Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого -судді Філюк Т.М.,

при секретарі Коритнюк А.П.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» про стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до приватного акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»про стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії.

Свій позов мотивує тим, що відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду від 27.05.2005 року його поновлено з 25.03.2005 року на посаді Генерального директора -Голови правління ВАТ «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство», та стягнуто на його користь 8 080,50 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.03.2005 року по 27.05.2005 року, 1000,00 грн. моральної шкоди, рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. На виконання даного рішення суду, Луцьким міськрайонним судом видано виконавчий лист.

Вказує, на те рішення Луцького міськрайонного суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді Генерального директора -Голови правління ВАТ «Луцьке ремонтно - транспортне підприємство»правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Луцьке ремонтно- транспортне підприємство»не виконано.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 27 квітня 2012 року заява по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Луцьке ремонтно - транспортне підприємство»про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу була задоволена повністю, стягнуто з ПрАТ «Луцьке ремонтно - транспортне підприємство»на користь ОСОБА_1 312 173,55 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.05.2005 року по 31.01.2012 року.

Вказує, що рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 ПрАТ «Луцьке ремонтно-транспотне підприємство»так і не виконало та відповідно до ст. 236 КЗпП України, ПрАТ «Луцьке РТП»зобов'язано сплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області по справі № 2-3163/05 від 27.05.2005 року.

Крім того, відповідно до умов Контракту з Головою правління-генеральним директором ВАТ «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»від 1993 року, п.3.5 Контракту, на строк з 25.03.2004 року по 25.03.2009 року при виході у відпустку Керівнику надається матеріальна допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати, обчисленої за попередні 2 місяці.

Однак за всі щорічні відпустки, починаючи з 2005 року, коли його було поновлено на роботі, йому в порушення п.3.5 згаданих контрактів, жодного разу не було виплачено матеріальної допомоги.

Також позивач зазначає, що відповідно до умов контракту, йому як керівнику надавалась щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а тому вважає, що за період з 2005 по 2012 рік йому має бути виплачена компенсація за невикористані 390 днів щорічної відпустки.

Крім того, позивач вказує, що 03 березня 2012 року були проведені загальні збори акціонерів ПрАТ «Луцьке ремонтно - транспортне підприємство», на яких було прийнято рішення про припинення діяльності Товариства шляхом його ліквідації.

Оголошення про ліквідацію опублікованого в Бюлетні державної реєстрації № 207 (7) від 13 березня 2012 року, в якому був визначений строк, до 24.05.2012 року, для подання кредиторами своїх вимог.

Позивачем 04.05.2012 року та 11.05.2012 року, до ліквідаційної комісії ПрАТ «Луцьке РТП»були направлені кредиторські вимоги, в яких просив включити в проміжний баланс кредиторські вимоги ОСОБА_1 в розмірі 312 173 гривень 55 копійок, однак йому було відмовлено з покликанням на пропущення строків звернення для подачі кредиторських вимог.

Враховуючи наведене, просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»165858,70 грн., а саме: 18987,30 грн. середнього заробітку та період вимушеного прогулу з 01.02.2012 року по 16.07.2012 року; 74272,90 грн. матеріальної допомоги при виході у відпустку відповідно до умов Контракту з Головою правління - генеральним директором ВАТ «Луцьке ремонтно- транспортне підприємство»; 72598,50 грн. компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період 2005 року по 2012 рік, та просить зобов'язати приватне акціонерне товариство «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» включити в проміжний баланс кредиторські вимоги ОСОБА_1 в розмірі 478032,25 грн.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги, а саме просив стягнути з приватного акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» 132351,70 грн., а саме: 18987,30 грн. середнього заробітку та період вимушеного прогулу з 01.02.2012 року по 16.07.2012 року; 74272,90 грн. матеріальної допомоги при виході у відпустку відповідно до умов Контракту з Головою правління - генеральним директором ВАТ «Луцьке ремонтно- транспортне підприємство»; 39091,50 грн. компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період 2005 року по 2012 рік, та просить зобов'язати приватне акціонерне товариство «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»включити в проміжний баланс кредиторські вимоги ОСОБА_1 в розмірі 444525,25 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, подав суду клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи в зв'язку з відсутністю достатнього часу для підготовки до судового засідання. Судом визнано причину неявки представника відповідача в судове засідання неповажною.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до частковго задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.05.2005 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Луцьке ремонтно -транспортне підприємство"про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 поновлено на посаді Генерального директора - Голови правління ВАТ "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство"з 25.03.2005 року. Стягнуто з ВАТ "Луцьке ремонтно -транспортне підприємство"в користь ОСОБА_1 суму в розмірі - 8080,50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.03.2005 року по 27.05.2005 року, суму в розмірі - 1000,00 грн. моральної шкоди, а всього 9080,50 грн.

На виконання даного рішення 30.05.2005 року відділом державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження.

Проте, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.05.2005 року виконане не було, відповідно до постанови головного державного виконавця від 24.04.2012 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду від 27.05.2005 року закінчено на підставі заяви ПрАТ «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»в зв»язку з ліквідацією боржника. ( а.с. 21).

Таким чином, свідчать про те, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.05.2005 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Генерального директора - Голови правління ВАТ "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство", не було виконано ні в добровільному ні примусовому порядку.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі -18987, 30 гривень за період вимушеного прогулу з 01.02.2012 року по 16.07.2012 року підлягає до задоволення.

Згідно з ч.3 ст. 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 надіслав на адресу ПрАТ»Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»заяву про визнання і задоволення вимог кредитора рекомендованим листом 04.05.2012 року.

У відповідь на дану заяву, ПрАР «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» відмовило включити вимоги ОСОБА_1 в реєстр кредиторів, покликаючись на ту обставину, що 24 травня 2012 року закінчився встановлений двохмісячний строк для подання кредиторами своїх вимог.

Як вбачається з наданого позивачем повідомлення Волинської дирекції Українського державного підприємства поштового зв»язку «Укрпошта»від 24.05.2012 року та опису вкладення в цінний лист, заяви про визнання і задоволення вимог кредитора були прийняті відділенням зв»язку до пересилання відповідно 04.05.2012 року та 12.05.2012 року та були відправлені 10 та 12 травня 2012 року відповідно до відділення поштового зв»язку села Гірка Полонка, однак станом на 24.05.2012 року поштові відправлення ПрАТ «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»отримані не були.

Таким чином, суд вважає відмову відповідача включити в проміжний баланс кредиторські вимоги ОСОБА_1 в розмірі 312 173 гривень 55 копійок, що були задоволені ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2012 року неправомірною.

Вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку за період з 2005 року, по 2012 рік за невикористані 390 днів щорічної відпустки та матеріальної допомоги відповідно до умов Контракту з Головою правління-генеральним директором ВАТ «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»від 1993 року до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до ст.. 74 КЗпП України (322-08) право на щорічну відпустку виникає у осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями або працюють за трудовим договором. Як встановлено судом, в період з 2005 року по 2012 року позивач, незважаючи на наявність рішення суду про поновлення на роботі, у трудових відносинах з приватним акціонерним товариством «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»не перебував.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,на підставі ст. 236 КЗпП України (322-08) , ст. 112 ЦК України (435-15) , суд

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»в користь ОСОБА_1 18987 гривень 30 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зобов'язати приватне акціонерного товариство «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»включити в проміжний баланс кредиторські вимоги ОСОБА_1 в розмірі 312 173 гривень 55 копійок.

В стягненні матеріальної допомоги при виході у відпустку та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки - відмовити.

рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.