212/4336/2012 Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду - 06.09.2012 Прийняття

за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Бубели Н.А, за участю представника прокуратури, яка діє на захист інтересів держави в особі Державної казначейської служби України, ОСОБА_3, представника третьої особи -Горецького Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: УМВС України у Вінницькій області, Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду,-

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду та просив стягнути на його користь 43850,00 грн. матеріальної шкоди, 15000,00 грн. моральної шкоди та 12000,00 грн. витрат на правову допомогу. Позов мотивований тим, що у лютому 2011 року співробітниками УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області під час перевірки діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 у останнього було вилучено приватний системний блок персонального комп'ютера, а у подальшому -25.02.2011 року - слідчим Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області була винесена постанова про порушення відносно нього кримінальної справи № 11270222 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України, та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Дії працівників визнано неправомірними, а ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 26.12.2011 року постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.11.2011 року, якою скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 на постанову від 25.02.2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 176 КК України, залишено без задоволення, та саму постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 від 25.02.2011 року було скасовано.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 червня 2012 року було залучено до участі у справі як третіх осіб УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області та Ленінський РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області. Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 11 липня 2012 року було здійснено заміну третьої особи на УМВС України у Вінницькій області.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України -Бубела Н.А. у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Представник третьої особи - УМВС України у Вінницькій області -Горецький Ю.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмовому запереченні, яке долучено до матеріалів справи (а.с.102-108).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, відмовного матеріалу № 6389, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено наступні обставини справи.

09.02.2011 року співробітниками УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області під час перевірки діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 у останнього був вилучений приватний системний блок персонального комп'ютера, оцінка чому була надана в порядку адміністративного судочинства (а.с.15-26).

25.02.2011 року слідчим Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області було винесена постанова про порушення відносно ОСОБА_5 кримінальної справи № 11270222 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України.

15.04.2011 року відносно ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 26.12.2011 року постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.11.2011 року, якою скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 на постанову від 25.02.2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 176 КК України, залишено без задоволення, та саму постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 від 25.02.2011 року було скасовано.

Одночасно суд звертає увагу, що працівниками сектору юридичного забезпечення УМВС України у Вінницькій області на неодноразові вимоги суду (як письмові, так і у судовому засіданні) не було надано до суду матеріали кримінальної справи (або відмовного матеріалу) відносно ОСОБА_5 Вказані матеріали з невідомих суду причин листом від 04.09.2012 року № 25/287 (наданим представником сектору юридичного забезпечення УМВС України у Вінницькій області у судовому засіданні 06.09.2012 року) було повернуто до УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області за минуванням потреби, що вимагало від суду вжиття додаткових заходів з метою витребування доказів за заявою позивача та спричинило тяганину у розгляді вказаної справи, а також взагалі могло позбавити суд можливості дослідити усі необхідні докази до винесення рішення у справі.

Встановленим судом фактичним обставинам даної справи відповідають правовідносини, врегульовані Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (266/94-ВР) , нормами Цивільного кодексу України (435-15) в частині захисту цивільних прав та інтересів, підстав відповідальності за завдану моральну шкоду.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду; право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність» (2135-12) , «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» (3341-12) та іншими актами законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що існують підстави для відшкодування ОСОБА_5 шкоди. При цьому, суд звертає увагу, що слідчим застосовано відносно позивача запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, хоча, враховуючи особу підозрюваного та тяжкість злочину, відповідно до положень ч.3 ст. 148 КПК України, від ОСОБА_5 могло бути відібране письмове зобов'язання про явку на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування Крім цього, суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України № 9-рп/99 від 27 жовтня 1999 року (v009p710-99) у справі № 1-15/99 визначено, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину, а тому ОСОБА_5 неможна вважати особою, яку було притягнуто до кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачення у вчиненні злочину йому не пред'являлося (саме по собі порушення кримінальної справи відносно особи не є підставою для відшкодування шкоди).

Що стосується розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_5, суд зазначає наступне.

На обґрунтування розміру матеріальної шкоди, а саме не отриманих у 2011 році доходів від підприємницької діяльності (упущеної вигоди) позивач посилається на Звіти фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за перший, другий, третій та четвертий квартали 2010 року та відповідні первинні документи,які слугували підставою для складання звітів, згідно яких загальний обсяг виручки за звітний календарний 2010 рік становить 43 850 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому стверджувати, що загальний обсяг виручки за 2011 рік (інший календарний рік) також становив би 43 850 грн. як і у 2010 році неможливо. Крім того, згідно положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Отже, збитками може бути саме упущена вигода, яка об'єктивно не становить загальний обсяг виручки фізичної особи -підприємця за звітний період.

Отже, суд приходить до висновку, що у частині відшкодування матеріальної шкоди (збитків) у позові слід відмовити у зв'язку із недоведеністю.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», згідно якої відшкодування моральної шкоди провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (2857-17) була встановлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі на 2011 рік: з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року - 941,00 грн.; з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року - 960,00 грн.; з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року - 985,00 грн.; з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року - 1004,00 грн.

Позивач ОСОБА_5 перебував під слідством 10 місяців: з дня порушення відносно нього кримінальної справи, тобто з 25.02.2011 року до 26.12.2011 року (дата постановлення апеляційним судом Вінницької області ухвали про скасування постанови про порушення кримінальної справи), а тому, виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., враховуючи законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати у період, про який йдеться у позові та негативні явища, спричинені ОСОБА_5 внаслідок виникнення спірних правовідносин.

Визначаючись щодо розміру витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню, то суд враховує, що відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (266/94-ВР) відшкодуванню підлягає допомога на правову допомогу, понесена у випадках, передбачених ст.1 цього Закону. Разом з тим, що стосується витрат на правову допомогу, понесених позивачем в адміністративних справах, то суд враховує, що витрати на правову допомогу у адміністративних справах підлягають відшкодуванню у порядку, передбаченому ст. 94 КАС України, а тому не підлягають відшкодуванню у порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (266/94-ВР) . Суд звертає увагу на те, що предметом судового розгляду у даній справі є захист порушених цивільних прав позивача, а не питання розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_5 в інших цивільних, адміністративних справах. Відшкодування понесених витрат в інших справах здійснюється у тій справі, де вони понесені, в тому числі і шляхом ухвалення додаткових рішень. Внаслідок помилкового розуміння позивачем норм процесуального права він зробив неправильний висновок про можливість стягнення судових витрат, понесених в інших справах, шляхом заявлення про це вимоги у даній цивільній справі.

Отже, на переконання суду, позивачеві підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.(а.с.49).

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу у даній цивільній справі, то суд звертає увагу, що доказів про понесені витрати на правову допомогу у цій справі суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди та 8 000 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги.

При цьому, суд враховує, що Державна казначейська служба є юридичною особою і не відповідає за зобов'язання держави. Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державною казначейською службою операцій з коштами державного бюджету. Відповідно до п.8.ст. 7, п.п.1,2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються на цілі визначені бюджетними призначеннями, які встановлені Законом України «Про Державний бюджет». Разом з тим, вказані норми передбачають, що відшкодування відповідно до закону України шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також суддів за вимогою державної виконавчої служби здійснюється органами Державного казначейства України в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету в такому порядку: Державне казначейство України в терміни, визначені у приписі, списує у безспірному порядку на користь зазначеної фізичної особи встановлену до відшкодування суму. Саме такий порядок відшкодування узгоджується з судовою практикою.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 56 Конституції України, ст. ст. 22, 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (266/94-ВР) , керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд, -

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_5 10000,00 (десять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди та 8 000 (вісім тисяч) грн. на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги.