826/17202/16 Про зобов'язання ДПІ внести дозагальної інформаційної системи показники з податку на додану вартість та податку на прибуток - 07.08.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року у складі судді Федорчука А. Б. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у складі колегії суддів Кучми А. Ю, Аліменка В. О., Безіменної Н. В. у справі № 826/17202/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить:

- встановити, що податкове зобов'язання, визначене Товариством в уточнюючих розрахунках з податку на додану вартість за травень, липень-серпень, жовтень - грудень 2012 року, липень-вересень 2013 року та податку на прибуток за 1 півріччя, 9 місяців 2012 року, 2012 рік, 9 місяців 2013 року, 2014 рік на зниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) по контрагентам Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус СОФТ-Консалдінг", "Торенія" та Приватне підприємство "Гілея інвест" є погашеними в порядку податкового компромісу відповідно до положень підрозділу 9-2 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) ;

- зобов'язати податковий орган відобразити в інтегрованій картці платника податків за платежем "податок на додану вартість" узгодження податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 07 липня 2014 року №0006652208 у розмірі 13 928 137 грн. за основним платежем та у розмірі 6 964 069 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), податковим повідомленням-рішенням форми "В4" від 07 липня 2014 року №0006662208 у розмірі 753 348 грн. та досягнення Товариством податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 07 липня 2014 року №0006652208 та податковим повідомленням-рішенням форми "В4" від 07 липня 2014 року;

- зобов'язати податковий орган відобразити у інтегрованій картці Товариства "податок на прибуток" узгодження податкових зобов'язань Товариства за податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 07 липня 2014 року № 0006642208 у розмірі 15 340 225 грн. за основним платежем та у розмірі 7 670 113 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та досягнення Товариством податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 07 липня 2014 року №0006642208.

23 грудня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, позов задоволено частково, визнано протиправними дії податкового органу щодо не визнання факту застосування податкового компромісу до платника податків по уточнюючим деклараціям з податку на додану вартість за травень, липень-серпень, жовтень-грудень 2012 року, липень-вересень 2013 року та податку на прибуток за 1 півріччя, 9 місяців 2012 року, 2012 рік, 9 місяців 2013 року, 2014 рік на зниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) по контрагентам Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус СОФТ-Консалдінг", "Торенія" та Приватне підприємство "Гілея інвест". Зобов'язано податковий орган відобразити у інтегрованій картці Товариства за платежем "податок на додану вартість" узгодження податкових зобов'язань Товариства за податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 07 липня 2014 року №0006652208 у розмірі 13 928 137 грн. за основним платежем та у розмірі 6 964 069 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), податковим повідомленням-рішенням форми "В4" від 07 липня 2014 року №0006662208 у розмірі 753 348 грн. та досягнення Товариством податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 07 липня 2014 року №0006652208 та податковим повідомленням-рішенням форми "В4" від 07 липня 2014 року. Зобов'язано податковий орган відобразити у інтегрованій картці Товариства за платежем "податок на прибуток" узгодження податкових зобов'язань Товариства за податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 07 липня 2014 року № 0006642208 у розмірі 15 340 225 грн. за основним платежем та у розмірі 7 670 113 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та досягнення Товариством податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 07 липня 2014 року №0006642208.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності дій податкового органу щодо поновлення запису про наявність податкового боргу в інтегрованій картці платника та безпідставного неврахування податковим органом наслідків досягнутого раніше податкового компромісу.

25 липня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме абзацу 2 пункту 2.1 розділу 2 Наказу Державної фіскальної служби України від 17 січня 2015 року № 13 "Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" (далі - Методичні рекомендації), керуючись виключно економічними інтересами держави, обґрунтовує правомірність своїх дій. Скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

01 серпня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу відповідача залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 19 вересня 2017 року (суддя Маринчак Н. Є.)

08 вересня 2017 року відповідачем усунуто недоліки касаційної скарги.

