22ц-168/09 Про зміну дати звільнення з роботи та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - 27.01.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка" про зміну дати звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, стягнення інфляційних коштів за користування пайовим внеском, відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Житомирської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка" на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2008 року -

В січні 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним позовом до Житомирської спілки споживчих товариств "Облспоживспілка", в якому просила поновити строк звернення до суду, зобов'язати відповідача внести зміни в трудову книжку щодо дати звільнення її з посади директора підпри-

Справа № 22 ц - 168 Головуючий у суді 1 ін ст. Кузьменко В.В.

Категорія 50 Суддя - доповідач Кашапова Л.М.

ємства облспоживспілки "Новоград- Волинська міжрайонна торгівельно-збутова база" з 03.01.2007 року на 05.04.2007 року; стягнути з відповідача 2705грн. пайового внеску, 3297грн. 16коп. середнього заробітку за чотиримісячну затримку виплати розрахункових коштів, 10000грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її трудових прав та витрати на правову допомогу в сумі 100грн.

Посилалась на те, що постановою правління Житомирської облспоживспілки від 12.12.2006 року №373 її було звільнено з роботи з 03.01.2007 року в зв'язку із закінченням строку трудового договору. Звільнення вважає незаконним, оскільки в період з 28.12.2006 року по

04.04.2007 року перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні,

видані їй листки про тимчасову непрацездатність оплачені.

В липні 2008 року ОСОБА_1 подала до суду додаткову позовну заяву, в якій разом з попередніми позовними вимогами просила поновити її на посаді директора підприємства облспоживспілки "Новоград-Волинська міжрайонна заготівельно-збутова база", скасувавши постанову облспоживспілки №373 від 12.12.2006 року про звільнення її з роботи, стягнути з відповідача інфляційні кошти за період з 05.07.2007 року по

06.06.2008 року за користування пайовим внеском в сумі 842грн. 60коп. та

витрати за надання правової допомоги в сумі 600грн.

В жовтні 2008 року ОСОБА_1 подала заяву про відмову від позову в частині вимог щодо поновлення на роботі, стягнення пайового внеску в сумі 2705грн. Протокольною ухвалою суду прийнято часткову відмову від позову та провадження по справі в цій частині закрито.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 30 жовтня 2008 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Житомирську обласну спілку споживчих товариств "Облспоживспілка" внести зміни в трудову книжку ОСОБА_1, змінивши термін звільнення з посади директора підприємства "Новоград-Волинська міжрайонна заготівельно-збутова база" з 03.01.2007 року на 05.04.2007 року.

Стягнуто з Житомирської обласної спілки споживчих товариств на користь ОСОБА_1 2885грн. середнього заробітку у зв'язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні та затримку видачі трудової книжки, 600грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, 730грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Житомирської обласної спілки споживчих товариств на користь держави судовий збір в сумі 59грн. 50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30грн.

В задоволенні позову про стягнення 842грн. 60коп.3а користування пайовим внеском в сумі 2705грн. відмовлено.

В апеляційній скарзі Житомирська обласна спілка споживчих товариств "Облспоживспілка" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному об'ємі, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми процесуального

та матеріального закону, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом не було взято до уваги, що права позивачки при її звільнені не були порушені, а тому відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди;, і що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по справі, не визнав, що причини пропуску позивачкою строку звернення до суду були поважними.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи організації.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала директором підприємства облспоживспілки "Новоград-Волинська міжрайонна заготівельно-збутова база" за трудовим контрактом строк дії якого закінчувався 03.01.2007 року.

Постановою правління облспоживспілки від 12.12.2006 року №373 позивачку було звільнено з роботи з 03.01.2007 року в зв'язку з закінченням строку трудового договору.

В період з 28.12.2006 року по 04.04.2007 року позивачка перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, надані нею листки тимчасової непрацездатності оплачені, що відповідач не оспорює.

