Святошинський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді - П»ятничук І.В.,

при секретарі - Іванові К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державне управління комплексного забезпечення», Директора Державного підприємства «Державне управління комплексного забезпечення»ОСОБА_2

про визнання наказу про звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд, -

Позивач ОСОБА_1 звернувся 04.11.2011 р. до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Державне управління комплексного забезпечення», та з урахуванням уточнених та доповнених позовних вимог просив постановити рішення, яким визнати наказ про його звільнення відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України незаконним, поновити його на займаній посаді з 05.10.2011 р. та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу а також моральну (немайнову) шкоду в розмірі 8000 грн. та судові витрати і витрати пов»язані з забезпеченням його явки в судове засідання.

В обгрунтування заявлених вимог вказував суду на те, що 12.04.2011 р. він -позивач був прийнятий на посаду провідного спеціаліста в ДП «ДУКЗ»з випробувальним терміном на чотири місяці, 20.05.2011 р. його було переведено на посаду редактора з випробувальним терміном на три місяці. 21.09.2011 р. він -ОСОБА_1 звернувся до директора ДП «ДУКЗ»з заявою про звільнення за власним бажанням, 27.09.2011 р. ДП «ДУКЗ» видано наказ про зобов»язання передати матеріальні цінності, надані підприємством для виконання службових обов»язків та архів електронних версій журналу «Фінансовий контроль». Відповідно до наказу №81 від 04.10.2011 р. за невиконання вимог наказу від 27.09.2011 р. №79 в частині передачі електронних версій журналу «Фінансовий контроль»у форматі програмного забезпечення Adobe In Design ОСОБА_1 було оголошено догану, а наказом від 05.10.2011 р. №24-0 звільнено з посади відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України, за невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Враховуючи те, що при прийомі на роботу його не було забепечено необхідним обладнанням для виготовлення електронних версій даного журналу та те, що вказані версії робились ним безпосередньо на його особистому обладнанні, а все обладнання яке було йому видане при прийомі на роботу він повернув відповідачу, та те, що за дії його, а саме не передачі відповідачу електронних версій журналу «Фінансовий контроль»у форматі програмного забезпечення Adobe In Design його було покарано, оголошенням догани, однак в подальшому на наступний день після оголошення догани, за дане орушення, його було звільнено відопвідно до п.3 ст. 40 КЗпП України. Вказуючи на те, що за один проступок він був і покараний доганою і звільнений, вважає, своє звільнення з роботи незаконним, та просить визнати наказ про його звільнення відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України незаконним, поновити його на займаній посаді з 05.10.2011 р. та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.10.2011 р. по день постановлення рішення суду, а також стягнути моральну (немайнову) шкоду в розмірі 8000 грн., оскільки відповідачем грубо порушувались його права, свідомі дії відповідача створювали негативну думку про нього як про робітника та спеціаліста, та судові витрати і витрати пов»язані з забезпеченням його явки в судове засідання, оскільки він проживає в Львів і вимушений був приїздити в судові засідання в м.Київ, що також вимагало матеріальних витрат.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені доповнені позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини справи викладені в позовній заяві та доповненнях до неї, вказував суду на те, що відповідач пред»являє до нього претензії з приводу повернення матеріалів - електронних версій журналу «Фінансовий контроль»у форматі програмного забезпечення Adobe In Design та pdf, неправомірно, оскільки при прийомі на роботу він не був забезпечений обладананням для виготовлення даних версій і тому робив їх на власному обладнанні, крім того, якщо це і було порушенням то за нього 04.10.2011 р. він отримав догану, тому вважає, що звільнення його 05.10.2011 р. за невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, що також не відповідає дійсності. Вказував, що діями відопвідача йому завдано значнгої і моральної шкоди. В подальшому в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду свого представника з належним чином оформленоюдовіреністю, тому суд вважає можливим розглянути справу в його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позивачем позовні вимоги та просив їх задовольнити посилаючись гп обставини справи викладені в позовній заяві та доповненнях до неї.

