Головуючий у 1 інстанції - Грушицький А.І.

Категорія - 51 Доповідач - Осіпук В.В.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого Завидовської-Марчук О.Г.

суддів Данилюк В.А., Осіпука В.В.

при секретарі Дуткіній Ж.П.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДПА у Волинській області, ДП "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Волинської області" про зміну формулювання причини звільнення з роботи, за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової адміністрації у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду від 3 грудня 2008 року,

В листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд до ДПА у Волинській області із зазначеним позовом. Покликався на ті обставини, що наказом голови ДПА у Волинській області №158-о від 9 квітня 2008 року його було призначено на посаду начальника ДП "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Волинської області" та 10 квітня 2008 року укладено відповідний річний контракт. Дане підприємство потребувало термінових заходів для покращення його діяльності, у зв'язку з цим ним було запропоновано роботодавцеві ряд пропозицій, які відповідачем розглядались тривалий час і не отримували належного реагування. За таких обставин він тричі подавав заяви про звільнення із займаної посади за власним бажанням, однак лише одна із них від 1 жовтня 2008 року була зареєстрована роботодавцем і залишена ним без відповіді.

Крім того зазначав, що за розпорядженням голови ДПА у Волинській області 13 жовтня 2008 року проводилось засідання балансової комісії ДПА області щодо розгляду результатів діяльності ДП "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Волинської області". 15 жовтня 2008 року головою ДПА у Волинській області було видано наказ про звільнення його з роботи за невиконання обов'язків, передбачених контрактом, згідно п.8 ст. 36 КЗпП України та п.5.3 розділу 5 контракту.

Вважаючи такі дії роботодавця неправомірними, позивач просив зобов'язати відповідача змінити формулювання звільнення та стягнути в його користь середній заробіток за час затримки розрахунку і понесені судові витрати.

3 грудня 2008 року ухвалою суду, за заявою позивача, його вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку залишено без розгляду.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 3 грудня 2008 року позов задоволено. Визнано неправильним формулювання причини звільнення та скасовано запис №26 в трудовій книжці ОСОБА_1 Змінено формулювання причини звільнення позивача із "за невиконання обов'язків, передбачених контрактом, згідно п.8 ст. 36 КЗпП України та п.5.3 розділу 5 укладеного контракту від 10.04.2008 року" на "за власним бажанням згідно ст. 39 КЗпП України" і стягнуто в його користь з відповідача 7 грн. 50 коп. понесених судових витрат та в доход держави 8 грн. 50 коп. судового збору.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідач ДПА у Волинській області просить його скасувати як незаконне, прийняте судом без повного з'ясування всіх обставин справи, із невідповідністю висновків зроблених судом цим обставинам, і порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у позові.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Встановлено, що 10 квітня 2008 року ДПА у Волинській області було видано наказ №158-о про призначення позивача ОСОБА_1 начальником державного підприємства "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Волинської області" та укладено з ним відповідний контракт терміном дії з 10.04.2008 року до 10.04.2009 року (а.с. 5-11).

Крім того встановлено, що 1 жовтня 2008 року позивач подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням (а.с 50). Після чого, за розпорядженням ДПА у Волинській області від 7 жовтня 2008 року, 13 жовтня 2008 року було проведено засідання балансової комісії підприємства, на якому прийнято рішення про проведення повторного засідання комісії 15 жовтня 2008 року для заслуховування начальника ДП "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Волинської області" ОСОБА_1 щодо виплати заробітної плати, розрахунків із бюджетними, цільовими фондами, а також виплати компенсації за зв'язок та енергоносії на реєстраційний рахунок державної податкової адміністрації у Волинській області (а.с.31-32).

15 жовтня 2008 року наказом №357-о голови ДПА у Волинській області позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи, за невиконання ним обов'язків, передбачених контрактом, згідно п.8 ст. 36 КЗпП України та п.5.3 розділу 5 укладеного з ним контракту від 10 квітня 2008 року (а.с. 20-21).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання неправильності причини його звільнення та скасування відповідного запису у трудовій книжці, суд першої інстанції правомірно керувався положеннями ст.ст. 21, 141, 147 ч.1, 149 КЗпП України, оскільки звільнення працівника з ініціативи роботодавця, в тому числі з підстав, зазначених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, а саме за п.8 ст.36 зазначеного Кодексу, провадиться лише за наявності визначених цими нормами закону умов і з додержанням встановлених ними гарантій права на працю та встановлених обмежень на звільнення і порядку його проведення, що не було дотримано відповідачем.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що формулювання причини звільнення позивача роботодавцем не відповідає чинному законодавству та врахувавши ті обставини, що вимоги про поновлення на роботі позивач не ставив і є його заява про звільнення з роботи за власним бажанням, цілком підставно, з дотриманням вимог ст.ст. 39, 235 ч.3 КЗпП України, ухвалив рішення про зміну формулювання причини звільнення.

Отже, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на його законність.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової адміністрації у Волинській області відхилити, рішення Луцького міськрайонного суду від 3 грудня 2008 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.