За даних обставин суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що позивачку було звільнено з роботи в період її тимчасової непрацездатності і відповідач ухилився від обов'язку внесення змін в постанову про звільнення позивачки з роботи у відповідності з дійсними обставинами справи, викликаними хворобою позивачки, а тому слід зобов'язати відповідача внести зміни в трудову книжку ОСОБА_1 щодо дати звільнення.

Обгрунтованим є і висновок суду про те, що діями відповідача щодо незаконності звільнення позивачки з роботи завдано моральної шкоди її трудовим правам і інтересам, а тому завдана шкода підлягає відшкодуванню в сумі 730грн. Розмір відшкодування моральної шкоди визначено з врахуванням характеру її заподіяння, тривалості моральних страждань та необхідності відновлення попереднього психічного стану позивачки, яка являється людиною похилого віку І тривалий час пропрацювала в системі облспоживспілки.

Посилання в апеляційній скарзі на необхідність застосування судом ч.4 ст. 267 ЦК України є необгрунтованим, оскільки спір між сторонами виник з трудових, а не цивільних правовідносин.

З врахуванням вищенаведеного та того факту, що апеляційна скарга не містить посилань не неправильність висновків суду щодо стягнення витрат на юридичну допомогу та порушення норм процесуального закону при розгляді

справи, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду в частині задоволення вимог про зобов'язання вчинити дії щодо зміни дати звільнення позивачки з роботи, відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу не вбачається.

Однак, при вирішенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку виплати розрахункових коштів з відповідача, не були доведені обставини, що мають суттєве значення для справи, які суд вважав встановленими.

Згідно вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу (1618-15) , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.11.4, 5 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, та коли суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка працювала на посаді директора підприємства "Новоград-Волинська міжрайонна заготівельно-збутова база" на підставі трудового контракту від 04.11.2004 року строком дії з 04.01.2005 року по 03.01.2006 року, що був продовжений на підставі додаткової угоди від 04.11.2005 року строком дії з 04.01.2006 року по 03.01.2007 року, у відповідності з п.3.1 якого за виконання обов'язків керівника, передбачених Статутом Підприємства, йому виплачується заробітна плата за кошти Підприємства, і згідно п.4.5 Статуту підприємства облспоживспілка не відповідає за зобов'язаннями підприємства, а підприємство не відповідає за зобов'язаннями облспоживспілки.

Вказані обставини підтверджуються також довідками про заробітну плату позивачки, які видані Новоград-Волинською міжрайонною заготівельно-збутовою базою Житомирської облспоживспілки.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд, постановляючи рішення в частині стягнення середнього заробітку за затримку виплати розрахункових коштів з Житомирської облспоживспілки, фактично вирішив питання про права і обов'язки підприємства облспоживспілки "Новоград-Волинська заготівельно-збутова база", яке має власний баланс, самостійно здійснює фінансово-господарську діяльність на правах юридичної особи.

З врахуванням вищенаведеного рішення суду в частині стягнення з облспоживспілки на користь позивачки 2885грн. середнього заробітку за несвоєчасну виплату розрахункових коштів підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід більш повно з'ясувати обставини справи, уточнити правові підстави заявлених позовних вимог щодо виплати середнього заробітку (за затримку виплати розрахункових коштів чи затримку видачі трудової книжки), вирішити питання про необхідність притягнення до

участі в справі підприємства обспоживспілки "Новоград-Волинська заготівельно-збутова база", дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам і запереченням сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 311, 317 ЦПК України, колегія суддів -

Апеляційну скаргу Житомирської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка" задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2008 року скасувати в частині стягнення з Житомирської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка" середнього заробітку за несвоєчасну виплату розрахункових коштів в сумі 2885грн., а справу в цій частині направити на новий розгляд в той же суд іншим суддею.

В решті рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили. :none;text-autospace:none''З врахуванням вищенаведеного рішення суду в частині стягнення з облспоживспілки на користь позивачки 2885грн. середнього заробітку за несвоєчасну виплату розрахункових коштів підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 311, 317 ЦПК України, колегія суддів -

В решті рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.