106/7270/2012 Про визнання особи такою що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - 07.12.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом вселення, розподіл сумісно нажитого майна та визнання права власності, суд-

В 2011 році до суду з позовом звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є користувачем квартири АДРЕСА_1, в яку вселився разом з відповідачкою на підставі ордера. Відповідачка з 11 квітня 2005 року, більш ніж 6 місяців, а фактично на протязі 6 років не проживає в квартирі АДРЕСА_1 без поважних причин, не сплачує комунальних послуг, що підтверджується актом та довідкою ЖБК-118. 11 квітня 2005 року відповідачка була засуджена судом Центрального району м. Сімферополя АР Крим до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією належного їй майна з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.

Заочним рішенням Євпаторійського міського суду від 26.10.2011 року в справі № 2-1935/2011 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та відміни реєстрації позовні вимоги задоволені. ОСОБА_2 визнана особою, що втратила право на користування жилим приміщенням та знята з реєстрації в квартирі ( т.1а.с.28).

В червні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до Євпаторійського міського суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що позивач. Звертаючись до суду з позовом умисно утаїв місто мешкання відповідачки в м. Харків, та наявність рішення суду від 10.02.2011 року про розірвання шлюбу між сторонами, з якого випливало, що місцем мешкання відповідачки був м. Харків, про що позивач був обізнаний.

Ухвалою Євпаторійського міського суду АР Крим від 09.07.2012 року в справі № 0106/6362/12 2-п/0106/21/12 заява ОСОБА_2 задоволена, заочне рішення від 26 жовтня 2011 року в справі № 2-1935/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та відміни реєстрації скасоване, справа призначена до розгляду в загальному порядку.

В липні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод користування в квартирі АДРЕСА_1 шляхом вселення в квартиру.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 1976 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_1, від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. 23.07.1983 року на їх сім'ю в складі З-х осіб на підставі рішення виконкому Євпаторійської міської Ради був виданий ордер № 1682, на підставі якого вони вселилися в квартиру АДРЕСА_1. Під час перебування в шлюбі нею з чоловіком була сплачена балансова вартість квартири, тому вона вважає, що квартира є їх спільною сумісною власністю. В квітні 2008 року вона в зв'язку з побиттям її чоловіком виїхала з квартири до м. Харків, в 2011 році звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року у справі № 2-327/2011 шлюб між ними був розірваний. Вважає, що набула право власності на житло згідно ст. 9 ЖК України. В 2012 році повернулася до м. Євпаторії, але не мала змоги увійти до житла, оскільки ОСОБА_1 змінив замки на вхідній двері.

В квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_3 з позовом про розподіл майна, просила розділити трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 балансовою вартістю 9452,50 коп., гаражний блок НОМЕР_1 в гаражному кооперативі № 3 вартістю 40 000 грн. та земельну ділянку НОМЕР_2 площею 0,0400 га, що розташована по вул. Виноградній в с. Крилівка, Сакського району АР Крим, яку сторони одержали в 1986 році в ОК «Садівницькому товариство «Політ», яку вона оцінює в 40 000 грн. Позивачка просила розділити майно, визнати за кожною із сторін право на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, виділити їй в користування гаражний блок НОМЕР_1 в гаражному кооперативі № 3, земельну ділянку НОМЕР_2 площею 0,0400 га, що розташована по вул. Виноградній в с. Криловка, Сакського району АР Крим в «Садівнмицькому товаристві «Політ».

В травні 2012 року ОСОБА_2 уточнила позов до ОСОБА_1 про поділ спільного майна з встановленням за кожною із сторін права власності на Ѕ частку квартири з посиланням на належність квартири сторонам на правах власності у зв'язку зі сплатою її балансовою вартості, на надання їй в користування гаражного блоку та виділення в користування ОСОБА_1 земельної ділянки в «Садівницькому товаристві «Політ»( т.2 а.с.15-16)

Ухвалою суду 08.05.2012 року відкрито провадження в справі № 0106/4657/2012 2/0106/861/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ подружнього майна.

Ухвалою суду від 12 вересня 2012 року об'єднані в одне провадження справа №0106/7270/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та відміни реєстрації та за зустрічною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод користування та вселення в квартиру та справа № 0106/4657/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ подружнього майна.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні викладеному та змісту позовної заяви, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заявлені позовні вимоги за зустрічним та уточненим позовом не визнав та пояснив, що балансова вартість кооперативної квартири сплачена ним, тому вважає, що набув права власності на квартиру. Гаражний блок НОМЕР_1 в гаражному кооперативі № 3 м. Євпаторії також належать йому на правах власності, він є членом «Садоводчеського товариства «Політ»й земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,0400 га, розташованої по вул. Виноградній в с. Кирилівка, Сакського району АР Крим, яка була виділена йому як члену садівницького товариства.

