Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Фащевської Н.Є.

суддів - Кузьми Р.М., Шевчук Г.М.

при секретарі - Заєць К.В.

з участю - апелянтаОСОБА_1.,

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, та за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, Тернопільської міської ради про відновлення меж земельної ділянки, зобов'язання звільнити земельну ділянку,-

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 порушив існуючі межові знаки самовільно зайняв частину його земельної ділянки площею площею біля 0,01 га. та поставив металеву огорожу, у зв'язку з чим він позбавлений можливості користуватись цією земельною ділянкою.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Тернопільської міської ради про відновлення меж земельної ділянки, зобов'язання звільнити земельну ділянку, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2, як землекористувач сусідньої земельної ділянки не дотримується правил добросусідства, зруйнував межу, яка була передбачена

__________________________________________________________________

Справа №22а-1156 Головуючий у 1 інстанції - Подлісна І.М.

Категорія - 33 Доповідач - Кузьма Р.М.

генпланом забудови 1960 р., розмістив туалет на відстані, що суперечить нормам ДБН, зменшив ширину заїзду на його подвір'я, розмістив на його подвір'ї будматеріали, а також посадив горіх крона якого проникає на його територію і він змушений прибирати листя. Просить зобов'язати відповідача відновити межу, знести туалет та забрати будівельні матеріали, а також зрізати горіх.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12 жовтня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволено частково. Зобов'язаноОСОБА_1. повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,14 кв.м., якою він користується та яка була надана в користування ОСОБА_2.

В задоволенні решти заявлених ОСОБА_2 позовних вимог - відмовлено.

В позовіОСОБА_1. до ОСОБА_2, Тернопільської міської ради про відновлення меж земельної ділянки, зобов'язання звільнити земельну ділянку - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримав доводи апеляції пояснивши, що суд неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, в зв"язку з чим допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

ОСОБА_2 заперечив доводи апелянта, вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права та відповідає обставинам справи.

Представник Тернопільської міської ради в судове засідання не з"явився неповідомши про причини своєї неявки, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін апеляційного провадження, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. до задоволення не підлягає.

Рішенням № 63 від 3 вересня 1953 року виконкому Тернопільського міської ради трудящих депутатів відведено земельну ділянку пл. 300 м.кв. під індивідуальне будівництво гр.ОСОБА_3 по АДРЕСА_1. Аналогічне вбачається з рішення № 566 виконкому Тернопільської міської ради від 27 червня 1953 р. "Про часткову зміну рішення виконкому Тернопільської міської ради депутатів трудящих від 09 грудня 1952 р. № 1024" у зв"язку з тим, вбачається, що ОСОБА_4, за яким була закріплена земельна ділянка по АДРЕСА_1) бажає будуватись спільно з ОСОБА_5, виконком Тернопільської міської Ради депутів трудящих, вирішує закріпити під індивідуальне будівництво земельну ділянку, площею 300 кв.м. по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради трудящих депутатів № 390 від 12 липня 1960 р. земельну ділянку площею 600 м.кв. по АДРЕСА_2 закріплено для індивідуального житлового будівництва за ОСОБА_6

Згідно реєстраційного посвідчення виданого 10 березня 1998 р. Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації ОСОБА_2. належить на праві приватної власності домоволодіння АДРЕСА_1на підставі договору дарування посвідченого Першою Тернопільською держнотконторою, від 18.02.1998 р. за реєстром № 5-796 та записаним в реєстрову книгу за № 2368.

Відповідно до реєстраційного посвідчення від 04 червня 1993 р. виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 на праві особистої власності зареєстровано частина житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_2 на підставі договору дарування посвідченого Першою Тернопільською держнотконторою 04 травня 1993 р. за реєстром № 2 - 4344 та записано в реєстрову книгу за № 2151.

На підставі реєстраційного посвідчення від 04 червня 1993 р. виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 на праві особистої власності зареєстровано частина житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого Першою Тернопільською держнотконторою 04 травня 1993 р. за реєстром № 2 - 4342 та записано в реєстрову книгу за № 2151.

