815/7540/16 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 07.08.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року у складі судді Балан Я.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В., Федусика А.Г., у справі №815/7540/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПГ "Майстер" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІПГ "Майстер" (далі- Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000174/2 від 1 грудня 2016 року, з мотивів його безпідставності.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірне рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Державної фіскальної служби №50006070/2016/000174/2 від 1 грудня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

У жовтні 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 22 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Стрелець Т.Г.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №815/7540/16 з суду першої інстанції.

13 березня 2018 року справу №815/7540/16 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 256, 337 Митного кодексу України; статей 94, 162 Кодексу адміністративного судочинства України; стандартні правила 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (чинна для України з 15 вересня 2011 року); розділу VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 липня 2015 року №684 (z1021-15) ; пунктів 1, 2.2, 2.5, 2.12 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689; розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 (z0984-12) ; глави 2 розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651 (z1372-12) , просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

Заперечень на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду, однак Товариством із посиланням на частину п'яту статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) подано клопотання про закриття касаційного провадження, обґрунтоване тим, що за чинним процесуальним законом судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню.

Вирішуючи зазначене клопотання, Суд виходить з положень частини п'ятої статті 328, якою встановлені судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

З огляду на положення частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а також з урахуванням того, що касаційне оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі відбулось до 15 грудня 2017 року, тобто у відповідності до попередньої редакції процесуального закону, підстави для закриття касаційного провадження, на які посилається Товариство, відсутні.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

22 листопада 2016 року позивачем подано електронну митну декларацію №500060702/2016/016332 з метою митного оформлення товару (армуюча скло сітка), що надійшов від постачальника JIANGXI LONGTHAI IMPORT AND EXPORT CO., LTD, (Китай) за контрактом №MA20160903-DH від 3 вересня 2016 року. Митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту) 6366,40 дол. США (6,92 дол. США/од.).

Разом з митною декларацією подано пакет документів: контракт №MA20160903-DH від 3 вересня 2016 року, інвойс №МА16001А на умовах FOB NINGBO PORT, Китай.

01 грудня 2016 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №50006070/2016/000174/2, за яким застосований 3 (резервний) метод за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів, розмитнення яких відбулось за митною декларацією №125150001/2016/709070 від 21 листопада 2016 року за ціною 1,27 дол. США/кг нетто проти задекларованого 6,92 дол. США/од. (що дорівнює 0,865 дол. США/кг нетто). Підставою для винесення спірного рішення зазначено, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально.

Зокрема митний орган визначив, що декларантом не надано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; комерційна пропозиція орієнтована безпосередньо на Товариство, відтак вона не може розглядатись як документ, що підтверджує митну вартість товарів; суперечність відомостей щодо виробника та постачальника товару, які не збігаються, хоча в зовнішньоекономічному контракті зазначено саме виробника товару в якості постачальника.

Товариством додатково надано виписку з бухгалтерської документації за період з 3 вересня 2016 року по 28 листопада 2016 року; довідку про ціну товару від 23 листопада 2016 року СИО-в №000625; додаткову угоду №1 до контракту від 3 вересня 2016 року №МА20160903-D11; роздруківку з сайту виробника б/н; копію експортної декларації країни виробника №310120160517364844 від 14 жовтня 2016 року; лист від 29 листопада 2016 року №870.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, а також пояснення, що обґрунтовують складові заявленої митної вартості. Судами надано оцінку доводам митного органу щодо розбіжностей у зазначенні виробника та постачальника товару (спростовано двостороннім листом постачальника і виробника товару, які є афілійованими особами, від 13 жовтня 2016 року з перекладом на українську мову, та даними офіційного сайту виробника щодо здійснення зовнішньої торгівлі виключно афілійованою особою - постачальником), правильно оцінено обставини підтвердження транспортних витрат (калькуляція від 13 жовтня 2016 року включає витрати на транспортування, тару, пакування та ін. як складові фактурної вартості; договір перевезення №04/02-2015 від 14 квітня 2015 року та додаткова угода №1 до нього від 11 серпня 2015 року містять усі необхідні відомості). Безпідставними визнано доводи митного органу щодо неналежності комерційної пропозиції, оскільки вона адресована саме позивачу, а не невизначеному колу осіб.

Крім того, оцінюючи обґрунтованість обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (за ціною на аналогічні чи подібні товари), суди дійшли висновку, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.