Київський районний суд м. Сімферополя

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Жолуденко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, третя особа - Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання членом сім'ї попереднього власника житлового приміщення та про визнання права користування житловим приміщенням, третя особа - Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради,

ОСОБА_1 в жовтні 2012 року звернулась до суду з позовом, за яким просила усунути їй перешкоди в користуванні власністю, шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_2 та неповнолітніх дітей останньої ОСОБА_4, ОСОБА_5 з будинком АДРЕСА_1.

Позов мотивований тим, що спірний будинок на праві власності належить позивачу, проте користуватись ним вона не може, оскільки в ньому без належних на те підстав проживають відповідачі, які не бажають звільнити житло.

Провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_3 ухвалою суду закрито, у зв'язку з її смертю.

Разом з тим, ОСОБА_2 заявила зустрічний позов до ОСОБА_1, за яким просила визнати її членом сім'ї попереднього власника будинку ОСОБА_6, та визнати за нею право користування (проживання) житловим приміщенням за вказаною адресою.

Свої вимоги ОСОБА_2, мотивувала тим, що попередній власник спірного будинку ОСОБА_6 з 1996 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з її матір'ю ОСОБА_7, у 2005 році за згодою власника вона разом з чоловіком та дітьми вселились в будинок, після смерті матері разом з сім'єю залишилась проживати з ОСОБА_6 і здійснювала його догляд до самої смерті, несла витрати на утримання домоволодіння, за рахунок коштів її сім'ї було проведена певна розбудова домоволодіння, понесла витрати на поховання ОСОБА_6, тощо, тобто фактично була членом сім'ї власника будинку і вважає, що не втратила права користування житлом у зв'язку зі зміною власника.

ОСОБА_1 в судовому засіданні на вимогах позову наполягала, і пояснила, що понад два роки не може користуватись належним їй домоволодінням, через те, що відповідачі відмовляють його звільнити, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити за необґрунтованістю.

Представники позивача ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтримали вимоги позову, пославшись на положення законодавства щодо прав власника майна, зустрічний позов вважали таким, що не заснований на законі.

ОСОБА_2 вимоги позову не визнала і пояснила, що не перешкоджає ОСОБА_1 в користуванні власністю, остання сама не бажає вселитись в спірний будинок, разом з тим той факт, що ОСОБА_1 набуло права власності на домоволодіння не позбавляє права членів сім'ї попереднього власника користуватись житлом, а тому на вимогах свого позову наполягала.

Представник відповідача ОСОБА_10 в підтримку доводів свого довірителя послався на вимоги законодавства, що регламентують права члена сім'ї власника житла, на підставі яких просив задовольнити зустрічний позов і відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1.

Судом встановлено таке.

ОСОБА_1, згідно з витягом про державну реєстрацію прав, належить на праві приватної спільної часткової власності 40/100 житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право на спадщину (реєстр №1-2996 від 06.10.2012р.) виданого Третьою сімферопольською державною нотаріальною конторою.

Зі свідоцтва про право на спадщину вбачається, що право власності на вказану нерухомість ОСОБА_1 набула в порядку спадкування за законом після її батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Відповідно до пояснень сторін, у вказаному будинку з 2005 року проживає відповідач ОСОБА_11 разом зі своїми дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

За домовою книгою, ОСОБА_11 разом з дітьми зареєстрована за адресою спірного житла з 01.06.2010 року.

Дана реєстрація відбулась за згодою ОСОБА_6, що оформлена 18.05.2010 року наторіально.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України). Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України.)

Відповідно до ст. ст. 379, 382 ЦК України, об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло -житловий будинок, садиба, квартира.

Однією із підстав припинення права власності згідно зі ст. 346 ЦК України є смерть власника майна.

Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Статтею 156 ч.4 ЖК України передбачено збереження права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

При цьому, застосувати до спору вимоги ст. 64 ЖК України не можна, тому що члени сім'ї власника будинку не можуть користуватися тими ж правами, які надаються членам сім'ї наймача житла.

Отже, виникнення прав членів сім'ї власника будинку на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Разом з тим, статтею 64 ЖК України встановлено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Обставини ведення спільного господарства були предметом судового розгляду позову ОСОБА_11 до ОСОБА_1 про усунення від права спадкування та визнання права на спадкування і не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, на що вказує рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 10.07.2012 року, що залишене без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 10.09.2012 року.

Доказів того, що відповідачі наділені житловим сервітутом, тобто набули самостійного права на житло з підстав, передбачених законом (найм, оренда, застереження в заповіті, тощо) суду не надано.

За таких обставин та вимог закону, суд приходить до висновку, що ОСОБА_11 разом з членами своєї сім'ї проживали в спірному житлі на правах тимчасових мешканців, зі зміною власника будинку втратили право користування житлом і на даний час займають житлове приміщенні без відповідної на те правової підстави, тобто самоправно.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Зокрема, згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 116 ч.3 ЖК України, особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Отже, ОСОБА_1, як власник, на усунення перешкод в користуванні власністю вправі вимагати виселення відповідачів з належного їй житла, а тому вимоги її позову підлягають задоволенню.

Напроти, наведене дає суду підстави прийти до висновку про необґрунтованість зустрічного позову, а тому за цих підстав в задоволенні вимог ОСОБА_11 слід відмовити.

За такого рішення, судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду відповідно до ст. 88 ЦПК України мають бути компенсовані йому відповідачем.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, ЦПК України (1618-15) , суд

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні власністю, шляхом виселення ОСОБА_2 разом з її неповнолітніми дітьми ОСОБА_4, 2001 р.н., та ОСОБА_5, 2003 р.н., із будинку АДРЕСА_1, без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 107 грн. 30 коп. на відшкодування судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання членом сім'ї попереднього власника житлового приміщення та про визнання права користування житловим приміщенням відмовити.

рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.