Згідно рішення № 331 від 13 травня 1971 р. виконавчого комітету Тернопільської міської ради "Про внесення змін в генплан забудови ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у зв"язку з впорядкуванням границь земельних ділянок громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6. по ІНФОРМАЦІЯ_1 вирішено змінити контури границь земельних ділянок ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_6, згідно прикладеної схеми. Відповідно до якого, частково змінено рішення міськвиконкому № 390 від 12 липня 1960 р. про закріплення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку за ОСОБА_6., змінивши площу земельної ділянки з 600 м.кв. на 500 м.кв. Також, зобов'язано ОСОБА_3 переобладнати свою врем'янку на сарай, згідно виданого генплану, зобов'язано головного архітектора міста внести відповідні зміни в генплани ділянок ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Отже, втановлено, та це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки пл. 300 м.кв. по АДРЕСА_1, а ОСОБА_1-власником земельної ділянки пл. 500 м.кв. по АДРЕСА_2.

Крім того, 11 серпня 1982 р. виконком міської ради розглянувши заяву землекористувачів земельних ділянок по ІНФОРМАЦІЯ_1 розробив схему встановлення межової лінії між будинковолодіннями ІНФОРМАЦІЯ_1), які суд першої інстанції взяв до уваги як законну, при якій була врахована наявність залишків землі в усіх трьох власників( що також підтвердилось висновком земельно-технічнох експертизи від 8.05.2007р.) та постійні суперечки і проведено спрямлення границі землекористувань із закріпленням межових знаків в натурі, згідно прикладної схеми. Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) роз'яснив, що згідно зі ст.158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності громадян - заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Виходячи з цього суд першої інстанції відмовив в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Тернопільської міської ради про відновлення меж земельної ділянки та зобов'язання звільнити земельну ділянку зіславшись на те, що ОСОБА_1 у користуванні якого перебуває спірна земельна ділянка не оспорював правильність рішення ради № 331 від 13 травня 1971 р. про зменшення площі земельної ділянки з 600 м.кв. на 500 м.кв. і землевпорядною організацією 11.08.1982 р. були встановлені межі спірних земельних ділянок з врахуванням даного рішення з якими він погодився і з того часу їх не оскаржував. Відповідно до наведеного встановлено, що туалет, будівельні матеріали та горіх знаходяться на належній ОСОБА_2. земельній ділянці

Із висновку № 1715 від 08 травня 2007 р. судової земельно-технічної експертизи, на основі схеми генплану від 11.08.1982р. вбачається, що спірна земельна ділянка площею 0,14 м.кв. якою користується ОСОБА_1, а згідно з даною схемою генплану від 11.08.1982 р. належить ОСОБА_2.

Згідно ч.2 ст. 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не позбавлені права володіння земельною ділянкою.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, задоволяючи позовні вимоги ОСОБА_2, обгрунтовано виходив з того, що діями ОСОБА_1., а саме самовільним захопленням земельної ділянки площею 0,14 м.кв., яка згідно схеми генплану від 11.08.1982р. належить ОСОБА_2., порушуються права останнього як земелекористувача, які підлягають захисту.

Безпідставними є доводи ОСОБА_1. про те, що рішення виконкому Тернопільської міської ради №331 від 13 травня 1971 року "Про внесення змін в генплани забудови ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_6" в частині зменшення площі земельної ділянки ОСОБА_6 є незаконним, а тому не може братись до уваги, оскільки ОСОБА_1 не оспорював вищевказаного рішення.

Посилання апелянта на те, що судом не вирішено питання про відновлення меж земельних ділянок, колегія підставно не приймає до уваги, так як вказані питання, як зазначалось вище вирішені землевпорядною організацією 11.08.1982 р. і були встановлені межі спірних земельних ділянок сторін з врахуванням рішення Тернопільської міської ради № 331 від 13 травня 1971 р. з яким ОСОБА_1 погодився, і з цього часу не оскаржував, а судом не встановлено порушення вказаних меж із сторони ОСОБА_2

Доводи апелянта про те, що діями ОСОБА_2, а саме місцем розміщення туалетів та дерева горіха, корона якого проникає на його територію, порушуються санітарні норми передбачені ДБН 360-92* не знайшли свого підтвердження, оскільки апелянтом не доведено, що такими діями ОСОБА_2 йому як землекористувачу створюються найменші незручності.

Норма ст. 105 ЗК України зазначає, що у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та земелекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідної земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Колегія підставно не приймає до уваги твердження апелянта про те, що він сплачує земельний податок за земельну ділянку пл. 525 м.кв., оскільки сам факт сплати ОСОБА_1 земельного податку за більшу площу, а не за 500 м.кв., які законно належать йому, не є підставою виникнення права власності на дану частину земельної ділянки.

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для йог о скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України, протягом двох місяців.