У судовому засіданні позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 підтримала зустрічний позов про розділ майна, встановлення за нею та ОСОБА_2 права власності по Ѕ частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 за кожним із сторін, виділення їй гаражного блоку НОМЕР_1 в гаражному кооперативі № 3 та земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,0400 га, розташованої по вул. Виноградній в с. Криловка, Сакського району АР Крим в «Садівницькому товаристві «Політ». ОСОБА_2 посилалася на те, що на протязі 3-х років -з 2005 р. до 2008 року була відсутня в квартирі з поважних причин, в зв'язку із засудженням до позбавлення волі. Після повернення до житла в м. Євпаторії неодноразово потерпала побиття з боку позивача, внаслідок чого в 2008 році мусила поїхати мешкати до дочки в м. Харків. Повернулася до м. Євпаторія в 2011 році, але ОСОБА_1 змінив замки вхідної двері квартири, позбавивши її можливості мешкати в житлі. В 2011 році вона зверталася до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, який рішенням суду позов був задоволений. Під час розгляду справи за її позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову, стверджував, що шлюб треба зберігати.

Представник відповідача за первісним позовом заявлені позовні вимоги не визнав, підтримав позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом. Представник відповідача вважає безпідставним посилання позивача в позові на відсутність поважних причин у ОСОБА_2 щодо відсутності в квартирі в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 з 2005 року з поважних причин не мешкала в спірній квартирі, до 2008 року відбувала покарання в місцях позбавлення волі за скоєння злочину. ОСОБА_2 та їх спільна з позивачем дочка зареєстровані за адресою: квартира АДРЕСА_1, балансову вартість якої сплачена сторонами. Вважає, що одержання ордера є підставою набуття права власності на житло позивачем і відповідачем в рівних частках, як й набуття ними права власності на гаражний блок та земельну ділянку в садовому товаристві.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_2 у 2011 році прийшла до неї та залишила ключі від свої квартири. Що стосується взаємовідносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 їй не відомо.

Свідок ОСОБА_6, у судовому засіданні пояснив що, що знає позивача по справі як сусіда, кілька разів був у нього дома, коли він був присутнім взаємовідносини між позивачем та відповідачем були спокійні. У 2011 році до нього прийшла ОСОБА_2 та залишила ключі від своєї квартири, після цього ОСОБА_1 її шукав.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні, пояснив, зщо знає позивача та відповідача по справі, кілька разів був присутнім при сварках між ними, ОСОБА_1 застосовував фізичну силу до ОСОБА_2 в зхв'язку з чим йому приходилось її захищати.

Свідок ОСОБА_8, у судовому засіданні пояснив, що є сусідом ОСОБА_1, коли він бував у квартирі сторін у справі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникали сварки.

Свідок ОСОБА_9, у судовому засіданні пояснила, що на прикінці 2010 року до неї прийшла ОСОБА_2 та попросила залишитись у неї оскільки її чоловік ОСОБА_1 застосовує фізичну силу, після цього випадку ОСОБА_2 виїхала з квартири де мешкає ОСОБА_1 Зі слів ОСОБА_1 їй стало відомо що ОСОБА_1 вже кілька разів застосовував до неї фізичну силу.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона знає ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зі слів ОСОБА_1 їй стало відомо що ОСОБА_1 застосовує до неї фізичну силу.

Суд, вислухавши осіб, присутніх в судовому засіданні, заслухавши свідків по справі, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України,, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлені факти та відповідні ним правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідок ЖБК-18 «Сонячний»ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_3 в серпні 1983 року прибули до м. Євпаторії після зняття з реєстраційного обліку в військовій частині № 81222 та були зареєстровані 27.08.1983 року за адресою: квартира АДРЕСА_1 (т.2 а.с.7-8).

Згідно довідки ЖБК-18 «Сонячний» від 27.06.2011 р. ОСОБА_1 мешкає в квартирі АДРЕСА_1 один. ОСОБА_2 з 14.04.2008 року в квартирі не мешкає, сплату за комунальні платежі з 11.94.2005 року не здійснює, комунальні платежі сплачує ОСОБА_1 ( т.2 а.с.6).

Актом членів правління ЖБК-18 «Сонячний» в складі 3-х осіб та в присутності мешканців квартир №№ 62,64 від 03.07.2011 року встановлено, що з часу здачі будівельною організацією будинку АДРЕСА_1 в експлуатацію та з часу створення ЖБК «Сонячний»власник квартири ОСОБА_1 мешкає в квартирі, де зареєстрований. ОСОБА_2 не мешкає в квартирі протягом останніх шести років, в цей період часу відбувала покарання в місцях позбавлення волі 3 роки 6 місяців, комунальні платежі не сплачувала. В той же час акт містить відомості щодо знаходження ОСОБА_2 тривалий час в містах позбавлення волі. ( т.2 а.с.6).

