Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О. при секретарі Куруч Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднану цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за позовами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на будівельні матеріали,

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, з урахуванням уточнень до якого, просить суд визнати будівельні матеріали і оснащення, використані підчас будівництва дачного будинку АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя її і ОСОБА_2, стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості її частки в цьому майні у розмірі 21618 грн., припинити право спільної сумісної власності.

Позовні вимоги мотивовані будівництвом цього будинку разом, підчас знаходження у шлюбних відносинах, у зв'язку із чим це майно, вважається спільним майном подружжя. Оскільки будинок в експлуатацію не введений, просить визнання права власності на будівельні матеріали та оснащення.

ОСОБА_3 звернувся із позовом, в якому просить визнання будівельних матеріалів, використаних при добудові дачного будинку його майном.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 2007 року добудовує спірний будинок за власні кошти. Його батько ОСОБА_2 передав йому цей будинок, як пай в садівничому товаристві. Підчас передачі йому, цей будинок складався з коробки і криши.

ОСОБА_2 звернувся із позовом, в якому просив визнати будівельні матеріали, використані підчас будівництва коробки та криши спірного будинку його майном.

Позовні вимоги мотивує тим, що побудував коробку будинку і перекрив її дахом до укладення шлюбу із ОСОБА_1 Після цього цим будинком ніхто не займався. У 2007 році в спірний будинок заселився його син ОСОБА_3 і за власні кошти добудовував його. Він віддав йому цей будинок із земельною ділянкою переуступивши право членства у товаристві.

Вислухавши учасників судового засідання, свідків, вивчивши матеріали справи та з'ясувавши обставини, судовим розглядом встановлено наступне.

Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був зареєстрований 17.01.1987 року. Розірваний шлюб між ними був за рішенням суду 03.10.2011 року.

В 1983 році ОСОБА_2 отримав в користування земельну ділянку в СТ "Сільський будівельник", ставши членом цього товариства.

В сукупності зібраних доказів судом встановлено, що до укладення шлюбу із ОСОБА_1 ОСОБА_2 було зроблено на земельній ділянці ємкість для зберігання води, що підтверджується також наданими ним платіжними квитанціями про завіз на ділянку складових цієї ємкості та її бетонування (а.с. 9, 10).

Решта наданих ОСОБА_2 квитанцій судом оцінюється критично та не сприймається як належний доказ, оскільки вони мають незавірені виправлення щодо прізвища отримувача послуг, дати їх виготовлення тощо.

Також судом встановлено, що спірний будинок будувався підчас знаходження ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у шлюбі. Ця обставина підтверджується висновками проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 20 від 05.09.2012 року. Згідно із її висновками, час виконання робіт по будівництву будинку припускається 1991 рік. Вартість будівельних матеріалів та оснащення, використаних при будівництві спірного дачного будинку складає 43237,43 грн.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів часу будівництва спірного будинку учасниками процесу суду не надано.

При цьому судом також встановлено, що членом товариства замість свого батька ОСОБА_2, ОСОБА_3 став лише у березні 2011 року.

У зв'язку із чим, надані ним платіжні накладні за період 2009-2010 роки, не являються доказом того, що придбане за ними майно (будівельні матеріали) та використане, з його слів, на будівництво спірного будинку, являється його особистим майном, оскільки ці матеріали використовувалися на будівництво спільно утвореного ОСОБА_1 і ОСОБА_2 майна - спірного будинку.

Договору про спільну трудову діяльність між ОСОБА_3 і зазначеними особами не укладалося, що є підставою для відмови у позові ОСОБА_3 (Постанови Пленуму ВС України № 7 від 04.10.1991 р. (v0007700-91) )

До пояснень свідків щодо часу будівництва спірного будинку суд відноситься також критично, оскільки їх пояснення є суперечними і суб'єктивними, та не узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Отже судом встановлено, що засвоювання земельної ділянки розпочалося ОСОБА_2 до укладення шлюбу із ОСОБА_1, але основне будівництво спірного будинку було проведене підчас знаходження їх у шлюбних відносинах.

Відповідно до ст. 25 КпШС України (1969 р.), якщо майно, яке являється власністю одного з подружжя, підчас шлюбу суттєво збільшилося у своєї цінності внаслідок трудових чи грошових витрат іншого з подружжя чи їх обох, воно може бути визнано судом спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно до ст. 22 КпШС України (1969 р.) майно, нажите подружжям підчас шлюбу, являється їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користуються рівними правами на майно і в тому випадку, якщо один з них був зайнятий веденням господарства, доглядом за дітьми чи по іншим поважним причинам не мав самостійного заробітку. Такі ж засади і підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя зазначені у ст. 60 і 63 СК України.

На підставі наведеного суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 і частково ОСОБА_2, визнаючи спірний будинок спільним сумісним майном ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Вирішуючи питання про поділ спірного майна між колишнім подружжям, суд виходить з наступного. Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року (v0011700-07) визначено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (п.24).

В п. 25 цього Пленуму зазначено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

З урахуванням того, що ОСОБА_2 не надав своєї згоди на отримання компенсації, та сторонами не було вчинено зазначених вище дій щодо внесення на депозитний рахунок відповідної грошової компенсації, суд визнає за ними ідеальні частки по частині за кожним в праві власності на будівельні матеріали та оснащення, використані підчас будівництва спірного будинку.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне розділити витрати у розмірі 2300 грн. за проведення судової експертизи на сторони порівну.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215, 225- 226 ЦПК України, суд

Позовні заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати будівельні матеріали і оснащення, використані підчас будівництва дачного будинку АДРЕСА_1 вартістю 43237,43 грн. спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2, - по ? частині за кожним.

В задоволенні решті позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 766,67 грн. судових витрат, з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.