст. 196 Сімейного кодексу України.

За таким обставин, не визначивши у встановленому порядку наявність та розмір заборгованості по сплаті аліментів, у місцевого суду не було підстав стягувати з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів.

Враховуючи те, що суд першої інстанції припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 309 п. 4, ч. 1, 313-316 ЦПК України (1618-15) , на підставі ст.ст. 195, 196 СК України, ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження", колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 15 січня 2009 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за недоведеністю позовних вимог.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно. Воно може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.