Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді –Городівського О.А.

при секретарі –Калініченко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"(далі ПАТ"Райффайзен Банк Аваль") про стягнення сум за депозитним договором, -

02.02.2012 року позивачка звернулася в Миргородський міськрайонний суд з позовною заявою про стягнення суми вкладу, відсотків та пені втрат від інфляції згідно умов депозитного договорів. Позивачка зазначала, що 19 січня 2009 року вона уклала з відповідачем договір на вклад "Універсальний"№ 20/02-02/09 за умовами якого вона передала відповідачу суму 33000 грн. строком на 05 місяців та із виплатою 30 % річних.

Хоч вона повністю виконала свої зобов’язання по зазначеній угоді, відповідач відмовився від виконання взятих на себе зобов’язань як в частині повернення вкладу так і в частині виплати, передбачених умовами договорів відсотків, не зважаючи на те, що строки повернення, передбачені договором коштів, вже сплинули. Тому ОСОБА_1 просила стягнути з ПАТ"Райффайзен Банк Аваль"на її користь по договору № 20/02-02/09 від 19 січня 2009 року 33000 грн. 00 коп. - суми депозитного вкладу, 11724 грн. 42 коп. прострочених відсотків по вкладу; суму пені у розмірі 6022 грн50 коп.; 3% річних від суми боргу у розмірі 2592,98 грн., а також витрат від інфляції у розмірі 6435 грн.

В судовому засіданні позивачка підтримувала свої позовні вимоги в повному об’ємі.

Представник позивачки ОСОБА_3 позов підтримав, просили його задовольнити в повному об’ємі як законний та обґрунтований.

Представник відповідача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"Курбатова Н.О. позов не визнала. Пояснила, що наданий позивачкою договір, прибутковий касовий ордер містять неправдиву інформацію, яка засвідчує вчинення банківських операцій, які фактично не вчинювались, ці документи були підроблені третьою особою ОСОБА_5 з метою заволодіння коштами громадян, а не з метою створення між банком і громадянином цивільних прав та обов’язків. На момент укладення договору ОСОБА_5, перебувала у відпустці тому не мала повноважень на укладення договору від імені банківської установи. Таким чином до моменту постановлення судом у порядку кримінального судочинства обвинувального вироку про визнання ОСОБА_5 винною у вчиненні злочину, не можна вважати доведеним факт одержання та привласнення ОСОБА_5 коштів позивачки. Надані позивачкою прибутковий касовий ордер у діяльності банку не використовуються та не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері банківської діяльності., тому не можуть слугувати підтвердженням факту внесення коштів до банку. В задоволенні позову просила відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 19 січня 2009 року між позивачкою ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", назва якого згодом змінена на Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", було укладено договір № 20/02-02/09 на вклад "Універсальний", за умовами якого ОСОБА_1 передала останньому 33000 грн. терміном на 5 місяців з виплатою банком 30% річних.

Згідно ст. 204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Для обліку сум вкладів позивача по договору відповідачем був відкрий відповідний рахунок НОМЕР_1, що підтверджується п.2.2 договору.(а.с.9).

Наданий позивачкою в обґрунтування своїх позовних вимог прибутковий касовий ордер (а.с.10), виданий Банком в підтвердження отримання від позивачки відповідних коштів, відповідає вимогам Пункту 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції у банках України (z0768-03) . Він має всі необхідні реквізити, від імені Банку підписані особою, повноваження якої засвідчені печатками Банку, достовірність яких Банком не оспорюється.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника Банку на невідповідність змісту згаданого прибуткового валютного ордеру вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління національного банку України від 14 серпня 2003 року №337 (z0768-03) , оскільки положення вказаної інструкції встановлюють порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій і не встановлюють будь-яких обов’язкових правил поведінки для клієнтів банку. У правовідносинах ОСОБА_1 з банком касову операцію проводив працівник банку, а не ОСОБА_1, а тому остання і не може бути відповідальною за порушення працівниками банку положень згаданої інструкції та інших внутрішніх банківських нормативних документів. Виданий банком ОСОБА_1 прибутковий касовий ордер має підпис посадової особи, достовірність та повноваження якої засвідчені печаткою банку. Отже прибутковий ордер про внесення вкладу, що був виданий банком ОСОБА_1 є документом бухгалтерського обліку, складався банком, і за його відповідність вимогам нормативних актів несуть відповідальність працівники банку.

Суд не бере до уваги посилання представника Банку на те, що кошти від позивачки за зазначеним договором до каси Банку не надходили і рахунок по депозитному договору не відкривався, оскільки ці обставини не спростовують факту передачі позивачкою коштів відповідальним працівникам Банку, тим більше що проведення по касі отриманих коштів та відкриття рахунку не могло залежати від волі вкладника. Крім цього за умовами згаданих договорів (п. 2.2), вказані рахунки зобов’язувався відкрити Банк, а у виданих банком вкладнику прибуткових ордерах були зазначені і номери згаданих рахунків, які відповідали змісту договорів.

Відповідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено –ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до ст.. 526 ЦК України (435-15) зобов’язання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) .

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3.2.3. спірних договорів вкладник має право по закінченню строку договору отримувати всі належні йому суми коштів за договором готівкою.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.

Виходячи із системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи факти, встановлені судом, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зобов’язаний повернути позивачці, внесені останньою суму вкладу по договору № 20/02-02/09 - 33000 грн. 00 коп., а відмова від такого повернення є неправомірною. Тому суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про стягнення вказаної суми вкладу ґрунтується на законі, а отже підлягає задоволенню.

Крім цього, зважаючи на те, що відповідач відмовився виконувати взяті на себе зобов’язання, передбачені п.3.3.3 кожного договору в частині повернення відсотків за користування коштами позивачки в розмірах, визначених п.1.2 договору, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки за період дії договору № 20/02-02/09 з 19 січня 2009 року до 19 червня 2009 року – 4122 грн. 24 коп.

Суд відмовляє у задоволенню позовних вимог позивачки ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача процентів за договором по закінченню строку дії договору, так як дані позовні вимоги не гуртуються на вимогах закону та суперечать пункту 2.4.5 договору, відповідно якого банк не нараховує відсотки на суму вкладу після закінчення строку вкладу, визначеного п.1.1 Договору.

До задоволення підлягають позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь пені, розмір якої передбачений пунктом 4.1. договору за один рік в сумі 6022 грн. 50 коп.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене суд задовольняє позовні вимоги позивачки щодо стягнення з ПАТ "Райффайзен банк Аваль"на її користь 2592 грн. 98 коп., як три процента річних за період не виконання грошового зобов’язання з 20.06.2009 року по 01.02.2012 року. та 6435 грн. інфляційних нарахувань.

У зв’язку з частковим задоволенням позову суд вважає необхідним відповідно ст.ст. 81, 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивачки 521 грн. 23 коп. в рахунок відшкодування понесених нею судових витрат, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволена на 87, 2 % тому розрахунок становить 597,75 х 87,2% = 521 грн. 23 коп.

Керуючись ст.. 41, 57, 99 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.17 Загальної декларації прав людини, ст.ст. 203, 232, 526, 625, 626, 631, 1058, 1059, 1060, 1061, 1074 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 74, 81, 88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на користь ОСОБА_1 по договору на вклад "Універсальний"№ 20/02-02/09 від 19 січня 2009 року 52172 грн 72 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"- відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на користь ОСОБА_1 521 грн. 23 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат (сплаченого судового збору).

рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд на протязі десяти діб з моменту його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2012 року.