826/24790/15 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість, зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, і застосовано штрафні (фінансові) санкції - 07.08.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан України" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2016 року у складі судді Кузьменко В. А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у складі колегії суддів Твербохліб В.А., Костюк Л.О., Троян Н.М. у справі № 826/24790/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан України" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан України" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 жовтня 2015 року № 6626552802, яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року у розмірі 2 370 636 грн., та № 6726552802, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) за квітень 2014 року у розмірі 2 370 636 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 185 318 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

22 липня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності спірних податкових повідомлень-рішень внаслідок доведення податковим органом складу правопорушення, передбаченого пунктом 5.3 статті 5 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" (далі - ВЕЗ "Крим") та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12 серпня 2014 року № 1636-VII (далі - Закон № 1636-VII (1636-18) ), статті 194, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.

10 листопада 2016 року позивачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі платник податків, посилаюється на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме положень підпункту 5 пункту 12.4 статті 12 Закону № 1636-VII, пункту 185.1 статті 185, статті 194, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Скаржник доводить помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства задовольнити повністю.

10 листопада 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшло доповнення до касаційної скарги.

14 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано з Окружного адміністративного суду м. Києва справу № 826/24790/15 (суддя-доповідач Острович С.Е.).

02 грудня 2016 року справа № 826/24790/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

14 квітня 2016 року проведено повторний автоматизований розподіл судових справ (суддя-доповідач Бухтіярова І. О.)

26 лютого 2018 року справа № 826/24790/15 надійшла до Верховного Суду.

Відзив відповідача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у жовтні 2015 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти відображення показників в декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16 жовтня 2015 року № 43/26-55-28-02/32611323 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено, серед іншого, порушення вимог:

- пункту 5.3 статті 5 Закону № 1636-VII, статті 194, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення ПДВ за квітень 2015 року на 2 370 636 грн.;

- пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за квітень 2015 року (рядок 23.2) у сумі 2 370 636 грн.

29 жовтня 2015 року податковим органом на підставі акту перевірки та згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 6626552802 за порушення пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року у розмірі 2 370 636 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 6726552802 за порушення підпункту 5 пункту 12.4 статті 12 Закону № 1636-VII, пункту 185.1 статті 185, статті 194, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) за квітень 2014 року у розмірі 2 370 636 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 185 318 грн. Правова підстава застосування штрафної (фінансової) санкції у податковому повідомленні-рішення не зазначена.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, доводиться податковим органом на підставі аналізу експортно-імпортних операцій між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Юкрейн кемікал продактс", за наслідком здійснення яких позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за відповідний період у сумі 1 112 400 грн., а також сформовано податковий кредит за квітень на загальну суму 1 258 236 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 2015 року позивачем задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за наслідками здійснення двосторонніх експортно-імпортних операцій з Приватним акціонерним товариством "Юкрейн кемікал продактс". Адреса контрагента вказана: 96 012, Автономна Республіка Крим, м. Армянськ, Північна промзона.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань податковою адресою (місцезнаходженням) контрагента вказано: м. Київ, вул. Мечникова, будинок 2, літера А. (співпадає з адресою місця реєстрації позивача).

Між контрагентами здійснювалися поставки товарів (металу, металевих виробів) в режиму експорту та імпорту. За експортними операціями (позивач - продавець), оподаткування яких здійснювалося за нульовою ставкою, здійснено поставку товарів на загальну суму 5 561 999 грн. 89 грн. без сплати податку на додану вартість. За імпортними поставками позивачем задекларовано сплаченого податку на додану вартість у сумі 1 258 236 грн.

Підставами такого оподаткування позивачем визначено положення підпункту 5 пункту 12.4 статті 12 Закону № 1636-VII, відповідно до яких поставка товарів, що мають митний статус українських товарів, з іншої території України на територію ВЕЗ "Крим" прирівнюються до митного режиму експорту. Оподаткування операцій із ввезення товарів на митну територію України із території ВЕЗ Крим здійснюється у режимі імпорту і оподатковується у загальному порядку.

Положеннями пункту 5.3 статті 5 Закону № 1636-VII передбачено, що юридична особа (відкремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місце знаходження) на території ВЕЗ "Крим", прирівнюється з метою оподаткування до нерезидента.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, обґрунтовано виходили з того, що спеціальний режим оподаткування застосовується лише до операцій за участю юридичних осіб, чия податкова адреса визначена на території ВЕЗ "Крим". Положення закону є взаємопов'язаними та передбачають їх системне застосування.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що як у позовних вимогах, так і у вимогах апеляційної скарги, позивач спростовує доводи податкового органу з посиланням на аналіз операцій за участю Приватного акціонерного товариства "Кримський титан", хоча вони не стали підставою для відповідних висновків.

За змістом пунктів 198.1, 198.2 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту, серед іншого, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів/послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, серед іншого, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено митними деклараціями.

Митна декларація, як первинний документ, має відповідати законодавчо визначеній формі. Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651 (z1372-12) (далі - Порядок).

У графі 2 та 8 митної декларації передбачено, що положеннями підрозділу 2 розділу II Порядку зазначаються відомості про відправника та, відповідно, отримувача. Ці відомості мають бути достовірними. За внесення декларантом недостовірних відомостей до митної декларації законодавчо передбачено можливість притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при заповненні митних декларацій за спірними операціями адресою отримувача/ відправника визначено: Автономна Республіка Крим, м. Армянськ, Північна промзона, які не відповідають реальному місцю реєстрації контрагента позивача.

Посилання позивача на здійснення у митній декларації запису "Див. доп" є безпідставними, оскільки відповідний запис здійснюється, якщо сторона договору не є одержувачем (правила заповнення графи 8, 9).

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що здійснення господарських операцій на підставі первинних документів, форма яких не відповідає законодавчо встановленим вимогам, позбавляє такі документи ознак офіційності і не може бути підставою для визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту. Відтак, посилання позивача на положення підпункту 5 пункту 12.4 статті 12 Закону № 1636-VII, є неприйнятними.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан України" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі № 826/24790/15 залишити без змін.