815/6461/15 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 07.08.2018 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеції-Одеса" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у складі колегії суддів Семенюк Г.В., Потапчук В.О., Жук С.І. у справі №815/6461/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеції-Одеса" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеції-Одеса" (далі по тексту - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - митний орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610147/2 від 4 вересня 2015 року та стягнути з Державного бюджету на його користь 64144,56 грн в рахунок повернення надмірно сплаченого мита.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірне рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року позов задоволено частково, рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610147/2 від 4 вересня 2015 року скасовано, в решті позову - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову - про відмову у задоволенні позову.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

Суд апеляційної інстанції висновувався з протиправного ненадання Товариством додатково запитаних митним органом документів, що виключило можливість перевірки митним органом числових значень складових митної вартості товару.

У квітні 2016 року позивачем подана касаційна скарга на судове рішення суду апеляційної інстанції, 28 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Цуркан М.І.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №815/6461/15 з суду першої інстанції.

1 лютого 2018 року справу №815/6461/15 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме положень статей 49, 51, 54, 57, 254 Митного кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов. Зазначає, що судом апеляційної інстанції надано неправильну правову оцінку обставин справи, а рішення цього суду не ґрунтується на встановлених у справі обставинах, тому є незаконним.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

3 вересня 2015 року Товариством до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів, заявлених в митній декларації від 3 вересня 2015 року року №500060001/2015/016366 надано: зовнішньоекономічний договір (контракт) №WIN/DPICERY1 від 13 травня 2015 року; специфікація №1 до контракту №WIN/DPICERY1 від 13 травня 2015 року; комерційний інвойс від 25 травня 2015 року №WTC/09/2015-2016; платіжне доручення №1 від 18 травня 2015 року; платіжне доручення №7 від 27 серпня 2015 року; копія митної декларації країни відправлення №1702617 від 10 липня 2015 року.

Не погодившись із визначеною декларантом митною вартістю товару, митний орган витребував додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Товариство додатково надало: прайс-лист виробника товару №б/н, цінову довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати від 04 вересня 2015 року №СИО-а №000598 та повідомлено про неможливість подання інших витребуваних документів.

На основі наявної в митного органу інформації про відмінну (більшу) митну вартість ідентичного товару, прийнято спірне рішення, яким заявлену Товариством митну вартість скориговано в бік збільшення.

Підставою для прийняття спірного рішення стали розбіжності в поданих до митного оформлення документах: різна вартість поставки за контрактом та за інвойсом від 25 травня 2015 року, різні суми передплати за інвойсом та платіжними дорученнями №1, №7, невідповідність даних щодо ваги товару у поданих митному органу документах, відсутність перекладу експортної декларації на українську мову.

Надаючи правову оцінку вказаним розбіжностям, суд першої інстанції встановив, що відповідно до умов поставки за контрактом та специфікацією до нього, у разі недопоставки товару продавцем відповідні суми повертаються на рахунок покупця.

Матеріалами справи підтверджено, що до митного оформлення було заявлено (надійшло до позивача за контрактом) лише 13,5 метричних тонн перцю чілі першого сорту, що на 500 кг менше обумовленого контрактом обсягу товару (14 метричних тонн). В результаті продавцем надано інший інвойс на суму, яка відповідала фактичному обсягу поставленої продукції, в той час як передплата здійснена позивачем у повній сумі за контрактом та специфікацією. Решта суми передплати - 470 долл.США (за частину товару, що не надійшов на адресу Товариства) повернута позивачу.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, а також що запитані додаткові документи не є необхідними для перевірки заявленої митної вартості, а поданий пакет документів є достатнім. Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції висновувався з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суд першої інстанції висновувався з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів. Водночас, суд апеляційної інстанції вирішив справу, виходячи із повноважень митного органу на запит додаткових документів, при цьому в оскарженому рішення відсутні жодні обґрунтування щодо правомірності витребування митним органом додаткових документів та наявності в нього обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної позивачем митної вартості.

Суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову у той час, як встановлені у справі обставини дають підстави для висновку про повноту та достовірність поданих позивачем документів на підтвердження заявленої митної вартості товару. Оскільки суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, постанова цього суду підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеції-Одеса" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі 815/6461/15 скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі 815/6461/15 залишити в силі.