Головуючий у 1-й інстанції - Бойко В.Б.

Категорія - 42 Суддя-доповідач - Білецький О.М.

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Білецького О.М.

суддів - Кононенко О.Ю., Семеній Л.І.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

та осіб, які беруть участь у справі - позивачки та її представника ОСОБА_4, відповідачів та їх представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 20 січня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа - Сумське міське громадське об'єднання "Ескулап",

про визнання права користування житловим приміщенням, вселення та виселення,

24 липня 2007 року ОСОБА_3. звернулась до суду з позовом.

Уточнивши вимоги, просила визнати за нею та її малолітнім сином ОСОБА_6, 2006 року народження, право користування реконструйованим житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 і вселити її з дитиною в зазначене житлове приміщення та виселити з нього без надання іншого житла ОСОБА_1

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 20 січня 2009 року позовні вимоги задоволено.

ОСОБА_3. та її малолітнього сина ОСОБА_6 вселено до квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 виселено із вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_1, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог або направити справу на новий розгляд.

Вважають, що позивачка втратила право на користування спірним житлом, а ОСОБА_1 вселився до квартири та проживає у ній на законних підставах, а тому не підлягає виселенню.

Заслухавши пояснення і заперечення сторін, дослідивши матеріали справи і перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено, розташований на першому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1, гуртожиток був об'єктом комунальної власності і перебував на балансі Сумської міської дитячої лікарні.

Працюючи лікарем в цьому медичному закладі, відповідач ОСОБА_2. (на той час вона мала прізвище "ОСОБА_7") та її малолітня дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ордеру на житлову площу від 28 березня 1997 року вселились в кімнату НОМЕР_1 вказаного гуртожитку площею 14,4 кв.м, прописались постійно 25 квітня 1997 року і проживали однією сім'єю.

Сумське міське громадське об'єднання "Ескулап" зареєстровано 1 лютого 2002 року, як неприбуткова організація кімнатонаймачів гуртожитку по АДРЕСА_1, що створена для задоволення та захисту їх інтересів по наданню необхідного рівня послуг і забезпечення нагляду за належним утриманням житлового фонду. Відповідач ОСОБА_2. обрана заступником голови правління цього об'єднання.

За договором купівлі-продажу від 03 червня 2002 року СМГО "Ескулап" придбало в Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради зазначений гуртожиток площею 413,7 кв.м, який розташований на першому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради №30 від 13 січня 2004 року гуртожитку надано статус житлового будинку для проживання малих сімей.

У 2002 році в зв'язку з періодичною відсутністю в гуртожитку електроенергії та комунальних послуг, що створювало труднощі у навчанні, позивачка зі згоди матері переїхала до свого батька в село Білка Тростянецького району Сумської області де проживала до закінчення школи у 2004 році.

Протягом вересня 2004 року - травня 2005 року позивачка навчалась в СПТУ №1 м.Суми і у цей період знову проживала з матір'ю у м.Суми в спірному житлі. У паспорті позивачки, отриманому 06 квітня 2005 року, тобто вже після досягнення повноліття, адресою її постійної реєстрації також було зазначено вищевказане житлове приміщення.

Зареєструвавши 09 липня 2005 року шлюб з ОСОБА_9 позивачка змінила прізвище на "ОСОБА_9" та стала проживати разом зі своїм чоловіком у його батьків по АДРЕСА_2. Від шлюбу має сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2

16 липня 2005 року відповідач ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_1. та змінила прізвище на "ОСОБА_1".

Після реєстрації відповідачами шлюбу ОСОБА_1 зі згоди своєї дружини та голови СМГО "Ескулап" вселився у кімнату НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 і був зареєстрований за цією адресою 19 жовтня 2005 року.

Рішенням Сумського міськвиконкому від 28 листопада 2006 року №611 об'єднанню "Ескулап" надано дозвіл на проведення реконструкції гуртожитку під житлові квартири з прибудовою балконів.

12 лютого 2007 року об'єднання "Ескулап" уклало зі своїми членами - наймачами квартир договір №2 про часткову участь у будівництві, відповідно до умов якого останні зобов'язались за власні кошти реконструювати житло у строки погоджені з будівельною фірмою.

Згідно з актом від 22 липня 2008 року №173 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, зареєстрованим Інспекцією ДАБК у Сумській області, реконструйований під житлові квартири з прибудовою балконів першого поверху гуртожиток прийнятий в експлуатацію. Власником реконструйованих квартир, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС №109000 від 29 жовтня 2008 року, залишається СМГО "Ескулап".

Після проведеної реконструкції та розподілу приміщень, спірна квартира на даний час має адресу: АДРЕСА_1 і складається з двох коридорів та двох кімнат, в одній з яких обладнана кухня.

Вказані факти вірно встановлено судом на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, які маються в матеріалах справи та на які суд послався у рішенні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач на законних підставах, як член сім'ї своєї матері, набула права користування кімнатою в гуртожитку, будучи неповнолітньою зберігала за собою таке право на час тимчасової вимушеної відсутності і повернувшись у 2004 році та проживаючи в спірному житлі після зміни його статусу вона, як колишній член сім'ї наймача, зберігає право на користування квартирою та вправі вселити в це жиле приміщення свого малолітнього сина без згоди наймача і власника.

Встановивши, що ОСОБА_2. у позивачки відібрано ключі та створюються перешкоди у проживанні, суд правомірно вселив її та малолітнього сина у квартиру.

В цій частині рішення суду відповідає вимогам ч.4 ст. 29 ЦК України, ст.160 СК України і ст. 64, 128- 130, ч.1 ст. 161 ЖК України. .

Згідно з ч.1 ст. 161 ЖК України та ч.1 ст. 817 ЦК України, наймач- ОСОБА_2. вправі була вселити в займане жиле приміщення свого чоловіка для постійного проживання лише з дотриманням встановленого порядку: за письмовою згодою осіб, які проживають разом з нею та власника житла.

Оскільки згоди позивачки, як колишнього члена сім'ї наймача, на таке вселення і проживання ОСОБА_1 не було, суд правильно вказав, що цей відповідач вселився з порушенням встановленого законодавством порядку і не набув права користування вказаною квартирою, а тому підлягає виселенню на підставах визначених ч.3 ст. 116 ЖК України без надання іншого житла.

Доводи відповідачів про втрату позивачкою права користування квартирою внаслідок тривалого непроживання не заслуговують на увагу, оскільки визнати особу такою, що втратила право на користування житлом вправі лише суд, однак ні власник житлового приміщення, ні наймач квартири у встановленому порядку з таким позовом до суду не звернулись, обставини її не проживання не досліджувались та відповідне рішення не ухвалювалось.

Неприйняття позивачем участі у витратах на реконструкцію належного об'єднанню "Ескулап" житла не є доказом втрати права користування на спірне житлове приміщення.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених висновків також не спростовують.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому не вбачається підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м.Суми від 20 січня 2009 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.