818/1944/17 Про стягнення з Підприємства за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків, на користь державного бюджету податкової заборгованості у тому числі і податку на додану вартість - 07.08.2018 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виробничої служби України №130" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року у складі колегії суддів Катунова В.В., Ральченка І.М., Бершова Г.Є. у справі № 818/1944/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №130" про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №130" (далі - Підприємство, платник податків, відповідач у справі) про стягнення з Підприємства за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків, на користь Державного бюджету України, податковий борг у загальному розмірі 828 053 грн. 66 коп., у тому числі з податку на додану вартість у розмірі 755 057 грн. 70 коп., з частини чистого прибутку підприємств у розмірі 57 413 грн. 37 коп., по земельному податку на користь місцевого бюджету у розмірі 15 582 грн. 59 коп.

09 січня 2018 року рішенням Сумського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року, позовні вимоги податкового органу задоволено, стягнуто з Підприємства за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків, податковий борг у загальному розмірі 828 053 грн. 66 коп.

05 червня 2018 року відповідачем подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі судами попередніх інстанцій, порушення норм статей 102, 114 Податкового кодексу України, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року та направити справу на новий розгляд до цього суду.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на те, що податковим органом заявлений до стягнення податковий борг, який виник у 2005, 2006, 2007 роках, строк стягнення сум заявленого до стягнення боргу сплив у 2008, 2009, 2010 роках (до набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) 01 січня 2011 року), внаслідок чого податковий орган звернувся до суду з вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму податкового боргу, після спливу 1095 денного строку з дня його виникнення.

19 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства, після усунення недоліків цієї скарги на виконання ухвали цього суду від 07 червня 2018 року та витребувано справу №818/1944/17 із Сумського окружного адміністративного суду.

06 липня 2018 року справа №818/1944/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

09 липня 2017 року податковий орган надав до Суду відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 08680787, є платником податків, перебуває на податковому обліку податкового органу позивача у справі.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій висновувалися на наявності у відповідача заявленого до стягнення податкового боргу, та правильно обраного позивачем способу його стягнення, а саме за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків та готівки, що належить йому.

Щодо податкового боргу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що до складу заявленого до стягнення податкового боргу у розмірі 656 265 грн. 24 коп. увійшли суми з податку на додану вартість у розмірі 39091 грн. 71 коп. штрафу та 611318 грн. 10 коп. пеня, з земельного податку 2228 грн. 88 коп. штрафу та 3656 грн. 55 коп. пені.

Відповідач впродовж усіх судових засідань та в касаційній скарзі доводить сплив строку заявленого у цій частині до стягнення податкового боргу. Зазначений довід відхилений судами з огляду на те, що заявлені до стягнення суми штрафу та пені не визнані безнадійними.

Крім того, до стягнення позивачем заявлено у загальній сумі 41221 грн. 59 коп., у тому числі суми визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 11 вересня 2015 року у сумі 16 128,08 грн., від 17 лютого 2016 року у сумі 7 782,03 грн., від 14 листопада 2016 року у сумі 8 030,12 грн., від 20 вересня 2017 року у сумі 7 052,48 грн., від 19 травня 2015 року у сумі 2 228,88 грн., за якими, за висновком суду апеляційної інстанції, строк давності, передбачений статтею 102 Податкового кодексу України, не минув.

Відповідно до абзацу першого пункту 5.1. статті 5 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року за № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-ІІІ).

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

При цьому, згідно пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України (в редакції на час звернення позивача до суду), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Пункт 101.1 статті 101 Податкового кодексу України визначає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Оцінюючи спірні правовідносини щодо стягнення 656 265 грн. 24 коп., суди попередніх інстанцій не встановили день виникнення (момент виникнення) заявленого до стягнення податкового боргу, яка увійшла до предмету стягнення у даній справі, не дослідив та не встановив ці обставини на підставі долученої до матеріалів справи облікової (облікових) картки (карток) платника податків в розрізі заявлених до стягнення видів податків та звітних податкових періодів. До матеріалів справи не долучені повідомлення про нарахування пені на виконання положень Закону № 2181, не встановлена їх наявність або відсутність.

За межами дослідження та встановлення судами попередніх інстанцій залишені обставини встановлення дотримання (або пропущення) позивачем строку звернення позивача з позовом про стягнення суми боргу у відповідності до статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент звернення до суду, до 15 грудня 2017 року).

' 'br' Податковим кодексом України (2755-17) пеня визначена, як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, самі норми щодо порядку нарахування та сплати пені встановлені окремою Главою 12, у той час як штрафні (фінансові) санкції, штрафи передбачені Главою 11 "Відповідальність". Пеня, як спосіб забезпечення податкового боргу нараховується на суму податкового боргу, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання (при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків) або від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні (при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами) та закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, обов'язок сплати пені пов'язаний з обов'язком погашення податкового боргу. Судами попередніх інстанцій в межах спірних відносин не встановлено сплата земельного податку та податку на додану вартість здійснена в межах чи поза межами 1095 днів, набув чи ні борг статусу безнадійного, нарахування пені здійснено на наявний чи безнадійний борг.

Судами попередніх інстанцій не встановлений склад податку на прибуток, його правова природа та підстави виникнення.

Долучені до матеріалів справи світлокопії документів, включаючи податкові декларації, повідомлення - рішення не є оригіналами або засвідченими судами копіями, що вказує на неналежність доказів у справі. Довідка надана податковим органом про податковий борг Підприємства станом на 30 жовтня 2017 року не утримує в собі підстав видачі, періодів за які нарахована пеня, дати видачі довідки.

Відтак, належна правова оцінка податковому боргу судами попередніх інстанцій не надана, не визначена сума, яка підтверджена та не заперечується відповідачем та частина боргу, яка є спірною в розрізі податків та його складових основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені, підстав виникнення боргу, моменту його виникнення, моменту погашення (за його наявності), розрахунку нарахування пені, об'єкту її нарахування, розміру та суми.

Щодо особливостей платника податку, відповідача у справі.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій не врахували організаційно - правового статусу відповідача, а саме того, що він є Державним підприємством та особливостей погашення податкового боргу зокрема державних підприємств встановлених статтею 96 Податкового кодексу України.

За положеннями частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За положеннями частини другої цієї статті суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№130)" задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року у справі № 818/1944/17 скасувати.