Представник відповідачів ДП «ДУКЗ» та Директора ДП «ДУКЗ»ОСОБА_2 в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечувала, вказуючи на їх необгрунтованість та безпідставність, вказувала, що актом службового розслідування від 03.10.2011 р. встановлено, що ОСОБА_1 без наявності обгрунтованих та належних підстав не виконав в повному обсязі наказ ДП «ДУКЗ»від 27.09.2011 р. №79 «Про передачу матеріальних цінностей»в частині передачі архіву електронних версій журналу «Фінансовий контроль»у форматі програмного забезпечення Adobe In Design що може заподіяти шкоду підприємству та порушити процес верстки та видання журналу, за результатами розслідування комісією запропоновано притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності -оголосивши догану, а 05.10.2011 р. директром ДП «ДУКЗ» винесено наказ №24-0 про звільнення ОСОБА_1 за невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки ОСОБА_1 не виконано вимоги наказу №81 від 04.10.2011 р. яким позивача зобов»язано в термін до 18.00 год. 04.10.2011 р. передати архів електронних версій журналу «Фінансовий контроль»у форматі програмного забезпечення Adobe In Design по акту прийому -передачі матеріальних цінностей ОСОБА_3, однак, ОСОБА_1 і даний наказ не виконав тому його звільнення є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, Наголошувала, що діями відповідача жодної моральної (немайнової) шкоди позивачу не завдано.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як встановлено в судовому засіданні, 12.04.2011 р. ОСОБА_1 був прийнятий на посаду провідного спеціаліста в ДП «ДУКЗ»з випробувальним терміном на чотири місяці, 20.05.2011 р. його було переведено на посаду редактора з випробувальним терміном на три місяці. ( а.с. 88, 89).

21.09.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до директора ДП «ДУКЗ»з заявою про звільнення за власним бажанням.( а.с.18).

27.09.2011 р. ДП «ДУКЗ» видано наказ №79 про зобов»язання ОСОБА_1 передати матеріальні цінності, надані підприємством для виконання службових обов»язків та архів електронних версій журналу «Фінансовий контроль». ( а.с. 17).

На наказ №79 від 27.09.2011 р. ОСОБА_1 30.09.2011 р. та 03.10.2011 р. було надано службові записки відповідно до яких позивач доводить до івдома директора ДП що при прийомі його на роботу він не був забезпечений пакетом програмного забезпечення тому немає можливості повернути архів електронних версій журналу «Фінансовий контроль» у форматі програмного забезпечення Adobe In Design .( а.с.6,7,8).

Відповідно до акту службового розслідування від 03.10.2011 р. встановлено, що ОСОБА_1 без наявності обгрунтованих та належних підстав не виконав в повному обсязі наказ ДП «ДУКЗ»від 27.09.2011 р. №79 « Про передачу матеріальних цінностей»в частині передачі архіву електронних версій журналу «Фінансовий контроль»у форматі програмного забезпечення Adobe In Design що може заподіяти шкоду підприємству та порушити процес верстки та видання журналу, за результатами розслідування комісією запропоновано притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності -оголосивши догану. ( а.с. 12-13).

Відповідно до наказу №81 від 04.10.2011 р. за невиконання вимог наказу від 27.09.2011 р. №79 в частині передачі архіву електронних версій журналу «Фінансовий контроль» у форматі програмного забезпечення Adobe In Design ОСОБА_1 було оголошено догану та зобов»язано передати згідно до наказу №79 головному редактору журналу в термін до 18.00 до 04.10.2011 р. архів електронних версій журналу «Фінансовий контроль»у форматі програмного забезпечення Adobe In Design. ( а.с.10).

Згідно до акту від 05.10.2011 р. встановлено, що ОСОБА_1 відмовився надати письмові пояснення відносно того, що ним не передано архів електронних версій журналу «Фінансовий контроль»у форматі програмного забезпечення Adobe In Design ( а.с. 81).

Відповідно до наказу від 05.10.2011 р. №24-0 за невиконання вимог наказу №81 від 04.10.2011 р. про зобов»язання передати архів електронних версій журналу «Фінансовий контроль»у форматі програмного забезпечення Adobe In Design. ОСОБА_1 звільнено за невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку ( а.с. 85).

Згідно до посадової інструкції редактора редакції журналу «Фінансовий контроль» 13.04.2011 р. ОСОБА_1 ознайомився з своїми посадовим обов»язками. ( а.с. 101-102).

Також між ОСОБА_1 та ДП «ДУКЗ»укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність №68 від 25.07.2011 р. ( а.с. 104-105) згідно якого позивачу передано підприємством матеріальні цінності: комп»ютер Декстоп у комплекті з клавіатурою, миша безпровідна, монітор ЖК 27, загальною балансовою вартнстю 10930 грн. 40 коп. та ПДВ 2186 грн. 08 коп.