25 вересня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за наслідком усунення відповідачем недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Окружного адміністративного суду м. Києва справу № 826/17202/16.

05 жовтня 2017 року справа № 826/17202/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

11 жовтня 2017 року позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких платник податків спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.

14 березня 2018 року справу № 826/17202/16 передано до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що платник податків у період з 31 січня 2015 року по 05 січня 2016 року перебував на податковому обліку в Яготинському відділенні Переяслав-Хмельницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (на даний час Броварська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області). На час розгляду справи перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

27 квітня 2015 року податковим органом прийнято Рішення № 11 про застосування податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 "Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу.

Відповідне рішення прийнято на підставі заяви позивача про застосування податкового компромісу (вих. № 151) та уточнюючих декларацій з податку на додану вартість: за травень, липень-серпень, жовтень-грудень 2012 року, липень-вересень 2013 року та податку на прибуток за 1 півріччя, 9 місяців 2012 року, 2012 рік, 9 місяців 2013 року, 2014 рік на зниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) по контрагентам - Товариствам з обмеженою відповідальністю "Статус СОФТ-Консалдінг", "Торенія" та Приватному підприємству "Гілея інвест".

З метою досягнення податкового компромісу платнику податків визначено суму заниженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15551,5 тис. грн, з податку на прибуток 88535,8 тис. грн. Сума узгоджених податкових зобов'язань в межах процедури податкового компромісу (5 %) становила: з податку на додану вартість 520,8 тис. грн, з податку на прибуток 909,7 тис. грн, з авансових внесків з податку на прибуток складає 784,9 тис. грн.

Необхідність проведення документальної перевірки податковим органом передбачено не було.

27 квітня 2015 року позивачем сплачено нараховані в межах податкового компромісу податкові зобов'язання, що підтверджується платіжними дорученнями, дослідженими судами попередніх інстанцій.

29 вересня 2016 року Броварська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підтвердила факт досягнення податкового компромісу та відсутність заборгованості.

26 жовтня 2016 року відповідач своїм листом № 14983/10-/26-50-17-10 повідомив платника податків, що станом на 26 жовтня 2016 року відповідно до інтегрованих карток платника (далі - ІКП) - за Товариством обліковується заборгованість з податків, зборів та платежів в розмірі 43 905 116 грн. 09 коп. в т.ч.: податок на додану вартість - 20 893 030 грн 88 коп., податок на прибуток - 23 011 575 грн 21 коп., штрафні санкції - 510 грн.

Податковий борг виник 15 липня 2016 року на підставі поновлення в ІКП податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2014 року, згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у адміністративній справі № 826/10233/14.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року, на яку посилається відповідач, підтверджено законність податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2014 року № 0006642208, № 0006652208, № 0006662208 та № 0006672208, прийнятих на підставі акта податкової перевірки від 16 червня 2014 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торенія".

Відповідачем, як встановлено судами за наслідком судового розгляду, не спростовано, що предметом податкового компромісу є узгодження зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 07 липня 2016 року № 0006642208, № 0006652208, № 0006662208 та № 0006672208.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги у частині, суди попередніх інстанцій обґрунтовано висновувалися з того, що згідно з пунктом 7 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" податковий компроміс поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. З моменту досягнення податкового компромісу у відповідача виникає обов'язок внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника податків.

Доводи відповідача у касаційній скарзі зводяться до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій, що є поза межами касаційної перегляду.

Посилання податкового органу на Методичні рекомендації в обґрунтування доводів касаційної скарги є неприйнятними з огляду на те, що вони розповсюджують свою дію виключно на посадових осіб органів доходів і зборів, призначені для суто внутрішнього обігу і не є нормативно-правовим актом у розумінні частини 2 статті 117 Конституції України. Відтак, не підлягають застосуванню судом, відповідно до положень принципу законності, передбаченого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) та не є джерелом права, яке застосовується судом, згідно з статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє після 15 грудня 2017 року).