Головуючий у 1 інстанції Дмитрієв О.Ф.

Категорія 33 Доповідач Маширо О.П

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н.С. суддів Маширо О.П., Ігнатової Л.Є. при секретарі Бєжині В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Старобешівського районного суду від 14 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Старобешівської селищної ради, третя особа: Старобешівська районна державна адміністрація - про захист права на земельну ділянку,

До апеляційного суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким їй було відмовлено у задоволенні її позову.

Суд першої інстанції виходив з того, що сторони є сусідами, мають суміжну межу їхніх земельних ділянок.

ОСОБА_1 приватизувала свою земельну ділянку у 1999 році, а ОСОБА_2 у 2002 році.

Суд встановив, у тому числі у ході виїзного судового засідання, що межі земельних ділянок сторін відповідають вказаним у державних актах.

Судом також було встановлено, що стіна збудованого сім"єю позивачки житлового будинку знаходилась на одній лінії зі старою літньою кухнею, яка була розташована по лінії межі.

На час огляду судом місцевості ця стара літня кухня була зруйнована, однак залишки цієї споруди дійсно знаходилась на межі.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що вимоги позивачки не ґрунтуються на законі.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що суд порушив вимоги матеріального і процесуального права, тому рішення суду не відповідає закону.

Зокрема, суд не врахував, що на плані забудови їхньої земельної ділянки будинок, який вони мали збудувати, розташований на відстані 2-х метрів від межі.

Однак з часом відповідач посунув межу у бік її будинку, на що вона спочатку не звернула уваги.

Заяву відповідача про приватизацію його земельної ділянки вона дійсно підписала, але через свій вік та стан здоров"я не зовсім розуміла свої дії при цьому.

Згідно із земельно-кадастровими книгами її чоловікові була виділена у користування земельна ділянка площею 0,11 га, тоді як за актом приватизації площа її земельної ділянки становить 0,0941 га.

Суд не з"ясував, чому була зменшена її ділянка, хоча вона просила суд витребувати відповідні документи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 24 березня 1998 року після смерті свого чоловіка успадкувала житловий будинок АДРЕСА_1, який був розташований на землі Старобешівської селищної ради (а.с.4).

Рішенням Старобешівської селищної ради від 29 грудня 1999 року ОСОБА_1 була передана безоплатно у приватну власність земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,0941 га (а.с.160).

Межі присадибної земельної ділянки позивачки були встановлені 15 серпня 2000 року, про що був складений відповідний акт, у якому розписались як ОСОБА_1, так і її сусід відповідач ОСОБА_2, а також представники ради та земельно-кадастрового бюро (а.с.159).

29 серпня 2000 року у встановленому законом порядку був оформлений технічний паспорт земельної ділянки позивачки та виданий державний акт про право приватної власності на землю (а.с.24).

З повідомлення державного архіву Донецької області від 5 липня 2005 року вбачається, що при видачі у 1966 році дозволу на будівництво житлового будинку чоловіку позивачки ОСОБА_3 розмір присадибної земельної ділянки вказаний не був. При оформленні у липні 1970 року ОСОБА_3 права власності на цей збудований будинок у рішенні виконкому розмір присадибної земельної ділянки також вказаний не був (а.с.27).

2 квітня 1965 року на засіданні правління колгоспу "Заповіти Ілліча" розглядалось питання про поновлення ОСОБА_3 раніше відрізаної земельної ділянки у розмірі 0,05 га, однак йому у цьому було відмовлено, оскільки він не був ч.1еном колгоспу та вже мав присадибну ділянку площею 0,15 га.

26 травня 1966 року рішенням правління колгоспу ОСОБА_4 було виділено за рахунок земельної ділянки чоловіка позивачки ОСОБА_3 0,07 га, тобто присадибна земельна ділянка, якою користувався чоловік позивачки зі своєю сім"єю, була зменшена на 0,07 га і становила 0,08 га (а.с.27).

Державний архів Донецької області не містить ніяких документів з відомостями про збільшення у подальшому присадибної земельної ділянки ОСОБА_3

Передача земельної ділянки позивачці у власність у 1999 році відбулась по фактичному землекористуванню у розмірі 0,0941 га, проти чого не заперечувала ОСОБА_1, бо підписала відповідні документи, не оспорила рішення селищної ради про передачу їй у власність земельної ділянки саме у вказаному розмірі.

Відповідач ОСОБА_2 отримав у власність свою земельну ділянку через три роки після позивачки (а.с.25). Його акт про встановлення в натурі межі його земельної ділянки підписаний ОСОБА_1 власноручно (а.с.157).

Апеляційний суд не може прийняти доводи позивачки про те, що вона, коли давала свою згоду на приватизацію сусідом ОСОБА_2 земельної ділянки, не звернула увагу на розмір цієї ділянки через свій хворобливий стан здоров"я, оскільки позивачка є дієздатною особою, ніяких доказів щодо свого тяжкого стану здоров"я у 2002 році, коли б вона не могла розуміти значення своїх дій, до суду не надала.

В апеляційному суді ОСОБА_1 підтвердила, що металеві стовпці на межі їхніх з ОСОБА_2 земельних ділянок встановлював її син Олександр, який зараз мешкає в іншому місці. Це підтвердив і відповідач ОСОБА_2, який пояснив, що син позивачки не тільки встановив межові стовпці, а й натягнув між ними металеву сітку і ця огорожа присадибної ділянки позивачки існує до цього часу.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 як безпідставну слід відхилити, рішення суду залишити без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦГТК України, апеляційний суд

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Старобешівського районного суду від 14 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.