Згідно до акту приймання-передачі матеріальних цінностей від 30.09.2011 р. ОСОБА_1 передано наступні матеріальні цінності: клавіатура, монітор, комп»ютер, сканер, коврик для мишки, архів електронних версій журналу «Фінансовий контроль»у форматі програмного забезпечення pdf та фотоархів. ( а.с. 16).

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення.

Як вбачається з матеріалів справи пояснення позивача з приводу невиконання ним вимог наказу від 27.09.2011 р. №79 в частині передачі архіву електронних версій журналу «Фінансовий контроль»у форматі програмного забезпечення Adobe In Design були надані, тому суд вважає правомірним та відповідаючим закону застосування до позивача такого виду дисціплінарного стягнення як догана.

Однак, суд вважає, що звільнення позивача за невиконання вимог наказу №81 від 4.10.2011 р. в частині передачі в термін до 18.00 до 04.10.2011 р. архіву електронних версій журналу «Фінансовий контроль» у форматі програмного забезпечення Adobe In Design ОСОБА_1 неправомірним оскільки, відсутня систематичність невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, тобто за один по суті проступок -ненадання архіву електронних версій журналу «Фінансовий контроль»у форматі програмного забезпечення Adobe In Design ОСОБА_1 отримано два стягнення: 04.10.2011 р. -догану, а 05.10.2011 р. звільнення.

Відповідно до ст. 61 Конституції україни, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відопвідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно роз»ясень, які містяться в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року (v0009700-92) «Про практику розгляду судами трудових спорів»за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

П. 22 даної постанови встановлює, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як вказували, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вказували, що працювали разом з позивачем, за час роботи працював ОСОБА_1 добре, зауважень з приводу його роботи від керівництва не мав, дійсно в зв»язку з тим, що редакція не була добре забезпечена програмно, версії журналу «Фінансовий контроль»у форматі програмного забезпечення Adobe In Design робили на обладнанні ОСОБА_1

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід заззначити наступне.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995р. № 100 (100-95-п) .

Виходячи з п.8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. (100-95-п) середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі календарні дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Отже, при визначенні суми заборгованості, яку слід стягнути на користь позивачів суд керується постановою КМ України № 100 від 08.02.1995 р. (100-95-п) «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Згідно до довідки ДП «ДУКЗ» від 15.05.2011 р. середньоденна заробітна плата позивача становить 163 грн. 94 коп., з врахуванням того що позивачкою допущено 182 днів вимушеного прогулу, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 29837 грн. 08 коп.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд вважає, що дані вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. (v0004700-95) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно -правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як встановлено в судовому засіданні, дійсно позивач був звільнений відповідачем в за проступок, за який вже ним було отримано догану, та звільнення фактично позбавило його засобів до існування, тому суд вавжає можливим стягнути моральну (немайнову) шкоду в розмірі 500 грн.

Також суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача і витрати пов»язані з його явкою в судові засідання, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач дійсно зареєстрований в АДРЕСА_1 ( а.с. 4) та для захисту своїх прав та інтересів вимушений був витрачати кошти для того щоб з»явитись до суду в м.Київ, а тому витрати пов»язані з прибуттям позивача в судове засідання ( а.с. 118-122, 154) є обгрунтованими і підлягають стягненю в розмірі 815 грн. 11 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 312 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 147, 149, 151, 232, 233, 235 України, п.п.22, 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року (v0009700-92) «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 169, 174 208, 209, 212-215 ЦПК України (1618-15) , суд, -

Позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ директора Державного підприємства «Державне управління комплексного забезпечення»ОСОБА_2 № 24-0 від 05.10.2011 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади редактора редакції журналу «Фінансовий контроль» відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді редактора редакції журналу «Фінансовий контроль» Державного підприємства «Державне управління комплексного забезпечення»з 05.10.2011 р.

Стягнути з Державного підприємства «Державне управління комплексного забезпечення»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 29837 ( двадцять дев»ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 08 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Державне управління комплексного забезпечення»на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду в розмірі 500 ( п»ятсот ) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Державне управління комплексного забезпечення»на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 815 грн. 11 коп.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць вимушеного прогулу в розмірі 3606 грн. 68 коп. підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Державного підприємства «Державне управління комплексного забезпечення»на користь держави судовий збір в розмірі 312 грн.

рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через

районний суд м. Києва шляхом подання апеляційного скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.