Ленінський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді Ольховського Є.Б.

при секретарі Ященко Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" до ОСОБА_1, 3-і особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В січні 2012 року позивач звернувся до суду зі вказаним позовом.

В позові зазначив, що між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за яким останній отримав 185000 доларів США, забовязавшись при цьому сплачувати проценти за користування грошима та повернути сам кредит в строки передбачені договором. З метою забезпечення забовязань боржника перед банком, 25.06.08 року, було укладено договір іпотеки посвідчений нотаріусом ОСОБА_3, за яким банку в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 18.05.2009 року постановою Господарського суду Харківської області ФОП ОСОБА_2 було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено арбітражного керуючого та скасовано арешти накладені на майно боржника, та інші обмеження щодо розпорядження майном ОСОБА_2 04.12.09 року арбітражним керуючим квартиру АДРЕСА_1, було за договором купівлі-продажу відчужено ОСОБА_4, який, в свою чергу 17.12.09 року, за договором купівлі-продажу передав спірну квартиру у власність ОСОБА_1 Вищим Господарським судом України 03.03.10 року було скасовано постанову Господарського суду Харківської області від 18.05.09 року і ухвалою від 27.09.11 року провадження в справі про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_2, було припинено. Позивач вважає, що діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було порушено його права спрямовані на звернення стягнення на предмет іпотеки, в зв’язку з чим прохає визнати ОСОБА_1 іпотекодавцем за договором іпотеки від 25.06.08 року на тих умовах, що існували до набуття нею прав власності на спірну квартиру, забовязати нотаріуса ОСОБА_3 внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек реєстраційні написи відносно спірної квартири та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед банком звернути стягнення на предмет іпотеки –квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав. Прохав стягнути з відповідача також судові витрати.

Відповідачка ОСОБА_1 до судового засідання не з’явилась. Про день розгляду справи повідомлялась у встановлений законом спосіб. Заперечень на позов не надала. Причини неявки суду не повідомила.

ОСОБА_2 в судове засідання також не з’явився. Про день розгляду справи повідомлявся належним чином, за останнім відомим місцем проживання.

3-я особа приватний нотаріус ОСОБА_3 до судового засідання не з’явилась, надала суду письмову заяву з проханням розглядати справу у її відсутність.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухав представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги посилаючись на підстави, указані у позовній заяві, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:

25.06.08 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 6470899 за яким останній отримав 185000 доларів США та забовязався в строк до 25.06.28 року повернути суму кредиту сплативши за користування ним 13,99 % річних (с.с.9-11). Згідно до меморіального ордеру від 26.06.08 року гроші ОСОБА_2 отримав ( с.с16). Згідно до розрахунку заборгованості, станом на 02.12.11 року, за ОСОБА_2, перед банком є заборгованість за користування кредитом і сплати процентів в розмірі 183454.97 доларів США, та 54074,05 доларів США –пеня за порушення строків повернення кредиту ( с.с. 7,8).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виповнятися належним чином і в встановлений термін відповідно до умов договору.

Таким чином, ОСОБА_2 будучи зобов’язаним щомісячно вносити платежі по договору, припинив виконувати взяті на себе зобов’язання допускаючи прострочення платежів .

25.06.08 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 6584972 на квартиру АДРЕСА_1 ( с.с. 17). Зазначений договір було внесено до реєстру в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна ( с.с. 24, 25).

Постановою Господарського суду Харківської області від 18.05.09 року ФОП ОСОБА_2 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Зазначеною постановою було скасовано арешти та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника у тому числі податкові застави (с.с.26-27).

04.12.09 року арбітражний керуючий Дралін А.В., діючий на підставі постанови Господарського суду Харківської області від 18.05.09 року, продав спірну квартиру ОСОБА_4, який в свою чергу 17.12.09 року продав її ОСОБА_1. Зазначені правочини нотаріально посвідчені та внесені до Державного реєстру правочинів ( с.с. 37-38).

03.03.10 року постановою Вищого Господарського суду України постанова Господарського суду Харківської області від 18.05.09 року у справі № Б-39/90-09 було скасовано і справу передано до господарського суду Харківської області на новий розгляд ( с.с. 28-29). Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.11 року провадження у справі Б-39/90-09 було припинено (с.с. 30-31).

Суд погоджується з посиланнями позивача на обґрунтованість вимог про право на стягнення заборгованості за кредитним договором, з ОСОБА_2, оскільки ці вимоги ґрунтуються на положеннях закону, однак вимоги про визнання ОСОБА_1 іпотекодавцем за договором іпотеки від 25.06.08 року на тих умовах, що існували до набуття нею прав власності на спірну квартиру –судом відхиляються.

Судом встановлено, що договір іпотеки було укладено між позивачем та ОСОБА_2 Відповідачка стороною в зазначеному правочині не виступала. На час укладання договорів купівлі-продажу спірної квартири між арбітражним керуючим та ОСОБА_4 та між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 постанова Господарського суду Харківської області від 18.05.09 року не була скасована. З огляду на наведене, та вимоги ст. 388 ЦК України, право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру було набуто без порушення діючого законодавства.

Суд вважає, що до спірних правовідносин не можливо застосовувати вимоги ст. 23 Закону України "Про іпотеку", оскільки на час набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 вона була вільна від арешту та інших обмежень в тому числі і передбачених Законом України "Про іпотеку" (898-15) . За договором іпотеки № 6584972 від 25.06.08р. "Іпотекодавець"передає в іпотеку, а "Іпотекодержатель"приймає в іпотеку, на умовах визначених договором, нерухоме майно з метою забезпечення повного виконання Основного забов,язання, яким є кредитний договір між ОСОБА_2 та позивачем. ОСОБА_1 не є стороною в Основному забовязанні, яким є кредитний договір № 6470899, отже не може, без своєї волі, забезпечувати власним майном виконання Основного забовязання ОСОБА_2 перед банком.

З огляду на наведене суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Оскільки в позові відмовлено не підлягають задоволенню вимоги про відшкодування судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, ст. ст. 388, 526 ЦК України, ст. 23 Закону України "Про іпотеку"суд,-

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" до ОСОБА_1, 3-і особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки – залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.