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 в зустрічній позовній заяві від 30.07.2012 року послалася як на підставу вселення в кварт иру на рішення виконкому Євпаторійської міської Ради та ордер № 1682, копія якого знаходиться в матеріалах справи, просила суд задовольнити позов на підставі ст. 9 ЖК України.

Однак копії рішення органу місцевого самоврядування про надання права на житло сім'ї ОСОБА_2 не надала, також не надала суду копію ордеру, докази реєстрації права власності на нерухоме майно й земельну ділянка на ім'я ОСОБА_1

Позивач ОСОБА_2 до позову про розділ майна долучила довідку ЖБК «Сонячний» від 11.02.2011 року за підписом голови ЖБК Горкіна А.Д., з якої випливає, що в спірній квартири зареєстровані три особи: вона, її колишній чоловік та їхня дочка. Балансова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 9452 грн. 50 коп. Вказала сума сплачена повністю ( т.2 а.с. 7).

В уточненій позовній заяві про розділ майна ОСОБА_2 стверджувала, що квартира була придбана сторонами в період шлюбу в ЖБК «Сонячний», членом кооперативу є ОСОБА_1, котрий квартиру на правах власності не зареєстрував. Позивачка вважає, що право власності на Ѕ частку квартири набула на підставі ст.ст.60, 69, 70, 71 СК України ( т.2 а.с.15-16).

Згідно довідки ЖБК «Сонячний»від 26.10.2011 року вих. № 97 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 1682 та «записів протоколу міськвиконкому №412р»( т.1 а.с. 25).

Листом на ім'я представника відповідача за первісним позовом від 11.07.2012 року голова ЖСК -118 повідомляє, що балансова вартість квартири АДРЕСА_2 станом на 27.08.1993 року складала 9452 грн. 50 коп. Вартість квартири сплачена повністю, але відповісти хто й коли сплатив зазначену суму неможливо, зазначену інформацію мають надати позивач та відповідач, якщо вони її мають ( т.1 а.с.104).

Статтею 331 ч.ч.2.3,4 ЦК України (435-15) передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації. Право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 17 Закону України «Про власність», що діяла на час створення майна ( житлового багатоквартирного будинку, гаражного кооперативу) передбачено, що майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Позивач за первісним позовом, представник позивача за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом не надали достатньо доказів для

Підтвердження порушення свого права власності.

Судом встановлено, що згідно довідки КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації в м. Євпаторії»від 09.03.2011 року за ОСОБА_1 право власності на об'єкти нерухомого майна в м. Євпаторії не зареєстровано ( т.1 а.с.10. т.2 а.с. 43).

Суд вважає відсутніми правові підстави для задоволення позовних вимог сторін, оскільки відомості про те, що сторони набули право власності. на квартиру в ЖБК, гараж та земельну ділянку в садівницькому товаристві відсутні.

Відповідно до матеріалів справи сторонами не надані докази належності квартири на правах власності ОСОБА_1, та докази знаходження спірної квартири на балансі житлово- будівельного кооперативу № 118 «Сонячний». В матеріалах справи відсутні докази щодо підтвердження належних правових підстав набуття права власності на квартиру ОСОБА_1, в тому числі рішення виконкому органу місцевого самоврядування про передачу квартири ОСОБА_1 або ЖБК, ордеру на право вселення в квартиру,передачі будинку на баланс ЖБК «Сонячний», відсутній технічний паспорт квартири із зазначенням загальної, житлової площі. Літерів приміщень згідно проведеної інвентаризації тощо.

ОСОБА_2 не надані суду докази належності гаража НОМЕР_1 ОСОБА_1 на правах власності.

Відповідно до листа голови правління автогаражного кооперативу № 3 Свердликова Ю.Н. від 12.02.2011 року ОСОБА_1 з 1992 року є членом кооперативу та за ним закріплений гараж НОМЕР_1, вартість якого невідома (т.2 а.с.8).

Згідно відомостей довідки обслуговуючого кооперативу «Садівницького товариство «Політ»від 11.02.2011 року ОСОБА_1 є членом ОК «Садоводчеське товариство «Політ», користується наданою йому в 1986 році земельною ділянкою НОМЕР_2 площею 0,0400 га, розташованої по вул. Виноградній в с. Крилівка, Сакського району АР Крим, яка не приватизована ( т.2 а.с.9).

Матеріали справи містять відомості щодо набуття права користування квартирою сторонами на підставі реєстрації за місцем розташування квартири, гаражу, земельної ділянки, але з позовом до Євпаторійської міської Ради, виконкому Євпаторійської міської Ради, ЖБК-118 «Сонячний» про встановлення права власності на нерухоме майно сторони не зверталися. Державний акт на права приватної власності на землю, що розташована в ОК «Садівницьбке товариство «Політ»по вул. Виноградній в с. Криловка, Сакського району АР Крим ОСОБА_1 не одержував.

