Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., при секретарі Чупак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

В липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся у Голосіївський районний суд міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, при цьому пояснив наступне.

16.03.2012 року ОСОБА_2 навмисно пошкодив автомобіль позивача. За фактом пошкодження автомобіля за заявою позивача була проведена перевірка та було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи оскільки сума завданого матеріального збитку не достатня для порушення кримінальної справи. Позивач вважає, що завдані йому збитки повинні бути відшкодовані відповідачем а також повинна бути відшкодована моральна шкода, у зв'язку з цим просить суд стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду, моральну шкоду та понесенні витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі посилаючись при цьому на обставини викладені в позовній заяві та додані до неї докази.

Представник відповідача та відповідач заперечували проти задоволення позову посилаючись на те що ушкодження автомобіля трапилось в результаті побиття позивачем відповідача.

Вислухавши пояснення сторін, що з'явились в судове засідання, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновків про необхідність задовольнити позовні вимоги частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.03 2012 року сталась подія в наслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача, що також вбачається з матеріалів справи, а саме Постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 22.03.2012 року (а.с.32).

Суд встановив, що відповідно до рахунку-фактури №БА-0005236 від 19 березня 2012 року(а.с.5) позивачем були понесенні витрати на ремонт автомобіля у розмірі 3224,40 грн.

Як вбачається з пояснень позивача, відповідач переходив у невстановленому місці дорогу і на зауваження позивача, який керував автомобілем в цей час, відповідач відреагував шляхом нанесення пошкодження автомобілю ногою. Після чого позивач зупинив керування транспортним засобом та затримав відповідача і особисто викликав міліцію.

В ході судового розгляду був допитаний свідок - ОСОБА_3, яка пояснила наступне, що на момент коли відбулась подія вона знаходилась в автомобілі позивача, і бачила що невідома їй особа переходила у невстановленому місці дорогу, на що водій автомобіля - позивач зробив зауваження, а відповідач у відповідь наніс удар ногою по автомобілю, після чого позивач затримав його до приїзду міліції яку сам і викликав.

Дані обставини також вбачаються з Постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 22.03.2012 року (а.с.32).

В той же час, суд зазначає що заперечення відповідача логічно не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки відповідач стверджує, що переходив дорогу у встановленому місці, проте пояснити яким чином опинився на тій проїздній частині де перехід дороги заборонене не зміг.

Характер пошкодження автомобіля, як вбачається із доданих фотоматеріалів, свідчить саме про те що автомобілю було нанесено удар. Відповідач дає суперечливі пояснення до яких суд ставиться критично, зокрема відповідач стверджує що ушкодження автомобіля сталось у результаті його побиття після зупинки автомобіля, і в той же час зазначає, що ушкодження автомобіля трапились в результаті наїзду на нього позивачем. Такі заперечення відповідача суд вважає логічно неузгодженими.

Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача стосовно суми відшкодування завданого збитку, оскільки інших доказів на спростування суми представлено не було, і не доведено зворотного. Приймаючи рішення суд виходить із наявних в матеріалах справи доказів. Відповідач не скористався своїм правом на спростування доводів позивача та не представив належних та допустимих доказів того що сума завданих збитків може бути меншою.

Згідно з ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

В той же час, суд приходить до висновку, що не знайшли свого підтвердження докази судових витрат на правову допомогу. Розписка адвоката про отримання грошових коштів у сумі 4000,00 гривень не є допустимим і належним фінансово-господарським документом, що підтверджує сплату коштів самозайнятій особі адвокату.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то суд приходить що висновку що вона підлягає стягненню але в меншому розмірі ніж заявлено позивачем.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Суд, беручи до уваги вимоги розумності і справедливості, а також ту обставину, що переконливих доказів того, що моральна шкода заподіяна саме у розмірі 10 000 гривень не представлено, приходить до висновку про необхідність відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 гривень, частково задовольняючи позов.

Згідно зі ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, приймаючи до уваги, що із досліджених судом доказів та встановлених обставин, в межах заявлених позивачем вимог, суд вбачає законні підстави для задоволення позовних вимог Позивача частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 58, 60, 208- 209, 212- 215, 223, 256- 259, 294- 296 ЦПК України, суд, -

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, паспорт МЕ НОМЕР_5 виданий Голосіївським РУ ГУ МВС України 03.11.2005, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6, гурт, паспорт АН НОМЕР_6 виданий Тернівським РВ Криворізького МУ УМВС 21.07.2006 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 - 3224 грв.40 коп. (три тисячі двісті двадцять чотири гривні 40 коп.) відшкодування заподіяної майнової шкоди автомобілю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, паспорт МЕ НОМЕР_5 виданий Голосіївським РУ ГУ МВС України 03.11.2005, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6, гурт, паспорт АН НОМЕР_6 виданий Тернівським РВ Криворізького МУ УМВС 21.07.2006 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 - 2000 (дві тисячі) гривень відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, паспорт МЕ НОМЕР_5 виданий Голосіївським РУ ГУ МВС України 03.11.2005, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6, гурт, паспорт АН НОМЕР_6 виданий Тернівським РВ Криворізького МУ УМВС 21.07.2006 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 - 132 гривні 24 копійки судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.