824/591/17-а Про скасування податкових повідомлень - рішень про збільшення податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, та про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування - 07.08.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року у складі судді Брезіної Т.М. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року у складі колегії суддів Мельник-Томенко Ж.М., Сторчака В.Ю., Ватаманюка Р.В. у справі № 824/591/17-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

15 серпня 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 08 серпня 2017 року №0002661304 про збільшення податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у сумі 20971 грн. 29 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 5242 грн. 82 коп., рішення від 08 серпня 2017 року №0002771304 про застосування штрафу в розмірі 170 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 серпня 2017 року №Ф0002761304 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в розмірі 46338,31 грн., рішення від 08 серпня 2017 року №0002751304 про застосування штрафу в сумі 6950 грн.75 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

08 грудня 2017 року постановою Чернівецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою від 06 квітня 2018 року Вінницького апеляційного адміністративного суду адміністративний позов задоволений повністю, внаслідок чого визнані протиправними та скасовані податкове повідомлення - рішення, рішення, вимога податкового органу від 08 серпня 2017 року №0002661304, яким визначено податок на доходи фізичних осіб 20971, 29 грн та штрафні санкції 5242,82 грн., №0002771304 про застосування штрафу в розмірі 170 грн, №Ф0002761304 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в розмірі 46338,31 грн, №0002751304 про застосування штрафу в сумі 6950,75 грн, з мотивів недоведеності податковим органом правопорушень покладених в основу прийняття актів індивідуальної дії.

10 травня 2018 року відповідачем подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалите нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Доводами касаційної скарги податковий орган визначає ненадання судами попередніх інстанцій належної правової оцінки доказам, зібраним податковим органом та порушення норм матеріального права, що полягають у неправильному їх застосуванні.

08 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду, після усунення недоліків касаційної скарги на виконання ухвали цього суду від 11 травня 2018 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано справу № 824/591/17-а з Чернівецького окружного адміністративного суду.

19 червня 2018 року справа №824/591/17-а надійшла до Верховного Суду.

Відзив від позивача на касаційну скаргу відповідача до Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що у липні 2017 року податковим органом проведено документальну позапланову перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2014 року по 29 грудня 2016 року, результати якої викладені в акті від 19 липня 2017 року №83/24-13-13-04-27/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 08 серпня 2017 року на підставі акта перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення, два рішення та сформована Вимога про сплату податкового боргу (недоїмки) за наслідками прийняття цих рішень.

Податковим повідомленням - рішенням №0002661304, прийнятим згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 26214,11 грн, яка включає податкові зобов'язання в сумі 20971,29 грн за порушення пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 5242,82 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Рішенням №0002771304 застосований штраф за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , у сумі 170 грн., без конкретного визначення цим рішенням правопорушення, за яке застосований штраф, із відтворенням форми рішення затвердженого додатком 16 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Правовою підставою застосування штрафу наведено порушення пункту 4 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-6, на підставі пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону.

Рішенням №0002751304 "Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску" до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 6950 грн. 75 коп. на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, за порушення правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, внаслідок чого позивачу донараховано 46338 грн. 31 коп.

Вимогою про сплату боргу №Ф-0002761304 сформованої відповідно до статті 25 Закону № 2464, визначена сума боргу (недоїмка), яка підлягає сплаті позивачем у розмірі 46338 грн. 31 коп.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 31 серпня 2007 року по 29 грудня 2016 року як фізична особа-підприємець, здійснювала наступні види діяльності: за КВЕД 96.09 - "Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у."; за КВЕД 68.20 основний вид діяльності - "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна".

За податковою декларацією про її майновий стан і доходи позивача за 4 квартал 2014 року, загальна сума річного оподаткованого доходу склала 23096 гривень від надання в оренду нерухомого майна.

Позивачем як продавцем 25 лютого 2015 року укладено та виконано договір з ДП "Путильське лісове господарство", за наслідками цієї угоди позивачем отримано 135539 грн. 08 коп. та сплачений податок на дохід фізичних осіб в сумі 7435,85 грн. Звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску поданого позивачем до податкового органу за 2014 рік, визначена сума заявленого доходу 23095,98 грн. та сума нарахованого єдиного внеску за ставкою 34,7% в сумі 8014,32 грн.

При визначені доходу за 2014 рік податковим органом здійснено донарахування податку та збору саме за цією господарською операцією, внаслідок заниження оподаткованого (чистого доходу) на 133539 грн. 85 коп.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 пункту 41.1 статті 41, підпункту 21.1.4 пункту 21.1 статті 21, пунктів 172.4, 172.5 статті 172, пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України та фактичних обставинах справи, встановлених на підставі звітів про кредитові операції по рахунку позивача, надходження коштів за приміщення котельні, звітів форми 1-ДФ контрагента позивача, яким задекларовано суму в розмірі 130000 грн. як дохід виплачений самозайнятій особі, виконання договору купівлі-продажу та реєстрація придбаного майна, встановлення факту продажу позивачем власного нерухомого майна.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про помилковість висновків податкового органу стосовно отримання позивачем, як самозайнятою особою суми доходу, від здійснення діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб-підприємцем та на який нараховується єдиний внесок за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2014 року в частині 130000 гривень.

Доводи податкового органу про те, що зарахування коштів на рахунок відкритий для здійснення підприємницької діяльності є єдиним та достатнім доказом отримання фізичною особою-підприємцем доходу від провадження господарської діяльності є неприйнятним, з огляду на сукупність обставин встановлених судами попередніх інстанцій та доведених матеріалами справи.

Відтак, підстави для визначення податку на доходи, єдиного внеску, застосування штрафних санкцій та визначення недоїмки відсутні.

Суд вважає прийнятними та такими, що підлягає застосуванню до спірних відносин судом апеляційної інстанції позиції вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" та пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", у якому Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року у справі № 824/591/17-а залишити без змін.