Постанова Верховного Суду України №6-54цс12 від 13.06.2012 року містить правову позицію щодо застосування ст. 2 Закону від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надає визначення термінів, які вживаються у цьому законі. Зокрема, в цій статті визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень -офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Про те, що право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (1952-15) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення, вказав в постанові від 30 березня 2011 року, на яку як на приклад неоднакового застосування ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» посилається заявник, і Вищий господарський суд України.

В даному випадку із позовом про встановлення права власності на нерухоме майно, яке набуте в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, ОСОБА_2 до суду не зверталася. Ані вона, ані її представник не навели суду норми закону й докази, ким було споруджено спірну квартиру, який порядок набуття права власності на об'єкти новозбудованого нерухомого майна існував на той час, відтак, чи правомірно була передана в в користування квартира АДРЕСА_1 сім'ї ОСОБА_2 в 1993 році, хоча саме це має визначальне значення для правильного вирішення питання про те, хто саме є власником спірної квартири та чи розповсюджуються на спір про розподіл майна норми ст.ст. 64, 69 СК України, що діє з 1 січня 2004 року.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє,користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позов ОСОБА_1 про усунення перешкод користування власністю шляхом зняття з реєстрації зняття ОСОБА_2 з реєстрації суперечить вимогам ст. 391 ЦК та ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382- IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до ст. 7 Закону зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації на новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою, свідоцтва про смерть.

Таким чином як випливає з цієї норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

З огляду на те, що Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її права на користування жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статей 71, 72, 116, 156 ЖК,ст. 405 ЦК).

Відповідно до ст. 156 ЖК УРСР (вимог закону) члени сім власника житлового будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку.

Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням. Таке право вони втрачають лише в разу вибуття на інше постійне місце проживання і припинення внаслідок цього сімейних стосунків з власником.

Оскільки перехід та набуття права власності на квартиру, гаражний комплекс, земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1 не відбулося, він є не власником а лише користувачем квартири, то позивач за первісним позовом не набув права вимагати відновлення порушеного права усунення перешкод користування власністю шляхом зняття з реєстрації колишньої дружини.

Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту порушеного права не може бути реалізований через ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», оскільки зазначена правова норма містить виключний перелік підстав для зняття особи з реєстрації місця проживання, а саме: заява особи, запит органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточне рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтво про смерть, тому заявлені на підставі ст. 391 ЦК України позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття особи з реєстраційного обліку задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вимоги позивача ОСОБА_2 про усунення перешкод користування житлом шляхом вселення в квартиру не обґрунтовані, оскільки відсутні докази утворення позивачеві перешкод користування житлом.

рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року у справі № 2-327/2011 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 02.07.1976 року, розірваний. Мотивувальна частина рішення містить пояснення відповідача щодо його заперечень проти розірвання шлюбу з позивачкою, бажання зберегти шлюбні відносини. В той же час в мотивувальній частині рішення зазначено, що з 14.04.2008 року шлюбно-сімейні стосунки між подружжям були припинені, позивачка уїхала від чоловіка в інше місто (т.1 а.с.5). рішення суду першої інстанції набуло чинності. Ухвалою колегії судів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 14 квітня 2011 року рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року у справі № 2-327/2011 залишено буз змін ( т.1 а.с. 7).

Звертаючись до суду із заявою про скасування заочного рішення, зустрічним позовом про поділ майна, виділення в користування земельної ділянки, гаражу, уточненим позовом про встановлення права власності на частку майна, ОСОБА_2 посилалася на те, що після повернення з міст позбавлення волі в 2008 році припинила проживання в квартирі з ОСОБА_1 внаслідок його недостойної поведінки в сім'ї, виїхала до м. Харків, де мешкає в дочки в теперішній час, а в 2011 році в судовому порядку розірвала шлюб.

За зазначених обставин суд вбачає, то позивач ОСОБА_2 за зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом вселення за власного волевиявлення в 2008 році покинула квартиру АДРЕСА_1, вибула на інше постійне місце проживання в м. Харків і припинила внаслідок цього сімейні стосунки з ОСОБА_2

Крім того, ОСОБА_2 пояснила, що в м. Харків вона мешкає з 2008 року і в теперішній час, у встановлений цивільно-процесуальним законом трирічний строк, із позовом до суду про відновлення порушеного права не зверталася.

Твердження ОСОБА_2 щодо вчинення їй перешкод користування квартирою шляхом зміни замків на вхідній двері квартири спростовуються як поясненнями позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про надання колишній дружині ключів, так й поясненнями допитаних судом свідків.