Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий -суддя Трінька О.В., при секретарі Кулик Н.Р., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Петрушкевич М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, -

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з вугільними підприємствами починаючи з 17.07.1984 р. по березень 1997 р.. 11 грудня 1990 р. при виконанні трудових обов'язків позивач отримав травму. Висновком МСЕК позивача визнано інвалідом третьої групи, йому встановлена втрата професійної працездатності внаслідок зазначеного травмування у розмірі 40% безстроково. В наслідок отриманної травми на виробництві йому завдано моральну шкоду, яку відповідач відмовляється відшкодовувати. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 80 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач підтвердив позовні вимоги та їх обґрунтування, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягаючи на частковому задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Петрушкевич М.В., яка діє на підставі довіреності в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що п. 27 ст. 77 Закону "Про державний бюджет України на 2006 р." та п. 22 ст. 71 Закону "Про державний бюджет України на 2007 р." зупинено дію абзацу 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21; частини третьої статті 28; частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Крім цього, згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року № 717-V (717-16) , який набрав чинності 20 березня 2007 року, дія норм законодавства, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, а саме частина третя ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключена. На теперішній час відшкодування моральної шкоди здійснюється на підставі цивільного законодавства і за рахунок того, хто спричинив моральні страждання людині, тобто за рахунок роботодавця. На підставі вищевикладеного просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні відповідними документами встановлено, що позивач, працюючи на підприємствах вугільної промисловості, при виконанні трудових обов'язків 11 грудня 1990 року отримав травму, що підтверджується актом про нещасний випадок №211 від 12 грудня 1990 р. (а.с. 11-13)

На підставі первинного висновку МСЕК від 05.10.2005 р. позивачеві було встановлено 30 % втрати працездатності у зв'язку з виробничою травмою, яка сталась 11.12.1990 р. до 05.10.2006 р. та встановлена третя група інвалідності. На підставі повторного висновку МСЕК від 25.10.2006 р. позивачеві встановлено 30 % втрати працездатності у зв'язку з виробничою травмою, яка сталась 11.12.1990 р. до 25.10.2008 р. та встановлена третя група інвалідності. На підставі повторного висновку МСЕК від 03.12.2008 р. позивачеві встановлено 40 % втрати працездатності у зв'язку з виробничою травмою, яка сталась 11.12.1990 р. до 03.12.2009 р.. На підставі повторного висновку МСЕК від 13.01.2010 р. позивачеві встановлено 40 % втрати працездатності у зв'язку з виробничою травмою, яка сталась 11.12.1990 р. безстроково.

Положення ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, що діяла до прийняття Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , який набрав чинності з 1.01.2006 року та Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , який набрав чинності 1.01.2007 року, а також Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року (717-16) , який набрав чинності з 20 березня 2007 року, передбачали обов'язок Фонду провести потерпілому виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.

За змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЄК.

Відповідач у відповідності з діючим законодавством відшкодовує позивачеві матеріальну шкоду, завдану пошкодженням здоров'я, але відшкодувати моральну шкоду відмовився, що є порушенням прав позивача на відшкодування шкоди з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що в наслідок пошкодження здоров'я, викликаного травмуванням, позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року (v001p710-04) по справі № 1-9/2004 встановлено, що ФССНВВ зобов'язаний відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, всім потерпілим, в тому числі у випадку встановлення тимчасової стійкої часткової або повної втрати професійної працездатності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимоги про відшкодування шкоди здоров'ю та вимоги про стягнення моральної шкоди строки позовної давності не поширюються.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача суд не може, оскільки вони не ґрунтуються на законі, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у 11 серпня 2011

року, судом встановлено, що інвалідність позивача 3 групи із втратою 30% професійної працездатності у зв'язку з травмуванням було вперше встановлено висновком МСЄК від 05.10.2005 року, таким чином право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) , так і Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік" (489-16) , а також Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 (717-16) року.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також відповідно до ч.1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладання на відділення Фонду обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги, що у відповідності зі ст. 34 вказаного Закону сума страхової виплати за моральну шкоду не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Приймаючи до уваги глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 80 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності, та суперечить вимогам ст. 34 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

На підставі Положення ст. 15, 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року (717-16) , рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року (v001p710-04) , по справі № 1-9/2004, п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, ст. 213- 215 ЦПК України

Позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.